Рішення № 65605250, 23.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2164/15-ц

Провадження № 22-ц/779/565/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Керніцький І. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Максюти І.О.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Малотур»янської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення сесії сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду від 13 лютого 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вищезазначеним позовом.

Свої вимоги мотивувала тим, що рішенням сесії Малотурянської сільської ради Долинського району від 24 лютого 2002 року їй надано земельну ділянку в районі «Качалки» нижче озера розміром 0,15 га під город з правом приватизації.

Відповідно до повідомлення виконавчого комітету Малотурянської сільської ради Долинського району № 82 від 22.05.2008 року земельна ділянка, яка знаходиться в pайоні «Качалки», згідно Генплану розробленого Малотурянською сільською радою, затвердженого сесією 25.01.2008 року, відноситься до земель індивідуальної житлової забудови.

З метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вона звернулася до ФОП ОСОБА_4 За результатами геодезичних обмірів було встановлено, що її земельна ділянка накладається із земельною ділянкою ОСОБА_3, яка надана йому рішенням Малотурянської сільської ради від 07.05.2010 року.

ОСОБА_2, посилаючись на те, що Малотур»янська сільська рада прийняла рішення про надання ОСОБА_3 земельної ділянки, частина якої з 2002 року перебуває в її користуванні, що перешкоджає їй реалізувати своє право на приватизацію даної земельної ділянки, просила визнати недійсним рішення сесії Малотурянської сільської ради Долинського району від 07.05.2010 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 та виданий на його підставі державний акт про право власності на землю.

Рішенням Долинського районного суду від 13 лютого 2017 року позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним та скасовано рішення сесії Малотурянської сільської ради Долинського району від 07.05.2010 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_3

Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №271570 виданий на ім'я ОСОБА_3, кадастровий номер земельної ділянки 2622083001:01:001:0623, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 262200001000279 та скасовано його реєстрацію.

На дане рішення відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що судом не взято до уваги надані ним докази та пояснення щодо законності набуття ним земельної ділянки та її документального оформлення. Виданий державний акт про право власності на земельну ділянку містить всі необхідні реквізити, підписи та печатки необхідних спеціалістів, посадових осіб і державних органів, та є зареєстрованим у встановленому порядку.

Вважає, що підстав передбачених законами України щодо позбавлення його як власника права власності на земельну ділянку шляхом скасування та визнання недійсним державного акту на право власності на землю немає.

Суд не взяв до уваги те, що обґрунтування позивача щодо наявності накладки земельних ділянок є безпідставним та нічим крім слів позивача не підтверджується.

Апелянт зазначив також те, що позивач не являється його суміжним землекористувачем, а тому погоджувати з ним межі земельної ділянки не було потреби.

Позивач не надала жодного доказу яким би підтвердила конкретне місце розташування її земельної ділянки.

Судом першої інстанції проігноровано зміст рішення Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року яким задоволено позов Малотур»янської сільської ради та визнано недійсним рішення Малотур»янської сільської ради від 24.02.2002 року про надання ОСОБА_6В земельної ділянки площею 0,15 га, на підставі якого вона обґрунтовувала свій позов.

Апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_5

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_7, представник Малотур»янської сільської ради ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.

Представники позивача ОСОБА_2 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам з огляду на наступне.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване рішення Малотур»янської сільської ради від 07.05.2010 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 прийняте з порушенням закону, порушує права позивача ОСОБА_2 на користування та розпорядження наданою їй земельною ділянкою в районі качалки нижче озера розміром 0,15 га.

Однак такий висновок суду не відповідає зібраним доказам по справі.

Відповідно до положень ст.ст. 10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Малотур»янської сільської ради від 24.02.2002 року ОСОБА_6 надано земельну ділянку в районі качалки нижче озера розміром 0,15 га з правом приватизації.

Позивач ОСОБА_2 в обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що Малотур»янська сільська рада приймаючи 07.05.2010 року рішення про відведення земельної ділянки площею 0,1008 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по вул. Мирна, 29 с. Мала Тур»я ОСОБА_3 порушила її права землекористувача, оскільки земельна ділянка надана ОСОБА_3 частково накладається на земельну ділянку що перебуває у її користуванні.

Відповідно до положень ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт згідно ч.1 ст. 155 ЗК України, визнається недійсним.

Встановлено, що рішенням Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року задоволено позов Малотур»янської сільської ради. Визнано недійсним та скасовано рішення Малотур»янської сільської ради від 24.02.2002 року про надання ОСОБА_6 земельної ділянки, площею 0,15 га в районі качалки, нижче озера, з правом приватизації (а.с.47-48).

Ухвалюючи зазначене рішення суд виходив із того, що земельна ділянка надана ОСОБА_2 станом на час прийняття рішення у 2002 році знаходилася за межами населеного пункту с. Мала Тур»я і введена в межі населеного пункту тільки у 2007 році, тобто сільська рада перевищила свої повноваження, оскільки розпорядження такими землями належало до компетенції відповідних органів виконавчої влади (РДА).

ОСОБА_3 того, судом встановлено, що межі земельної ділянки ОСОБА_2 на місцевості не встановлювалися, а саме рішення не містить конкретного місця розташування земельної ділянки, не зазначено її цільового призначення. Судом також встановлено, що дана земельна ділянка за ОСОБА_2 не обліковувалася.

Таким чином, встановлені вищезазначеним рішенням Долинського районного суду від 06 квітня 2016 року обставини щодо правомірності прийняття у 2002 році рішення про надання ОСОБА_2 земельної ділянки та користування нею, відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.

ОСОБА_3 того, позивач не представила суду інших належних доказів того, що спірна земельна ділянка перебуває у її законному користуванні.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач ОСОБА_2 не довела, що Малотур»янська сільська рада, приймаючи 07.05.2010 року рішення про виділення земельної ділянки ОСОБА_3 порушила її права на дану земельну ділянку, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Долинського районного суду від 13 лютого 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Малотур»янської сільської ради про визнання недійсним та скасування рішення сесії сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча О.В.Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_11