Вирок № 65609760, 29.03.2017, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/295/17

Номер провадження 1-кп/220/82/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Якішиної О.М.

за участю секретаря - Чернякової В.С.

прокурора - Харченко В.О.

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Велика Новосілка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017050620000093 від 15 лютого 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, росіянина, громадянина України, раніше не судимого, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, розлученого, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_6, росіянина, громадянина України, раніше не судимого, ІНФОРМАЦІЯ_7, працюючого електрогазозварювальником СТОВ «Ново-Шахтарське», одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_8, який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.ст.27 ч.2, 191 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Згідно наказу № 1 від 02.01.2015 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду охоронця механізованого двору СТОВ «Ново-Шахтарське» (ЄДРПОУ 32126498), розташованого по вул. Степна,1 с. Шахтарське Великоновосілківського району Донецької області. 15.12.2016 року між директором вказаного підприємства та ОСОБА_1 укладено Договір про повну матеріальну відповідальність працівника за передані йому підзвітні цінності, згідно якого останній прийняв на себе повну матеріальну відповідальність за всі передані йому в установленому законом порядку роботодавцем під звіт товаро-матеріальні цінності та грошові засоби, зобовязується у встановлені терміни згідно із затвердженими формами подавати звітність про рух товаро-матеріальних цінностей, у випадку виявлення недостачі відшкодовувати вартість відсутніх або зіпсованих з його вини товарів (матеріалів).

13 лютого 2017 року ОСОБА_1, знаходячись згідно графіку чергування на своєму робочому місці на території механізованого двору СТОВ «Ново-Шахтарське» за вищевказаною адресою, та виконуючи обовязки по охороні ввіреного йому майна, вступив в злочинну змову з електрогозозварювальником СТОВ «Ново-Шахтарське» ОСОБА_2 з метою привласнення майна, яке було йому ввірене, про що ОСОБА_2 було достовірно відомо.

В цей же день, приблизно о 14 годин 00 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, діючи умисно, з корисних мотивів, згідно досягнутої ними домовленості на спільне скоєння злочину, з метою привласнення чужого майна, впевнившись, що за їх діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу пройшли до приміщення майстерні, розташованої на території механізованого двору, звідки разом винесли металобрухт у вигляді металевих фрагментів деталей та запчастин, який погрузили до багажнику автомобіля марки ВАЗ 2101 д/н 930-18ЕК, який належить ОСОБА_4 та знаходиться у користуванні ОСОБА_1, привласнивши таким чином 240 кг металобрухту, вартістю 3 грн. 50 коп. за 1 кг., після чого з місця скоєння злочину зникли, обернувши привласнене майно на свою користь, чим заподіяли СТОВ «Ново-Шахтарське» шкоду на загальну суму 840 грн. 00 коп.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їх злочинів визнали повністю та пояснили, що дійсно скоїли злочини, які їм інкриміновано та зазначено в обвинувальному акті, обставини злочину не оспорювали, пояснили причини та обставини скоєного.

Так, обвинувачений ОСОБА_1 пояснив, що з січня 2015 року він працював охоронцем у СТОВ «Ново-Шахтарське» на підставі трудового договору та договору про повну матеріальну відповідальність. До його посадових обовязків віднесено зберігання майна, розташованого на території підприємства. 13 лютого 2017 року о 8-00 год. він згідно графіку заступив на чергування. ОСОБА_2 запропонував здати метал, який зберігався у відкритій клітці на території підприємства, на що він погодився. Вони з ОСОБА_2 почергово переносили метал у автомобіль ВАЗ, який знаходився в його користуванні, та складали у багажник. Наступного дня він заїхав за ОСОБА_2 та разом поїхали до смт. Велика Новосілка з метою продажу металобрухту, однак по дорозі їх затримали працівники поліції. У скоєному розкаюється.

Обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що працюєу СТОВ «Ново-Шахтарське» електрогазозварювальником. 13 лютого 2017 року він, знаючи що ОСОБА_1 працює охоронцем на підприємстві і відповідає за охорону майна, запропонував здати металобрухт, який зберігається на території підприємства, на що ОСОБА_1 погодився. Протягом дня вони почерзі перенесли метал у автомобіль ВАЗ, який знаходився в користуванні ОСОБА_1, та склали у багажник. Наступного дня за ним заїхав ОСОБА_1 та разом вони поїхали до смт. Велика Новосілка з метою продажу металобрухту, однак по дорозі їх затримали працівники поліції. У скоєному розкаюється.

Враховуючи те, що обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованих їм органом досудового розслідування злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та вважає можливим розглянути справу на підставі ч.3 ст. 349 КПК України. Обвинувачені вірно розуміють зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції.

За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст.27 ч.2, 191 ч.3 КК України, доведена в повному обсязі.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.191 КК України як привласнення чужого майна, яке було ввірено особі, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ст.ст.27 ч.2, 191 ч.3 КК України як привласнення чужого майна, яке було ввірено іншому співучаснику, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Згідно ст. 65 КК України, особі, що вчинила злочин, призначається покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченим суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини, дані про їх особу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, за місцем роботи характеризується позитивно.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 раніше не судимий, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, за місцем роботи характеризується позитивно, має неповнолітню дитину.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що для виправлення та попередження нових злочинів обвинуваченим необхідно призначити покарання в межах санкції, яка передбачена нормами ч.3 ст. 191 КК України у вигляді обмеження волі.

Разом з тим, враховуючи особу винних, їх відношення до скоєного, суд приходить до висновку про можливість виправлення засуджених без відбування покарання та на підставі ст. 75 КК України вважає можливим звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо вони протягом іспитового строку не скоять нового злочину та виконають покладені на них відповідно до ст.76 КК України обов'язки.

Суд також вважає необхідним застосувати до ОСОБА_1 додаткове показання у вигляді позбавлення права займати посади, повязані з охороною, збереженням та обслуговуванням матеріальних цінностей.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд не застосовує до ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, оскільки ОСОБА_2 був учасником злочину, не повязаного з його діяльністю чи займаною посадою.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 років обмеження волі з позбавленням права займати посади, повязані з охороною, збереженням та обслуговуванням матеріальних цінностей, строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов'язки:

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст.ст.27 ч.2, 191 ч.3 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 років обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ст.76 КК України обов'язки:

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації для реєстрації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.

Речові докази по справі два диски з назвами «Агєєв» та «Шолохов» - залишити в матеріалах кримінального провадження; металобрухт вагою 240 кг., який зберігається в камері зберігання речових доказів Великоновосілківського ВП Волноваськго ВП ГУНП в Донецькій області, - повернути СТОВ «Ново-Шахтарське»; автомобіль марки ВАЗ 2101 д/н 930-18ЕК, переданий на зберігання ОСОБА_1, - залишити в розпорядженні власника.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Донецької області через Великоновосілківський районний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.М. Якішина