Ухвала суду № 65613517, 30.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/4971/16-ц Номер провадження 22-ц/775/464/2017

Головуючий у 1-ій інстанції Тимофєєва Г.Г.

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Краснощокової Н.С., Новосядлої В.М.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної професійним захворюванням, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2016 року позивач звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля») про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що він з 1986 року по 2014 рік знаходився в трудових відносинах з відповідачем, працюючи на його шахтах у шкідливих і небезпечних умовах праці.

Внаслідок впливу шкідливих факторів він отримав професійне захворювання: «хронічний бронхіт 2-ї стадії в фазі затихаючого загострення». Прикореневий, базальний пневмофіброз». Згідно акту № 3 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, форми П-4 від 20.04.2014 року, професійне захворювання виникло внаслідок тривалої роботи в умовах впливу несприятливих виробничих факторів (пил). Загальний стаж його роботи в умовах впливу шкідливих факторів становить 29 років 03 місяці. Відповідно до довідки МСЕК від 17.03.2015 року йому встановлена втрата професійної працездатності 30% та третя група інвалідності до 01.04.2018 року. 27.02.2014 року його було звільнено з роботи за станом здоров'я на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України. Вказаним захворюванням, викликаним порушенням вимог законодавства підприємством, йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, які він переносить у зв'язку з професійним захворюванням. У зв'язку з професійним захворюванням, порушена його нормальна життєдіяльність, він періодично звертається за допомогою до лікарів і проходить лікування. Проте, вважає, що стан його здоров'я ніколи не відновиться до стану, який він мав до захворювання. Професійне захворювання спричинило тривалі зміни та вимушені порушення його звичайних життєвих зв'язків, фізичні та психологічні страждання, неможливість продовження активного особистого життя, а йому необхідно докладати додаткові зусилля для організації свого життя.. Розмір грошової компенсації відшкодування моральної шкоди він оцінює в сумі 50 000 грн. та просить стягнути з підприємства.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. та в дохід держави - судовий збір у розмірі 551,20 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На вказане рішення ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» подано апеляційну скаргу, в якій відповідач просить його скасувати та залишити заяву без розгляду.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що твердження позивача про те, що умови праці не відповідали вимогам ст. 153 КзпП України, є необґрунтованим та безпідставним.

На думку відповідача, позивач не довів відповідними медичними висновками факт завдання йому моральної шкоди.

Не погоджується з висновком суду про те, що стан здоров'я позивача ніколи не відновиться, оскільки відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією № 451201 інвалідність встановлена на строк до 01 квітня 2018 року (дата чергового переогляду 17 березня 2018 року). Вважає, що за умови виконання усіх медичних рекомендацій та після проходження необхідних курсів реабілітації, що рекомендовано висновками МСЕК, є підстави відновлення здоров'я та життєдіяльності позивача.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від позивача та уповноваженого представника підприємства надійшли заяви з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань

Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом тривалого часу працював у вугільній промисловості, загальний стаж роботи складає 31 рік 02 місяці 11 днів і серед них 29 років 03 місяці в умовах впливу шкідливих факторів, за професією - 18 років 05 місяців 12 днів.

Позивач ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем і працював в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», а саме: у періоди роботи з 11.03.1986 року по 12.04.2004 року на шахті Новодонецька, яка була в подальшому реорганізована в ВП ш. Новодонецька ДП «Добропіллявугілля», а згодом ДП «Добропіллявугілля» реорганізовано через приєднання 01.11.2011 року до орендаря - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля»; у період з 17.05.2004 року по 27.02.2014 року на шахті «Піонер», яка була в подальшому реорганізована в ВП «ш. Піонер ДП «Добропіллявугілля», а згодом ДП «Добропіллявугілля» реорганізовано через приєднання 01.11.2011 року до орендаря - ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля». Позивач працював в підземних умовах з повним робочим днем у шахті учнем гірника підземного, гірником очисного вибою 5 розряду, гірником очисного вибою 3 розряду та гірником підземним, що вбачається з трудової книжки на його ім'я з відповідними записами про роботу. (а. с. 21 - 25)

27 лютого 2014 року ОСОБА_2 . звільнено з роботи з ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» на підставі ст. 40 п. 2 КЗпП України за станом здоров'я.

Під час роботи на зазначених підприємствах позивач отримав професійне захворювання, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (за формою П-4) № 3 від 20.02.2014 року. (а. с. 6-9) У пунктах 16, 17 акту вказано, що професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалою роботою в умовах впливу несприятливих виробничих факторів (пил), ОСОБА_2 піддавався впливу підвищеної концентрації пилу вуглепородного, який має вміст кремнію, фіброгенної дії, що складає 39,99-49,18 мг/м3. ПДК пилу - 2-4 мг/м3. (а. с. 8)

Професійне захворювання ОСОБА_2 вперше було встановлено КЛПУ «Обласна клінічна лікарня профзахворювань», відповідно до висновку № 201/189 від 05.02.2014 року, згідно якого позивачу було поставлено діагноз: хронічний бронхіт пилової етіології, ускладнення легенева недостатність першого ступеню. (а. с. 16 - 18)

Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії Державної установи «Інститут медицини праці національної академії медичних наук України» Клініки професійних захворювань № 288 від 13.02.2015 року позивачу було поставлено діагноз: хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. (один-два) - захворювання професійне, встановлено вперше КЛПУ ДОКЛПЗ від 05.02.2014р. висн. № 201/189. (а. с. 13 - 15)

Згідно довідці МСЕК про результати встановлення ступеня втрати професійної працездатності № 124302 від 17.03.2015 року ОСОБА_2 за результатом повторного огляду встановлено втрату 30 % професійної працездатності внаслідок професійного захворювання до 01.04.2018 року.

Відповідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 4512201 від 17.03.2018 року позивачу встановлено з 17.03.2015 року по 01.04.2018 року 3 група інвалідності з причини його професійного захворювання, за висновками комісії ОСОБА_2 протипоказана праця в умовах дії пилу, токсичних та подразнюючих речовин, шуму, фізичних навантаженнях, рекомендовано спостерігатись та лікуватись у лікаря пульманолога, лікування в ОКЛПЗ. (а. с. 19 - 20)

Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання №3 від 20.02.2014 року підтверджується, що ОСОБА_2 за час роботи на підприємстві відповідача отримав професійне захворювання, а саме: хронічний бронхіт ІІ стадії в фазі затихаючого загострення, прикореневий та базальний пневмофіброз. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Захворювання професійне. Причиною професійного захворювання стала: тривала робота в умовах впливу несприятливих виробничих факторів (пил), ОСОБА_2 піддавався впливу підвищеної концентрації пилу вуглепородного, який має вміст кремнію, фіброгенної дії, що складає 39,99-49,18 мг/м3. ПДК пилу - 2-4 мг/м3. (а. с. 8)

Суд встановив, що умови праці позивача на ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» не відповідали вимогам ст. 153 КЗпП, оскільки були шкідливими та небезпечними, що підтверджується актом розслідування причин виникнення професійного захворювання.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що небезпечні та шкідливі умови праці стали причиною професійного захворювання позивача, яке у нього вперше виявлено висновком МСЕК від 05.02.2014 року.

Суд зазначив, що виникнення моральної шкоди стало наслідком ушкодження здоров'я виробничого характеру, яка полягає у тому, що в результаті отриманого професійного захворювання позивач зазнає моральних страждань, втратив нормальні життєві зв'язки та вимушений додавати додаткових зусиль для організації свого життя, а право на відшкодування такої шкоди, за рахунок коштів підприємства, регулюється ст. 237-1 КЗпП України.

На підтвердження цього висновку суд вказав, що лікування за наслідками професійного захворювання позивач продовжує і зараз, а стан здоров'я є нестабільним. У нього постійні приступи кашлю, важке дихання, задуха при прискоренні ходи та при незначному фізичному навантаженні, почуття нехватки повітря, болі у грудній клітці, бистра стомленість, загальна слабкість. Позивач періодично звертається до лікарів і проходить курси лікування. Через стан його здоров'я відповідач звільнив його з шахти і зараз він не працює, що у сукупності вплинуло на образ життя та на сімейний бюджет.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд першої інстанції прийняв до уваги стан здоров'я останнього, тривалість його роботи на підприємстві відповідача, глибину моральних та фізичних страждань, ступень втрати ним професійної працездатності та отримання інвалідності, а також врахував принципи розумності і справедливості та вважав за необхідне стягнути з підприємства на його користь 10 000 грн. грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо доведеності факту завдання позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві та наявності правових підстав для її відшкодування за рахунок коштів підприємства.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 (про страхові виплати) статтею 237-1 Кодексу законів про працю України потерпілим надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Згідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Частиною 2 цієї статті встановлено, що порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається зі змісту даної норми, право на відшкодування моральної шкоди виникає у працівника у разі, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв'язку з цим.

Даний висновок суду відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

З огляду на викладене, сам факт отримання робітником ушкодження здоров'я при виконання трудових обов'язків свідчить про завдання йому моральних страждань. Законодавець у даному випадку не ставить право потерпілого на відшкодування немайнової шкоди в залежність від вини самого робітника або роботодавця.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції визначив у сумі 10 000 грн., що відповідає ступеню та глибині фізичних та душевних страждань, завданих позивачу внаслідок ушкодження здоров'я.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції відповідає встановленим у справі фактичним обставинам, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду.

З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: Н.С. Краснощокова

В.М. Новосядла