Вирок № 65611930, 27.03.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/6929/15-к

Провадження № 1-кп/265/43/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді - Костромітіної О.О., суддів - Козлова Д. О., Щербіни А. В.,

за участю секретаря - Куксенко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі суду кримінальне провадження № 12015050790002501 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Маріуполя Донецької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який навчається в Маріупольському професійному ліцеї на електрогазозварника, раніше судимого: 1 лютого 2017 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області за ст. ст. 185 ч. 3, 187 ч. 3, 289 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до 7 років позбавлення волі, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_2,

у скоєні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів - Кулік А. В., Єрмакової Г. М.,

потерпілого - ОСОБА_2,

законних представників обвинуваченого - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

захисника - адвоката Таушан Д. А.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В:

26 серпня 2015 року, приблизно о 00.15 годин, точний час не встановлено, ОСОБА_1, знаходячись біля другого під'їзду будинку АДРЕСА_3, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами, з метою заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу, через відкрите вікно проник до кухні квартири 43 зазначеного будинку, де взяв з кухні кухонний ніж та утримуючи його в руках, погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого ОСОБА_2, яке потерпілий сприйняв як реальну загрозу для свого життя та здоров'я, тим самим подавивши волю останнього до опору, заволодів майном, яке належить ОСОБА_2, а саме:

- мобільним телефоном «Нокіа» імей: НОМЕР_1, моноблок у корпусі чорного кольору вартістю 300 гривень, з сім-карткою мобільного оператору «Київстар» НОМЕР_2 вартістю 10 гривень, на рахунку якої знаходились гроші у сумі 57 гривень, а також з картою пам'яті на 2 Гб вартістю 40 гривень;

- мобільним телефоном «Нокіа 6233» імей: НОМЕР_3, моноблок у корпусі чорного кольору вартістю 350 гривень з сім-карткою мобільного оператору «МТС» НОМЕР_4 вартістю 10 гривень, на рахунку якої знаходились гроші у сумі 40 гривень;

- ноутбуком «Асер» у корпусі чорного кольору вартістю 1600 гривень;

- пристроєм для вимірювання радіодеталей (напруги) вартістю 280 гривень;

- цифровим фотоапаратом «Кодак» у корпусі червоного кольору у комплекті з картою пам'яті на 1 Гб вартістю 500 гривень;

- грошовими коштами у сумі 170 гривень, після чого з місця злочину з викраденим зник, спричинивши своїми діями потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 3357 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 187 ч. 3 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, та поєднаний із проникненням у житло.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочину визнав частково та суду пояснив, що 26 серпня 2015 року він у темну пору доби знаходився біля 2-го під'їзду будинку АДРЕСА_3 коли побачив відкрите вікно на другому поверсі. Оскільки була ніч, то він вирішив, що всі вже сплять, тому з метою викрасти чуже майно по решітці вікна першого поверху доліз до вікна квартири № 43, де зняв маскитну решітку, після чого заліз у вікно квартири, потрапивши на кухню. Спочатку він хотів викрасти тільки гроші, але в коридорі побачив потерпілого, тому пригрозив йому застосуванням насильства та вимагав віддати гроші, апаратуру та мобільні телефони. При цьому в руках у нього нічого не було, а його права рука знаходилася під майкою. Потерпілий самостійно віддав йому гроші, що в нього були в гаманці, а також два мобільні телефони, ноутбук, пристрій для вимірювання напруги та цифровий фотоапарат «Кодак». Потім потерпілий злякався та вибіг з квартири, а він вийшов через вікно на кухні. Цивільний позов ОСОБА_2 визнає в повному обсязі та у скоєному розкаюється.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 пояснив, що 26 серпня 2015 року вночі він дивився телевізор. Почувши шум, вийшов в коридор своєї квартири АДРЕСА_3, де побачив ОСОБА_1, який погрожував йому ножем та наставляв ніж на нього, який при цьому нападник тримав у правій руці, ховаючи свою ліву руку під майку. Оскільки він реально сприйняв погрози обвинуваченого про застосування насилля з розправою над ним, бо ОСОБА_1 також вказував, що раніше судимий, тому він віддав на вимоги ОСОБА_1 свої гроші, два мобільні телефони, ноутбук, фотоапарат та вимірювач напруги. Ніж, який належав йому, тримав у руках обвинувачений . Ніж знаходився на його кухні, звідки заліз через вікно ОСОБА_1 Цей ніж був виготовлений з текстоліту. Коли обвинувачений відволікся, то він одразу вибіг в тамбур, зачинивши двері, тим самим залишивши обвинуваченого самого у його квартирі. При проведенні огляду його квартири після скоєння цього злочину ніж, яким погрожував ОСОБА_1 не знайшли. Однак в подальшому він виявив такий ніж, який на нього наставляв ОСОБА_1, на карнизі над входом в під'їзд будинку, де він живе, та який знаходиться одразу під вікном у його кухню. Просить суд задовольнити заявлений ним цивільний позов до обвинуваченого, бо йому повернули лише два мобільні телефони та фотоапарат.

Свідок ОСОБА_6, допитаний у суді, пояснив, що в серпні 2015 року він працював інспектором служби охорони. Пам'ятає, що наприкінці серпня 2015 року, в ночі, надійшов виклик про пограбування квартири. Коли він приїхав за викликом на місце, то побачив потерпілого, який знаходився в тамбурі біля квартири, та який повідомив йому, що в його квартирі перебуває злодій, який йому погрожував ножем, щоб отримати його майно. Коли він разом з потерпілим зайшли в цю квартиру, то грабіжника там вже не було, а було лише відчинене вікно на кухні, а на парапеті під таким вікном він бачив якийсь ніж, бо світив туди своїм ліхтариком.

Допитаний в судовому засіданні законний представник обвинуваченого, батько ОСОБА_3, вказував, що його син ОСОБА_1 до затримання мешкав із ним та матір'ю, ОСОБА_4, якого він характеризував з позитивного боку, вважаючи, що його син не міг погрожувати потерпілому ножем. Додавав, що родина свого часу опинилась у скрутному матеріальному становищі, що можливо й спонукало ОСОБА_1 на скоєння корисливого злочину. Також визнавав суму завданої обвинуваченим матеріальної шкоди.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим факту скоєння ним розбійного нападу на ОСОБА_2, бо той визнає лише факт скоєння ним грабежу відносно потерпілого, вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому діянні натомість повністю підтверджується наданими стороною обвинувачення доказами, а саме:

- рапортом про отримання первинної інформації 26 серпня 2015 року про те, що невідомий проник з метою пограбування у АДРЕСА_1 (а. с. 42);

- заявою потерпілого ОСОБА_2, який повідомив про хлопця, який знаходячись у нього в квартирі та погрожуючи ножем застосування насильства, забрав речі потерпілого, що вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинення злочину від 26 серпня 2015 року (а. с. 43);

- оглядом місця події від 26 серпня 2015 року, в ході якого було оглянуто АДРЕСА_3, де було виявлено та вилучено два відбитка пальців на рамі вікна у кухні (а. с. 44);

- проведеною по справі дактилоскопічною експертизою № 1288 від 20 вересня 2015 року, яка підтверджує факт проникнення ОСОБА_1 до квартири ОСОБА_2, згідно висновків якої слід долоні руки, вилучений з рами вікна при огляді місця розбійного нападу на квартиру АДРЕСА_1, що мав місце 26 серпня 2015 року, був залишений долонею правої руки ОСОБА_7 (а. с. 84-92);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 29 серпня 2015 року, в ході якого потерпілий ОСОБА_2 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1, як парубка, який 26 серпня 2015 року проник до нього в квартиру та, погрожуючи ножем та застосуванням насильства, викрав в нього речі (а. с. 45-49);

- протоколом огляду 1 вересня 2015 року фотоапарату «Кодак» в корпусі червоного кольору, який був за заявою обвинуваченого ОСОБА_1 ним добровільно виданий, та який в подальшому впізнав потерпілий ОСОБА_2 як належне йому майно, згідно із протоколом пред'явлення речей для впізнання від 1 вересня 2015 року (а. с. 50, 51, 67-70);

- протоколом огляду від 1 вересня 2015 року мобільних телефонів «Нокіа 6233» в корпусі чорного кольору та «Нокіа» в корпусі чорного кольору, що були за заявою ОСОБА_8 добровільно видані останнім, які йому були надані на зберігання обвинуваченим ОСОБА_1 у серпні 2015 року, та які в подальшому впізнав потерпілий ОСОБА_2 як викрадене у нього 26 серпня 2015 року майно, що вбачається з протоколів пред'явлення речей для впізнання від 1 вересня 2015 року (а. с. 52, 53, 57-60, 62-65);

- протоколом огляду від 1 вересня 2015 року кухонного ножа потерпілого, який ОСОБА_2 добровільно видав, бо виявив його на козирку запасного виходу з під'їзду його будинку, який знаходиться безпосередньо під вікнами його квартири (а. с. 74, 75);

- показами потерпілого ОСОБА_2 при проведенні за його участі 1 вересня 2015 року слідчого експерименту в АДРЕСА_1, де він вказав, яким чином він побачив обвинуваченого, який проник до його квартири через вікно на кухні, а також наполягав на тому, що у обвинуваченого був у руках кухонний ніж, який той узяв на кухні, і саме цим ножем ОСОБА_1 погрожував йому застосуванням насилля, вказуючи, що він вже судимий та йому нічого втрачати, через що ОСОБА_2 сприйняв такі погрози реально. Також він на місці вказав, які саме речі було викрадено з його квартири ОСОБА_1, пояснивши де саме вони знаходились до цього (а. с. 56).

Під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_1, його законним представником та захисником не визнавалось, що обвинувачений скоював розбійний напад, бо вони посилались на те, що дії обвинуваченого мали ознаки грабежу, тобто відкритого викрадення майна у потерпілого ОСОБА_2, на підтвердження чого ними заявлялось, що у показах потерпілого маються невідповідності в тому, у якій руці тримав ОСОБА_1 ніж при пограбуванні ОСОБА_2, що такий ніж вже був при проведенні огляду місця події в квартирі потерпілого, що на ньому не виявлено слідів пальців рук обвинуваченого.

Враховуючи вивчені по справі докази у їх сукупності, судова колегія вважає, що такі доводи сторони захисту необґрунтовані, зважаючи на наступне.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 чітко та послідовно надавав пояснення щодо скоєного ОСОБА_1 відносно нього злочину 26 серпня 2015 року, стверджуючи, що саме через наявність у правій руці обвинуваченого ножа, несподіваність розбійного нападу останнього, він був змушений, незважаючи на те, що він за статурою міцніший за ОСОБА_1, віддати у своїй квартирі на вимогу нападника належне йому майно.

В той же час доводи ОСОБА_1 та його законного представника про те, що нібито потерпілий плутається у своїх показах, не знайшло своє відображення дослідженням наданих доказів сторонами кримінального провадження.

Також суд зауважує, свідчення потерпілого ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 здійснив на нього напад саме із застосуванням ножа, було у судовому засіданні підтверджено показами допитаного свідка ОСОБА_6, який підтвердив наявність ножа, з яким напав обвинувачений на ОСОБА_2, на 26 серпня 2015 року, бо свідок бачив ніж на парапеті під вікном кухні у ніч такого нападу.

Крім того, при проведенні огляду квартири ОСОБА_2, одразу після скоєння злочину, у квартирі потерпілого не було виявлено ножа, із яким у руках у момент скоєння такого злочину перебув ОСОБА_1,

Також колегія суддів зазначає, що сам по собі факт того, що дослідження на наявність відбитків пальців рук обвинуваченого не проводилась відносно такого знаряддя злочину, не може свідчити на підтвердження позиції сторони захисту.

Враховуючи наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що часткове визнання своєї провини обвинуваченим є способом його захисту від пред'явленого йому обвинувачення.

Таким чином, через доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України, при призначенні покарання винному за такий злочин суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_1 до скоєння злочину був не судимий, вчинив відповідно до ст. 12 КК України особливо тяжкий злочин, ніде не працював, хоча навчався та за місцем проживання й навчання характеризувався посередньо.

Обвинувачений вчинив злочин у неповнолітньому віці, що суд визнає обставиною, яка пом'якшує покарання.

Натомість обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1, суд не встановив.

Згідно із ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд призначає такий захід примусу, який був би відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.

З урахуванням наведеного судова колегія вважає, що ОСОБА_1 слід визначити покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону, бо вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та цілком відповідатиме тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 98 КК України та п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» судова колегія не призначає ОСОБА_1 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки злочин ним скоєно у неповнолітньому віці.

Вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 1 лютого 2017 року ОСОБА_1 був засуджений за ст. 185 ч. 3, 187 ч. 3, ст. 289 ч. 2, 70 ч. 1 КК України до позбавлення волі строком на 7 років.

При цьому інкримінований йому злочин ОСОБА_1 вчинив до постановлення вироку Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 1 лютого 2017 року, тому при призначенні покарання обвинуваченому суд застосовує положення ст. 70 ч. 4 КК України.

З урахуванням встановлених обставин справи суд вважає за можливе при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 за ст. 70 ч. 4 КК України застосувати принцип часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України у строк попереднього ув'язнення включається строк перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув'язнення для участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 22 січня 2016 року ОСОБА_1, затриманий в порядку ст. 208 КПК України 20 січня 2016 року, був взятий під варту та поміщений до СІ № 7.

При цьому ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 13 квітня 2016 року ОСОБА_1 був тимчасово залишений в СІ № 7 для розгляду вказаного кримінального провадження.

Таким чином, суд на підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховує у строк покарання обвинуваченому строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, починаючи з 20 січня 2016 року та до дня набрання вироком суду законної сили.

Згідно із ст. 1166 ЦК України шкода, спричинена майну фізичної особи або юридичній особі, відшкодовується у повному обсязі особою, що спричинила її.

На підставі цього заявлений потерпілим ОСОБА_2 цивільний позов про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди в сумі 2207 гривень через визнання його у повному обсязі ОСОБА_1, який досяг повноліття, підлягає задоволенню та стягненню з обвинуваченого як особи, яка спричинила таку шкоду.

Відповідно до ст. ст. 124-126 КПК України з обвинуваченого підлягає стягненню на користь держави витрати на проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 491,04 гривень.

Речові докази: мобільний телефон «Нокіа» ІМЕІ НОМЕР_1 в корпусі чорного кольору, мобільний телефон «Нокіа 6233» ІМЕІ НОМЕР_3 в корпусі чорного кольору, цифровий фотоапарат «Кодак М320» з картою пам'яті на 1 Гб, які були передані під розписку потерпілому ОСОБА_2, необхідно залишити в розпорядженні останнього, як належне йому майно;

кухонний ніж, який за квитанцією № 003391 від 29 вересня 2015 року було передано на зберігання в камеру схову речових доказів Лівобережного ВП ЦВП НП в Донецькій області, як знаряддя злочину, необхідно знищити.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання за ст. 187 ч. 3 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років без конфіскації майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарання, призначеного ОСОБА_1 за даним вироком, із покаранням, призначеним вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 1 лютого 2017 року, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у вигляді 7 (семи) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі без конфіскації майна з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 27 березня 2017 року.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_1 відбуте ним покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 1 лютого 2017 року за правилами, передбаченими ст. 72 КК України, починаючи з 20 січня 2016 року по 26 березня 2017 року включно.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1 зарахувати строк його попереднього ув'язнення з 20 січня 2016 року до моменту набрання вироком суду законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований в АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, який мешкає в АДРЕСА_1, в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 2207 (дві тисячі двісті сім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової дактилоскопічної експертизи в сумі 491,04 гривні, які перераховувати за реквізитами: одержувач платежу - держава, УДКСУ у м. Маріуполі, Жовтневий район: 24060300, ЄДРПОУ: 37989721, розрахунковий рахунок: 31119115700052 в ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО: 834016, код класифікації доходу: 24060300 «Інші надходження», призначення платежу: за висновок експерта № 1288 від 20 вересня 2015 року.

Речові докази: мобільний телефон «Нокіа» ІМЕІ НОМЕР_1 в корпусі чорного кольору, мобільний телефон «Нокіа 6233» ІМЕІ НОМЕР_3 в корпусі чорного кольору, цифровий фотоапарат «Кодак М320» з картою пам'яті на 1 Гб, які були передані під розписку потерпілому, як належне йому майно, - залишити ОСОБА_2;

кухонний ніж, який за квитанцією № 003391 від 29 вересня 2015 року було передано на зберігання в камеру схову речових доказів Лівобережного ВП ЦВП НП в Донецькій області, - знищити.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошенням може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області, а особою, яка перебуває під вартою, протягом цього ж терміну з моменту вручення їй копії вироку.

Головуючий суддя О.О. Костромітіна

Судді Д.О. Козлов

А.В. Шербіна