Ухвала суду № 65604199, 22.03.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/8576/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/518/К/17 суддя Чайкін І.Б.

Категорія 47 ( І ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Барильської А.П.

суддів: Зубакової В.П., Митрофанової Л.В.

за участю секретаря: Гладиш К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Криворізької міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, про встановлення порядку користування земельною ділянкою та про усунення перешкод у її приватизації.

Особи які беруть участь у розгляді справи:

позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_9, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересня 2013 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, який неодноразово уточнювала та в останній редакції позовної заяви, зазначивши відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Криворізьку міську раду, ОСОБА_7, ОСОБА_8, просила суд: усунути перешкоди в користуванні квартирою № 4 будинку № 29 по вул. Більшовицька в м. Кривому Розі та земельною ділянкою, розташованою по вул. Більшовицька, 29, зобов'язавши ОСОБА_3 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 знести прибудову під. літ. "а10 " до жилого будинку під літ. «А» № 29 по вул.Більшовицька, навіс, під яким розташований погріб та прохід з дерев'яних дошок до погрібу на земельній ділянці за вищевказаною адресою; визначити порядок користування земельною ділянкою розміром 1294 м2, розташованою

за адресою вул. Більшовицька буд. 29 м. Кривого Рогу, між нею та відповідачами, згідно з їхніми частками у праві власності на житловий будинок, який розташований по вул. Більшовицька буд. 29 в м. Кривому Розі та виділити їй в користування відповідно до 2 варіанта висновку судової будівельно-технічної експертизи № 363 від 22.04.2014 року земельну ділянку до квартири № 4, яка зафарбована фіолетовим кольором і складає 323,5 кв.м.; відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 виділити в користування відповідно до 2 варіанта висновку судової будівельно технічної експертизи № 363 від 22.04.2014 року земельну ділянку до квартири № 3, яка зафарбована рожевим кольором і складає 323,5 кв.м.; ОСОБА_7 виділити в користування відповідно до 2 варіанту варіанта висновку судової технічної експертизи земельну ділянку до квартири № 2, яка зафарбована помаранчевим кольором і складає 323,5 кв.м., ОСОБА_8 виділити в користування відповідно до 2 варіанту варіанта висновку судової технічної експертизи земельну ділянку до квартири № 1, яка зафарбована коричневим кольором і складає 323,5 кв.м.; визнати за нею право на приватизацію земельної ділянки в розмірі 323,5 кв.м, що відповідає її частці у домоволодінні АДРЕСА_1, а саме 1/4 частини від загального розміру земельної ділянки відповідно до 2 варіанта висновку судової будівельно-технічної експертизи № 363 від 22.04.2014 року, яка зафарбована фіолетовим кольором і складає 323,5 кв.м.; зобов'язати Криворізьку міську раду здійснити приватизацію на мою користь земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_2 в м. Кривому Розі в розмірі 323,5 кв.м, що відповідає її частці у домоволодінні по вул. Більшовицька буд. 29 в м. Кривому Розі, а саме 1/4 частини від загального розміру земельної ділянки відповідно до 2 варіанта висновку судової будівельно-технічної експертизи № 363 від 22.04.2014 року, яка зафарбована фіолетовим кольором і складає 323,5 кв.м.; стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 солідарно на її

користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 57350 гривень; стягнути з відповідачів на її користь судові витрати на оплату судового збору в сумі 229,40 грн. та оплату за проведення судової технічної експертизи в сумі 1500 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона є власником 1/4 частини житлового будинку № 29 по вул. Більшовицькій у м. Кривому Розі, з господарчими спорудами, що складаються з квартири № 4 житловою площею 21,9 кв.м та загальною площею 42,9 кв.м, погріба «Ж» на підставі договору дарування 1/4 частини житлового будинку з господарчими спорудами, посвідченого 11.04.2012 року державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори ОСОБА_10, право власності на вищевказану квартиру було зареєстровано за нею в КП ДОР «КБТІ» м. Кривого Рогу 03.05.2012 року реєстраційний № 12396161, № запису 1168, в книзі 17/3ПВ-122; 2 дод.ПВ-88. Належна їй частина житлового будинку № 29 по вул. Більшовицькій розташована на неприватизованій земельній ділянці, якій присвоєно кадастровий номер 1211000000:04:484:0002 та має площу 0,0715 га, призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель. ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 є її сусідами, які є співвласниками 1/4 частини буд. № 29 по вул. Більшовицька, мешкають в квартирі № 3. Іншими співвласниками буд. № 29 по вул. Більшовицька є ОСОБА_8, який мешкає в квартирі № 1 та ОСОБА_7, яка мешкає в квартирі № 2. Земельна ділянка на якій розташований вищевказаний будинок перебуває у сумісному користуванні з іншими співвласниками і порядок її користування не визначений.

Відповідачі, нехтуючи правилами добросусідства, вимогами закону, без погодження з нею, незаконно збудували прибудову до житлового будинку біля її вікна, вважає, що вони порушили норми ДБН-360-92, оскільки не відступили від уже існуючої суміжної стіни будинку необхідну відстань. Крім того, вони збудували погріб з навісом біля її квартири. У травні 2013 року вона зверталась до Управління земельних ресурсів виконавчого комітету Криворізької міської ради з письмовою заявою щодо приватизації земельної ділянки, але їй було відмовлено, у звязку з тим, що відповідачі відмовилися надати згоди на приватизацію земельної ділянки. В липні 2013 року вона зверталась до відділу ЖКГ Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради щодо порушень будівельних норм при самочинному будівництві прибудови біля її вікна, Листом відділу ЖКГ Виконавчого комітету Жовтневої районної у місті ради було рекомендовано вирішувати недобросусідські відносини шляхом переговорів.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог щодо усунення перешкод у користуванні власністю, визначення порядку користування земельною ділянкою, визнання за нею права на приватизацію земельної ділянки та зобовязання Криворізької міської ради здійснити приватизацію земельної ділянки на користь позивача та ухвалити в цій частині позовних вимог нове рішення про їх задоволення, посилаючись на незаконність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, судом не було враховано висновки судової будівельно-технічної експертизи №363 від 22.04.2014 року, якою було встановлено порушення будівельних норм при самовільному будівництві прибудови під літерою «а-10», яка зменшує попадання сонячного проміння у вікно приміщення квартири №4, тобто завдає незручності позивачу, яка, як власник, має право вимагати усунення цих порушень. Позивач зазначає, що має право на судовий захист в обраний нею спосіб, про що було зазначено в Постанові Пленуму ВССУ «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд безпідставно застосував норми ст. 42 ЗК України та не врахував, що будинок не є багатоквартирним, а відноситься до одноквартирних будинків. Земельна ділянка, на якій розташований будинок, перебуває у власності Криворізької міської ради, а відповідно до Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування жилого будинку (квартири №4), виконаної на замовлення колишнього власника, було встановлено межі земельної ділянки для передачі її у власність та присвоєння кадастрового номеру. Таким чином, позивач вважає, що має право на виділ ? частини від загальної площі земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користуванні всіх співвласників. При цьому, зазначає, що вона зверталася до компетентних органів із заявою щодо приватизації земельної ділянки, але їй було відмовлено з тих підстав, що учасники спільної часткової власності відмовилися надати згоду на приватизацію земельної ділянки, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Також, позивач вказує на те, що вона має право на безоплатну передачу їй у власністю земельної ділянки у розмірі не більше 0,10 га, оскільки розмір земельної ділянки, якою вона користується, не перевищує граничного розміру, її позов щодо визнання права на приватизацію земельної ділянки має бути задоволено.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_12, які, кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що на підставі Договору дарування, укладеного між ОСОБА_13 та ОСОБА_2 03 травня .2012 року, ОСОБА_2 є власницею 1/4 частини житлового будинку з господарчими спорудами № 29 по вул. Більшовицька (вул. Дубова балка) в м. Кривому Розі, посвідченого 11 квітня 2012 року державним нотаріусом Третьої криворізької державної нотаріальної контори та зареєстрованого в КП ДОР « Криворізьке бюро технічної інвентаризації» , реєстраційний номер 12396161 (т.1 а.с. 14-16).

Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок № 29 по вул. Більшовицькій (вул. Дубова балка) в м. Кривому Розі розмір частки власності ОСОБА_2 становить 1/4 частина, ОСОБА_8 - 1/ 4 частина, ОСОБА_14 1/4 частина, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_11 ? частина (т.1 а.с. 17).

Згідно із кадастровим планом ОСОБА_13 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Більшовицькій (вул. Дубова балка)АДРЕСА_3 експлікації угідь під житловою забудовою знаходиться 0,0399 га. та ріллі 0,0316 га. кадастровий номер № 1211000000:04:484:0002 (т.1 а.с. 18).

В свідоцтві про право власності від 15 лютого 2001 року вказано, що ОСОБА_8 належить 1/4 частина будинку квартира АДРЕСА_4 (вул. Дубова балка) в м. Кривому Розі (т.1; а.с. 161-165).

ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є співвласниками квартири АДРЕСА_5 (вул. Дубова балка) в м. Кривому Розі, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30.06.1995р., виданого згідно з розпорядженням № 385.

Згідно відповіді Державного архіву Дніпропетровської області від 13 листопада 20-14 року вих. № 1006/0/126-14 у документах виконкому Жовтневої райради м. Кривого Рогу за 1944 -1950 рр. відомості про надання у користування виконавчому об'єднанню "КРИВБАСРУДА" земельної ділянки будинку № 29 по вул. Більшовицька (вул. Дубова балка) в м. Кривому Розі під забудову будинку - відсутні (т.1; а.с. 176).

Управління Держземагентства у Криворізькому районі Дніпропетровської області, суд повідомлено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Більшовицька, (вул. Дубова балка) 29, кв.4, на імя ОСОБА_13, виготовлена 2010 року Криворізьким міським відділом Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру». Станом на 22.05.2015 року технічну документацію до архівного фонду управління розробником документації не передано, а відтак управління позбавлено можливості надати завірені належним чином копії запитуваної технічної документації (т.1 а.с. 227).

Листом від 13.08.2013 року відділ житлово-комунального господарства виконкому районної у місті ради на звернення з питання незгоди з відповіддю на попереднє звернення від 11.06.2013 за № К-334/021 з питання недобросусідських відносин з ОСОБА_3 - співвласником домоволодіння № 29 на вул. Більшовицькій(вул. Дубова балка), власником квартири № 3 повідомив наступне: порушене у зверненні питання 27.06.2013 року було розглянуто спеціалістами відділу житлово-комунального господарства виконкому районної у місті ради за участю ОСОБА_2 та інших співвласників домоволодіння № 29 на вул. Більшовицькій з виїздом на місце. ОСОБА_3 - співвласника домоволодіння № 29 на вул. Більшовицькій - на момент розгляду звернення вдома не було. Під час розгляду звернення було складено акт у якому зазначено, що згідно з планом земельної ділянки домоволодіння за вищевказаною адресою, знаходиться самочинно збудована прибудова літ. а10 - 2011 року та сарай літ З - 2011 року. Також при візуальному обстежені було виявлено, що на території домоволодіння знаходиться самочинно збудований навіс, під яким розташований погріб. Земельна ділянка домоволодіння № 29 на вул. Більшовицькій перебуває у спільній частковій власності. Запропоновано вирішити питання в судовому порядку (т.1 а.с.21-22)

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 363 від 22.04.2014р., запропоновано два варіанти розподілу земельної ділянки площею 1294 м. кв.

Позивач просить встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до другого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи, в якому земельна ділянка до квартири № 4 зафарбована фіолетовим кольором і складає 323,5 кв.м.

Зазначено, що біля кожної з квартир здійснено самочинне будівництво прибудов (т.1; а.с 104- 144).

Порушено норми ДБН 360-92, якими передбачено, що розташування та орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до вимог "Санітарних норм і правил забезпечення інсоляцією, будівель та територій жилої забудови та ДБН В.2.5-2.8 - 2006 Природне та штучне освітлення як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках.

Зменшення рівня інсоляції є наслідком здійснення прибудови «а 10» зменшення попадання сонячного проміння у вікна приміщень квартири № 4. Експерт зазначає, що для визначення та фактично встановлення рівня інсоляції в приміщеннях квартири необхідно використання спеціальних приладів та лабораторних досліджень, які під час вказаної експертизи не використовувались. (т.1 а.с. 104-144).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що такі вимоги є передчасними та необґрунтованими, оскільки наявні в матеріалах справи документи містять розбіжності в розмірах земельної ділянки, яка використовується для обслуговування домоволодіння № 29 по вул. Більшовицькій (вул. Дубова балка) в м. Кривому Розі та позивачем не надано доказів того, що земельна ділянка передавалася у власність або в постійне користування співвласникам даного будинку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

У спорі, повязаному із визначення порядку користування земельною ділянкою підлягають встановленню порядок та підстави набуття особами права власності чи права користування на земельну ділянку, відповідність фактичних меж земельної ділянки її розмірам у правовстановлюючих документах.

Отже, позивач належними та допустимими доказами мала, перш за все, довести правомірність володіння спірною земельною ділянкою, фактичне місцезнаходження цієї земельної ділянки, її фактичні розміри та їх відповідність правовстановлюючим документам, і лише після встановлення цих обставин, вимагати встановлення порядку користування спірної земельною ділянкою між всіма особами, які нею користуються на законних підставах.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, які підлягають приватизації або за результатами аукціону в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ч.1 ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності без встановлення строку.

Відповідно до ч.1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Частиною 1 ст. 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 цієї статті приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ставить перед судом питання щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, якою спільно користуються співвласники домоволодіння № 29 по вул. Більшовицькій (вул. Дубова балка) в м. Кривому Розі, однак матеріали справи не містять відомостей щодо розміру земельної ділянки, яка була передана їм для обслуговування цього будинку, закріплення цієї земельної ділянки на місцевості та закріплення її межовими знаками, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду щодо безпідставності позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою, адже ці вимоги не можуть бути вирішені до вирішення питання про визначення розмірів та меж спірної земельної ділянки, тобто є передчасними, а доводи апеляційної скарги в цій частини є необґрунтованим та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Доводи ОСОБА_2 про те, що, до неї, як до співвласника будинку № 29 по вул. Більшовицькій (вул. Дубова балка) в м. Кривому Розі, перейшло право власності на земельну ділянку, на якій воно розташоване, колегією суддів відхиляються з наступних підстав.

Так, дійсно, згідно ч.1 ст.377 ЦК України, яка діяла станом на момент набуття позивачкою права власності на частку у житловому будинку разом з господарськими будівлями і спорудами, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Однак, позивачем не ставиться питання щодо виділення їй земельної ділянки, яка зайнята належною їй частиною житлового будинку та яка є необхідною для його обслуговування.

Натомість, ОСОБА_2 заявлено позовні вимоги щодо поділу земельної ділянки, на якій розташований будинок № 29 по вул. Більшовицькій (вул. Дубова балка) в м. Кривому Розі, між всіма співвласниками цього будинку у рівних частинах, що є неможливим до вирішення питання щодо загальної площі земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку була передана їм у спільне користування.

Погоджується колегія суддів й з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за нею права на приватизацію та зобов'язання здійснити приватизацію Криворізьку міську раду.

Так, порядок приватизації земельної ділянки передбачено ст. 118 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного о виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні дії державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначено статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Таким чином, законодавцем чітко визначено субєктивний склад земельних правовідносин та встановлено процедуру реалізації зацікавленими сторонами права на приватизації земельних ділянок.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ, при розгляді справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з рішеннями з питань віднесених у галузі земельних відносин до їх компетенції (зокрема, про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо), суд, за наявності підстав для задоволення позову, визнає рішення такого органу недійсним, зобов'язує його залежно від характеру спору виконати певні дії, передбачені їх компетенцією (або не вчиняти чи припинити їх), на захист порушеного права, як цього вимагає законодавство, або надає право позивачеві вчинити певні дії для усунення порушень його права. Суд вирішує ці питання по суті, якщо це відповідає закону. (наприклад, визнає відповідно до частини третьої статті 1 Закону України від 5 червня 2003 р. N 899-ІУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" право на земельну частку (пай), якщо районною (міською) державною адміністрацією безпідставно відмовлено у видачі документа, що посвідчує право на земельну частку (пай); вирішує відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 p. N 973-IV "Про фермерське господарство" питання про надання земельної ділянки у власність або оренду для створення фермерського господарства, якщо відповідна районна (міська) державна адміністрація чи орган місцевого самоврядування безпідставно відмовили в цьому або, незважаючи на рішення суду, що зобов'язує їх розглянути заяву з цього приводу, не розглядають її за наявності необхідних документів). В інших випадках суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Отже, порушене позивачем питання не відноситься до повноважень суду, а матеріали даної справи не містять жодних даних про звернення позивача ОСОБА_2 до компетентних органів з питання приватизації земельної ділянки, а також про відмову цих органів у його вирішенні. При цьому, відповідь виконавчого комітету Криворізької міської ради від 16.05.2013 року (т. 1 а.с. 19), на яку посилається позивач в апеляційній скарзі, не свідчить про розгляд цього питання уповноваженим органом, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, та відхиляє доводи апеляційної карги в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва, суд першої інстанції виходив з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою та позивачем не надано належних доказів про те, що нею вчинено всі міри щодо захисту свого прав та усунення цих порушень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне

Рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Іванова и Черкезов проти Болгарии» (Ivanova and Cherkezov v. Bulgaria, скарга N 46577/15) від 21 квітня 2016 року, яке є частиною національного Законодавства України, визначено, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Згідно ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Позивачем ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів про те, що проведення перебудови самочинного будівництва є неможливим або ж про те, що відповідачі відмовилися провести відповідну перебудову.

Доводи апеляційної скарги про те, що прибудова під літерою «а-10» завдає певні незручності позивачу та має бути знесена не можуть бути достатньою підставою для задоволення позову про знесення самочинного будівництва.

Фактично доводи, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції на виконання вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України, вірно визначився з характером спірних правовідносин, правовою нормою, що підлягає застосуванню до їх врегулювання, в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання

нею законної сили.

Головуючий:

Судді: