Рішення № 65614204, 27.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 632/2042/16-ц Головуючий суддя І інстанції Кочнєв О. В.

Провадження № 22-ц/790/2275/17 Суддя доповідач Малінська С.М.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.17 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Малінської С.М.,

суддів : Бровченка І.О., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Харківській області на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області про стягнення не нарахованої та недоплаченої заробітної плати та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням змінених позовних вимог на підставі заяви від 05.01.2017 року (а.с.164) та збільшених позовних вимог на підставі заяви від 31.01.2017 року (а.с.173) просила стягнути з відповідача 6636,01 грн. не нарахованої та не сплаченої позивачу частини заробітної плати за період з 20.08.2009 року до 02.06.2015 року, 25846,12 грн. суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона на підставі наказу №342/3 від 02.04.2007 року була прийнята на роботу на посаду прибиральниці відділу державної виконавчої служби Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області (на даний час це Первомайський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (при цьому Головне територіальне управління юстиції перейменовано з Головного управління юстиції у Харківській області 30.01.2015 року) (далі Первомайський міськрайонний ВДВС ГТУЮ ХО) у порядку переведення з державної виконавчої служби Харківської області. На підставі наказу №1259/к від 02.06.2015 року позивач була звільнена з роботи у звязку зі скороченням посади. На протязі заявленого позивачем строку вона працювала у відповідача та виконувала роботи з прибирання приміщення, яке ГТУЮ у Харківській області орендувало для Первомайського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Харківській області, зокрема туалетів, для чого використовувала у своїй роботі дезінфікуючі засоби, які придбавали працівники Первомайського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Харківській області. При звільненні позивач дізналася, що з нею за весь час роботи не в повній мірі розрахувалися відповідно до діючого законодавства, а тому вона вимушена була звернутися до відповідача спочатку з письмовою заявою для вирішення спору у позасудовому порядку, а згодом звернулася до суду, оскільки відповідач просто проігнорував отримане від позивача повідомлення.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області код ЄДРПОУ 34859512, адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/2 мікрорайонАДРЕСА_1 суму не нарахованої та недоплаченої заробітної плати на посаді «прибиральник службових приміщень» за період з 20.08.2009 року до 02.06.2015 року у розмірі 6636,01 грн. (шість тисяч шістсот тридцять шість грн. 01 коп.)

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області код ЄДРПОУ 34859512, адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/2 мікрорайонАДРЕСА_1 середній заробіток за весь час затримки у розрахунку за період з 03.06.2015 року до 31.01.2017 року у розмірі 23589,74 грн. (двадцять три тисячі пятсот вісімдесят дев`ять грн. 74 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області код ЄДРПОУ 34859512, адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/2 мікрорайонАДРЕСА_1 судові витрати у вигляді сплачених ОСОБА_1 своєму представнику витрат на надання правової допомоги у розмірі 500,00 грн. (пятсот грн. 00 коп.).

Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Харківській області код ЄДРПОУ 34859512, адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) на користь держави судовий збір у сумі 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. на наступні реквізити: розрахунковий рахунок 31215206700019, отримувач: Первомайське управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код отримувача 37327442, банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, код банку отримувача (МФО) 851011, код ЄДРПОУ суду 22705741.

Не погоджуючись з рішенням суду,Головне територіальне управління юстиції у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01.02.2017 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апелянт вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, зроблено висновки, що не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, встановлені судом обставини не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи, не підтверджені належними доказами, внаслідок чого суду незаконно та необґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову, однобічно дослідив обставини справи; не надав належної оцінки фактам, які були підтверджені належними доказам по справі відповідачем; судом прийняті лише ті показання свідків, які свідчать на користь позивача; при ухваленні рішення судом порушено принцип здійснення судочинства, зокрема рівність всіх учасників перед законом та судом.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1). чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно зі ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

При ухваленні рішення суд першої інстанції керувався ст. ст. 10, 11, 60, 84, ч. 2 ст. 88, ст. ст. 209, 212-215, 218, п. 2 ч.1 ст. 367 ЦПК України, ст. ст. 98, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 1, 2, 13, 21 Закону України «Про оплату праці», рішенням Конституційного суду України № 4-рп/2012 від 22.02.2012 року, п.п.п. г) п.п.3) п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», п.2 розділу ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», додатку 2 наказу Міністерства праці України № 77 від 02.10.1996 року, затвердженого в Міністерстві юстиції України 11.10.1996 року за № 593/1618 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», п.120 наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 336 від 29.12.2004 року «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» та дійшов висновку про задоволення позову частково.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 20.08.2009 року до 02.06.2015 року (строк в межах заявлених позовних вимог) працювала на посаді прибиральниці службових приміщень Первомайського міськрайонного ВДВС ГТУЮ ХО, що підтверджується копією її трудової книжки з відповідними записами по призначення (наказ відповідача №342/3 від 02.04.2007 року) та про звільнення (наказ відповідача №1259/к від 02.06.2015 року) (а.с.16-20, 83-84).

Відповідно до довідки відповідача від 28.09.2016 року за №156/06.01-73 ОСОБА_1 за весь час її роботи у відповідача на посаді прибиральника службових приміщень був встановлений оклад у розмірі мінімальної заробітної плати, жодних надбавок та доплат для неї за весь час праці встановлено не було (а.с.10).

На підставі п.п.п.2.2.1 Робочої інструкції прибиральника службових приміщень відділу ДВС Первомайського міськрайонного управління юстиції Харківської області, затвердженої начальником Первомайського МРУЮ Харківської області ОСОБА_2 11.11.2011 року, прибиральник службових приміщень відповідно до покладених на нього завдань веде роботу з підтримання санітарно-гігієнічного стану приміщення у відділі ДВС Первомайського МРУЮ Харківської області (а.с.82). Інших інструкцій або відповідних положень щодо повноважень та обовязків позивача як прибиральника службових приміщень судом під час розгляду справи в межах заявлених позовних вимог встановлено не було, а тому вказана інструкція є єдиним на даний час документом, який встановлював для позивача її посадові обовязки.

Судом також встановлено, що між відповідачем та відділом освіти Первомайської РДА Харківської області було укладені наступні договори оренди приміщень за адресою: Харківська область, м. Первомайський, вул. Гагаріна, 6, праве крило першого поверху, які займає Первомайський міськрайонний ВДВС ГТУЮ ХО в межах строку заявлених позовних вимог:

- договір 2/49 від 20.07.2009 року (екземпляр позивача)(а.с.43-48) та від 18.12.2009 року (екземпляр відповідача)(а.с.108-112) строком дії з 20.08.2009 року до 31.12.2009 року з відповідним актом приймання-передачі приміщень загальною площею 131,55 кв.м;

- договір №39/2 від 20.04.2010 року строком дії з 01.01.2010 року до 31.12.2010 року з додатковою угодою щодо продовження дії договору 2/49 від 18.12.2009 року на загальну площу 131,55 кв.м (а.с. 114-118);

- договір від 10.10.2011 року без номеру (екземпляр позивача) (а.с.49-52) та ідентичний договір від 10.10.2011 року без номеру (екземпляр відповідача)(а.с.122-125) без відповідного акту приймання передачі приміщень, при цьому площа орендованих приміщень залишилася незмінною 131,55 кв.м.;

- додаткова угода від 01.03.2012 року, якою продовжено дію договору без номеру від 10.10.2011 року на 2012 рік (а.с.126). При цьому з 01.09.2012 року на підставі договору про внесення змін до договору без номеру від 10.10.2012 року відбулася зміна розміру орендованого приміщення на 7,7 кв.м та загальна площа орендованого приміщення становила 139,25 кв.м (а.с.54);

- договору №8026 від 05.04.2013 року, який застосовувався з 01.01.2013 року з відповідним актом прийому-передачі на загальну площу 139,25 кв.м (а.с.55-58, 127-130);

- додаткової угодою до договору №8026 від 28.10.2013 року, яка застосовувалася з 01.09.2013 року та якою Первомайському міськрайонному ВДВС ГТУЮ ХО було надано в оренду усе праве крило першого поверху загальною площею 199,80 кв.м, включаючи і приміщення туалету;

- договір оренди №8027 від 23.12.2014 року, який застосовувався з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року з відповідним актом прийому-передачі приміщень площею 199,80 кв.м (а.с.60-63, 132-135);

- договір оренди №1 від 12.05.2015 року, який застосовувався з 01.01.2015 року до 31.12.2015 року з відповідним актом прийому-передачі приміщень площею 199,80 кв.м (а.с.64-68, 137-141).

Згідно довідки №01-16/882 від 05.12.2016 року (а.с.69), номер якої був уточнений довідкою №01-16/967 від 29.12.2016 (а.с.161), виданої відділом освіти Первомайської РДА Харківської області за період з 2009 до 2015 року прибирання орендованого Первомайським міськрайонним ВДВС ГТУЮ ХО туалету технічним працівником відділу освіти не здійснювалося.

Виходячи з даних довідки №01-16/882 від 05.12.2016 року, виданої відділом освіти Первомайської РДА Харківської області, на підставі договору оренди №2/49 від 18.12.2009 року, який використовувався до 01.01.2013 року та у зміненому вигляді (плюс одне приміщення, загальна площа збільшилася до 139,25 кв.м) до 01.09.2013 року як базовий документ між сторонами, до орендованих приміщень відповідача відносилося 1/2 приміщення туалету площею 2,20 кв.м (а.с.162).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що туалет відносився до орендованих відповідачем приміщень ще з 20.08.2009 року спочатку частково, а з 01.09.2013 року до моменту звільнення позивача у повному обсязі з допоміжними до нього приміщеннями (а.с.11).

Також суд на підставі показів свідків та враховуючи вимоги санітарно-гігієнічного прибирання туалету вважав встановленим факт того, що позивач ОСОБА_1 використовувала у своїй службовій діяльності дезінфікуючі засоби, оскільки в іншому випадку презюмується факт того, що Первомайський міськрайонний ВДВС ГТУЮ ХО знаходився у антісанітарному стані щодо приміщення туалету, який знаходився в оренді вказаної установи з відповідними правовими наслідками.

Виходячи зі складу роботи для прибиральників службових приміщень на підставі додатку 2 наказу Міністерства праці України № 77 від 02.10.1996 року, затвердженого в Міністерстві юстиції України 11.10.1996 року за № 593/1618 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», який кореспондується з п.п.п.г) п.п.3) п.3 постанови Кабінету Міністрів України № 1298 від 30.08.2002 року «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» повинна бути встановлена щомісячна доплата за прибирання туалетів та використання дезінфікуючих засобів у розмірі 10% від посадового окладу.

Позивачу по справі така надбавка встановлена не була, що порушує його трудові права, а тому суд першої інстанції вважав за необхідне позов ОСОБА_1 щодо стягнення не нарахованої та не сплаченої частини заробітної плати з боку відповідача за період з 20.08.2009 року до 02.06.2015 року задовольнити, виходячи з 10% щомісячної (в місяці, коли позивачу нараховувалася заробітна плата) надбавки до заробітної плати, нарахованої відповідно до довідки відповідача від 28.09.2016 року за №156/06.01.-73 (а.с.10) у розмірі 6636,01 грн., тобто відповідно до уточнених позовних вимог ОСОБА_1

Щодо визначення середнього заробітку за час затримки у розрахунку з позивачем, то тут суд не погодився з розрахунком позивача, оскільки він був проведений на підставі довідки про заробітну плату за 8 днів травня 2015 року, коли позивач працювала (а.с.9), оскілки діюче законодавство передбачає для обчислення середньоденної заробітної плати використовувати розрахункові величини за два повністю відпрацьованих перед звільненням місяця.

Розрахунок заборгованості із невиплаченого середнього заробітку складе не вказані позивачем 26861,02 грн., а 23589,74 грн. як добуток 397 робочих днів за період з 03.06.2015 року до 31.01.2017 року (враховуючи перенесення святкових днів на робочі у вказаний період) на вищевказаний середньоденний заробіток у розмірі 59,42 грн.

При вирішенні питання про стягнення середнього заробітку суд виходив з того, що відповідач законні вимоги позивача фактично проігнорував, що підтверджує той факт, що з боку відповідача не було жодної реакції на лист позивача, направлений відповідачу 01.12.2015 року та отриманий відповідачем 04.12.2015 року (а.с.6-8)(навіть відповідно до вимог ЗУ «Про звернення громадян»), а тому стягненню підлягає середній заробіток, який нараховується на усю заробітну плату, яку повинна була отримати позивач відповідно до вимог діючого законодавства.

Також, виходячи з принципу безпосередності дослідження судом доказів, враховуючи відсутність зауважень з боку представника відповідача з цього приводу, судом було встановлено, що позивач сплатив своєму представнику за ведення справи у суді 500,00 грн., що є достатньою підставою для стягнення вказаних коштів з відповідача відповідно до ст.84 ЦПК України.

Однак, повністю з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, виходячи з наступного.

Відповідно до наказу Міністерства праці України від 02 жовтня 1996 року № 77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 1996 року за № 593/1618 (із змінами), визначено, що робітникам за використання в роботі дезінфікуючих засобів, а також робітникам, які зайняті прибиранням туалетів, установлюється доплата у розмірі 10 відсотків посадового окладу».

При цьому, вказаний наказ в редакції, що діяла до 25.09.2014 року, передбачав доплату в розмірі 10 % до посадового окладу для робітників, які використовують у роботі дезинфікувальні засоби, з 25.09.2014 було внесено зміни наказом Міністерства соціальної політики № 690, які передбачали встановлення надбавки і за використання дезинфікувальних засобів, і за прибирання туалетів.

П.п. 3 г) п. 3 Постанови Кабінету міністрів від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» встановлено доплати працівникам за використання в роботі дезінфікувальних засобів, а також працівникам, які зайняті прибирання туалетів у розмірі 10 відсотків посадового (місячного) окладу.

Відповідно до довідки від 13.12.2016 року № 01-16/916, наданої відділом освіти Первомайської районної державної адміністрації, згідно Додаткової угоди № 1 від 28.10.2013 року до Договору оренди нежитлового приміщення № 8026 від 05.04.2013 року, загальна площа орендованого приміщення, яке займає Первомайський відділ ДВС Головного територіального управління юстиції складає 199,80 м. кв., до якої входить, зокрема, туалетна кімната, площею 4,40 м. кв. (а.с. 146).

Згідно п. 1.1. договору № 8026 оренди нежитлового приміщення від 05 квітня 2013 року орендодавець зобовязується у 2013 році надати «Орендарю» в тимчасове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Первомайський, вул. Гагаріна, буд. 6 (праве крило першого поверху), загальною площею 139,25 кв. м. (а.с. 55).

Згідно додаткової угоди № 1 від 28 жовтня 2013 року до договору № 8026 від 05 квітня 2013 року, сторони уклали цю додаткову угоду про наступне: викласти п. 1.1. Договору в наступній редакції: «Орендодавець зобовязується у 2013 році надати «Орендарю» в тимчасове платне користування приміщення, що знаходиться за адресою: м. Первомайський, вул. Гагаріна, буд. 6 (праве крило першого поверху), загальною площею 199, 8 кв. м. в тому числі, і туалетна кімната, площею 4,40 м. кв. (а.с. 59).

Відповідно до довідки, наданої начальником відділу освіти Первомайської районної державної адміністрації Харківської області від 05.12.2016 № 01-16/881, прибирання орендованого приміщення і туалету, яке займає Первомайський міськрайонний відділ ВДВС Головного територіального управління юстиції, з 2009 по 2015 рік не здійснювалось техпрацівником відділу освіти. (а.с. 69).

Відповідно до довідки, виданої Головним територіальним управління юстиції у Харківській області від 28.09.2016 року № 156/06.1-73 про щомісячні посадові оклади за період з 1 травня 2009 року по 02 червня 2015 року, посадовий оклад ОСОБА_1 складав за листопад та грудень 2013 року 1147, 00 грн.; 1218, 00 грн.; всього за 2014 рік 13462,11 грн.; всього за 2015 рік 4256,23 грн. (а.с.10).

Таким чином, з 28.10.2013 року по день звільнення 02.06.2015 року доплата в розмірі 10 відсотків від посадового окладу складає: (1147,00 грн. + 1218, 00 грн. + 13462,11 грн. + 4256, 23 грн.)*10% = 2008,33 грн.

Стосовно стягнення середнього заробітку суд першої інстанції дійшов висновку, що з Головного територіального управління юстиції в Харківській області на користь ОСОБА_1 належить стягнути середній заробіток за весь час затримки у розрахунку за період з дня звільнення - 03.06.2015 року до 31.01.2017 року в розмірі 23589,74 грн.

Однак, судова колегія з правильністю такого висновку суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 116 КзпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Ст. 117 КзпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При стягненні середнього заробітку за час затримки суд не врахував положення ч. 2 ст. 117 КзпП України, згідно якої, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за ч ас затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Наведені положення постанови пленуму Верховного Суду України та закону при вирішенні спору судом не було взято до уваги.

Враховуючи, що сума задоволених позовних вимог ОСОБА_1 складає 2008, 33 грн., що значно менше суми середнього заробітку, стягнутого судом першої інстанції 23589,74 грн., то судова колегія вважає за необхідне змінити в цій частині рішення суду, стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 2000, 00 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, N 29, ст.343 ) ст.1 , розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотківвстановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судова колегія вважає, що з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 належить стягнути 65, 10 грн. судових витрат на правову допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог.

В частині стягнення судового збору та суми, що підлягає негайному виконанню рішення суду залишити без змін.

Відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Харківській області - задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 лютого 2017 року - змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Харківській області задовольнити частково.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківській області код ЄДРПОУ 34859512, адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/2 мікрорайонАДРЕСА_1 суму не нарахованої та недоплаченої заробітної плати за період з 28.10.2013 року по 02.06.2015 року в розмірі 2008 (дві тисячі вісім) гривень 33 копійки.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківській області код ЄДРПОУ 34859512, адреса: 61002, м. Харків, вул. Ярослава Мудрого, 16) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, 1/2 мікрорайонАДРЕСА_1, 2000 (дві тисячі) гривень середнього заробітку за весь час затримки в розрахунку при звільненні за період з 03.06.2015 року по день ухвалення рішення.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь ОСОБА_1 65 (шістдесят пять) гривень 10 копійок судових витрат на правову допомогу.

В частині стягнення судового збору та суми, що підлягає негайному виконанню рішення суду залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді :