Ухвала суду № 65606214, 22.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/600/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

22.03.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючого судді: Черненко В.В.

Суддів: Потапенка В.І., Франко В.А.

За участю секретаря: Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07.02.2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ТОВ «Єврокар Україна» про захист прав споживачів та стягнення коштів.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07.02.2017 року позовну заяву повернуто позивачу для подання до належного суду.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду у звязку з порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позивачу позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що дана справа не підсудна ОСОБА_3 районному Кіровоградської області, оскільки юридична адреса відповідача вказана м. Київ, вул. Бориспільська, 7 оф. 169. Договір фінансового лізингу був укладений в м. Кропивницький. Крім того, позивач не надав підтвердження його реєстрації за адресою вказаною у позовній заяві або на території Новоукраїнського району.

Колегія суддів дійшла висновку, що з такими висновками суду решок інстанції неможливо погодитись, оскільки вони не відповідають вимогам процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до ТОВ «Єврокар Україна» по місцю свого проживання посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів».

У висновках, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), зазначено, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини не тільки на стадії укладення, а і на стадії виконання договору.

Матеріалами справи підтверджується, що в позовній заяві позивач вказує своє місце проживання вул. Маяковського,58 с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області.

30.11. 2016 року між сторонами укладено договір фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль, при укладенні договору позивачем сплачено грошові кошти.

Позивачем подано позов в порядку захисту прав споживачів про стягнення сплачених ним коштів на виконання договору фінансового лізингу, оскільки на його думку умови цього договору є несправедливими, суперечать, в тому числі і нормам Закону України «Про захист прав споживачів».

Такий позов згідно з ч.5 ст.110 ЦПК України також може предявлятися в суд за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до ч.14 ст.110 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Позов, з яким звернувся позивач до суду, не відноситься до категорії справ, які розглядаються тільки певним судом за правилами виключної підсудності.

Згідно зі ст. 4, п. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" лізинг є різновидом фінансових послуг. Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Як зазначено в п.2, п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється на зазначені в ньому відносини, оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

Споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

В пункті 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» розяснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК). Якщо позивач при предявленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Окрім цього, питання, які передбачені ст. 214 ЦПК України, в тому числі і про те,яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, чи поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами Закон України «Про захист прав споживачів», остаточно суд вирішує тільки під час ухвалення рішення по суті позовних вимог, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені обставини.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Керуючись ч.1 п.4 ст. 311, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 07.02.2017 року скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: