Ухвала суду № 65605843, 23.03.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/212/17

провадження №: 1-кп/398/313/17

УХВАЛА

"23" березня 2017 р. Олександрійський міськрайонний суд

Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Коліуш Г.В., судді Авраменка О.В., присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання: Безкоровайної А.І., прокурора Полянського О.С., захисника ОСОБА_4, у присутності потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6, обвинуваченого ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрії заяви про відвід у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016120070001700 від 07.07.2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 4, п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 15, п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115; ч. 4 ст. 187, п. 2 п. 6, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені у ст. 177 КПК України, які існували на час дії попередньої ухвали суду про продовження стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою останньому такого запобіжного заходу, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду, може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілі підтримали клопотання прокурора.

Обвинувачений проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував та просив застосувати до нього більш мякий запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

Захисник підтримав думку обвинуваченого та просив змінити запобіжний захід на більш мякий, а саме: особисту поруку та в якості поручителя запропонувала себе.

Прокурор та потерпілі заперечували проти зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш мякий запобіжний захід, в тому числі і на особисту поруку.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд присяжних приходить до наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р.).

Тому, вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить не лише з вимог чинного кримінально-процесуального законодавства України, а й правових позицій Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

Судом присяжних встановлено, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, в тому числі за особливо тяжкі злочини, судимість не знята та не погашена у встановленому законом порядку, обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до пятнадцяти років, або довічне позбавлення волі, а тому усвідомлюючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим злочинів та невідворотність покарання за їх вчинення, існує ризик того, що обвинувачений буде переховуватися від суду та без перешкод залишить своє місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню, а також існує ризик того, що він може вчинити нове кримінальне правопорушення (злочин). Крім того, обвинувачений ніде не працює, немає постійного місця проживання, постійного джерела доходу немає, а отже, немає міцних соціальних звязків.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобовязаний оцінити в сукупності всі обставини, передбачені ст. 177 КПК України.

Суд присяжних дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор в обґрунтування продовження тримання обвинуваченого під вартою, дають достатні підстави вважати, що і на даний час продовжують існувати ризики того, що обвинувачений може перешкоджати судовому провадженню, впливаючи на свідків, потерпілих, переховуватися від суду з метою уникнути можливої кримінальної відповідальності, вчинити інші кримінальні правопорушення. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено та ризики, визначені попередньою ухвалою про обрання та продовження обвинуваченому запобіжного заходу, не зникли та не зменшились.

Оцінюючи можливість обмеження права на свободу та особисту недоторканість обвинуваченого, суд присяжних вважає, що в даному випадку запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути виправданим, оскільки цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Отже, зміна запобіжного заходу в виді тримання під вартою на запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, навіть, на особисту поруку, про які просить обвинувачений та захисник, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження в суді.

За таких обставин, клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню. З цих же підстав не підлягає задоволенню клопотання обвинуваченого про зміну на більш мякий запобіжний захід та захисника про зміну на особисту поруку.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183,197, 199, 385КПК України, суд присяжних

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, - задовольнити.

Продовжити дію запобіжного заходу в виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на шістдесят днів, тобто до 21.05.2017 року включно.

У задоволенні клопотання обвинуваченогопро зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш мякий запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою відмовити.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистої поруки відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Присяжні - підписи

Суддя - підпис

Головуючий суддя: Коліуш Г.В.