Ухвала суду № 65606181, 22.03.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/555/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Головань А. М.

УХВАЛА

Іменем України

22.03.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Голованя А.М.

суддів: Гайсюка О.В., Карпенка О.Л.,

за участю секретаря Діманової Н.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гайворонського суду Кіровоградської області від 03 лютого 2017 року, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідокдорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що 06 лютого 2013 року навпроти будинку №14/2 по вулиці Кірова в м. Гайвороні, ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ОСОБА_4 Крузер Прадо», д/н ВА 6925АТ, скоїв наїзд на її чоловіка ОСОБА_5, внаслідок чого він помер.

Постановою від 22.06.2016 року СВ Гайворонського ВП Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області було закрито кримінальне провадження, у зв'язку з відсутністю в діях водія кримінального правопорушення.

Смертю чоловіка, яка настала у звязку з ДТП їй завдано моральної шкоди, яка полягає у моральних стражданнях, крім того, вона позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, оскільки як інвалід третьої групи не може виконувати фізичну роботу яку виконував чоловік, розмір моральної шкоди оцінює у 100 000 грн.

Рішенням Гайворонського суду Кіровоградської області від 03 лютого 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування вказаного судового рішення з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначає, зокрема, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому, що моральна шкода вже була раніше відшкодована позивачу в добровільному порядку. Також, оскільки відповідальність відповідача була застрахованою суд безпідставно не задовольнив клопотання про залучення співвідповідачем страховика. Крім того, суддя мав би заявити самовідвід у звязку з тим, що інтереси позивача представляв його колишній начальник по службі в міліції.

Позивач ОСОБА_3, яка була повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не прибула, направила письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому просила розглянути справу без її участі.

Згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_6, яка підтримала доводи апеляційної скарги, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що смерть потерпілого ОСОБА_5 настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та його грубої необережності, при цьому в діях відповідача не вбачається порушень вимог Правил дорожнього руху України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду.

Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.02.2013 р. навпроти будинку №14/2 по вулиці Кірова в м. Гайворон ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ОСОБА_4 Крузер Прадо», д/н ВА 6925АТ, здійснив наїзд на ОСОБА_5, який переходив дорогу. Внаслідок цього ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми живота з розривом печінки, ссадин обличчя, тулубу, кінцівок, крововиливу лівої кисті. Смерть потерпілого наступила від геморрагічного шоку внаслідок розриву тканин печінки.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 8 від 22.02.2013 року, смерть потерпілого має прямий причинний зв'язок з тілесними ушкодженнями, заподіяними 06.02.2013 року при ДТП.

Постановою від 22.06.2016 року СВ Гайворонського ВП Голованівського ВП ГУНП в Кіровоградській області було закрите кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013120120000148 від 06.02.2013 року у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення (а.с. 6-7).

Позивач є дружиною померлого ОСОБА_5М.(а.с.8-9).

З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля «ОСОБА_4 Крузер Прадо», д/н ВА 6925АТ є відповідач ОСОБА_2

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно із ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.9 Пстанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З огляду на наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 30 000 грн., виходячи із принципу розумності та справедливості, з урахуванням доказів та конкретних обставин справи, доведених позивачем моральних і фізичних страждань, оскільки внаслідок ДТП настала смерть її чоловіка, позивач переживає моральні страждання та відчуває постійний душевний біль, нервові хвилювання, що призводить до негативних змін упорядкованого життєвого ритму позивача та його сім'ї.

Доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що у суду не було правових підстав для задоволення позову, оскільки моральна шкода вже раніше була відшкодованою позивачу добровільно відповідачем в розмірі 55000 грн. не спростовують висновків суду

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що не зважаючи на одержання ОСОБА_3 вказаної грошової суми, остання не вважала вказані кошти відшкодуванням моральної шкоди, оскільки це відбувалося на другий день після нещасного випадку, коли вона перебувала в стресовому стані.

Самі по собі висловлювання ОСОБА_3, викладене у заяві, адресованій слідчому СВ Гайворонського РВ УМВС (а.с.33 матеріалів кримінального провадження), що вона немає до відповідача претензій морального та матеріального характеру не є перешкодою для звернення до суду, оскільки чинний процесуальний закон вважає, що не мають правових наслідків угоди, заяви тощо про відмову від можливості звернутися до суду із позовом про захист своїх прав. Він допускає відмову від судового захисту або в ході розгляду справи, або в тих випадках, якщо заінтересовані особи вирішили звернутися чи зверталися за захистом права до інших юрисдикційних органів, наприклад, третейського суду (ст. ст. 130, 174, 175 ЦПК).

Також не є підставою для скасування рішення і те, що суд не задовольнив клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі як співвідповідача страховика, оскільки відповідно до ч.1 ст. 33 ЦПК України суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача лише за клопотанням позивача, а таке клопотання заявлене не було.

Що стосується твердження скарги, що суддя мав би заявити самовідвід у звязку з тим, що інтереси позивача представляв його колишній керівник по службі в міліції, то вони не ґрунтуються на доказах.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно з'ясував обставини справи, перевірив доводи сторін, наданим сторонами доказам дав належну оцінку, а тому підстави для зміни чи скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Гайворонського суду Кіровоградської області від 03 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскарженою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з наступного дня.

Головуючий:

Судді: