Рішення № 65603438, 27.03.2017, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/388/16-ц

Провадження№2/194/30/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2017 року м. Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Пономаренко І.П.

за участю: секретаря судового засідання Шеймухової А.В.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що позивачеві належить 12/75 частини домоволодіння № 34 по вул. Західно-Донбаська в м. Тернівка Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 1989 року, що зареєстровано другою Павлоградською державною нотаріальною конторою за №1160; 51/75 частини вказаного домоволодіння належить йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 березня 2001 року, що зареєстровано Тернівською державною нотаріальною конторою за № 612. Також стверджує, що інша частина домоволодіння - 12/75 частин, належала братуі позивача - ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 квітня 1989 року, що зареєстровано другою Павлоградською державною нотаріальною конторою за № 1168. Вказує, що в 1989 році брат позивача ОСОБА_1 виїхав до Росії, де й мешкав там весь цей час, а 19 лютого 2003 року його брат помер. Позивач посилається на те, що він з родиною проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29 березня 2001 року, та протягом цього часу відкрито володіє нерухомим майном, здійснював ремонтні роботи, користувався частиною спадщини, що належала його брату, більше 12 років, й продовжує користуватись та володіти цим майном по теперішній час, а тому просить визнати за ним право власності на 12/75 частини домоволодіння № 34 по вул. Західно-Донбаська в м. Тернівка .Дніпропетровської області, що належала його брату ОСОБА_1.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на вищезазначені обставини а також надані ними докази, та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, посилаючись на їх недоведеність та необґрунтованість, зазначивши, що стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження своїх вимог.

Суд, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно ст.2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, цінних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.З44 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

За змістом наведеної норми права позивач має довести, окрім безперервності, відкритості і давності володіння нерухомим майном, щодо якого у нього відсутні підстави для володіння і набуття права власності, ще і інші обставини, які мають суттєве значення для справи, зокрема, добросовісність володіння, відсутність інших осіб, які претендують на спірне майно.

Згідно п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результат оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Таким чином, враховуючи, що право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі, то встановлення власника майна є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 належить 12/75 частини домоволодіння № 34 по вул. Західно-Донбаська в м. Тернівка Дніпропетровської області на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 1989 року, зареєстроване другою Павлоградською державною нотаріальною конторою за №1160 після смерті його матері ОСОБА_5 (а.с. 17), що також підтверджується записом начальника бюро технічної інвентарізації № 15-173 за реєстровим № 1971 від 26 лютого 2001 року в реєстраційному написі на правовстановлюючому документі (а.с. 18).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 березня 2001 року, що зареєстровано Тернівською державною нотаріальною конторою за № 612, ОСОБА_4 належить - 51/75 частина домоволодіння № 34 по вул. Західно-Донбаська в м. Тернівка Дніпропетровської області, що була успадкована після померлого 25 червня 2000 року батька - ОСОБА_6 (а.с. 19).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 квітня 1989 року, зареєстрованого другою Павлоградською державною нотаріальною конторою за №1160 інша частина спадкового майна, тобто 12/75 частини домоволодіння за вказаною адресою залишилась відкритою. Свідоцтво про право на спадщину за законом не видавалось (зворотня сторінка а.с. 17).

В довідці - характеристиці на нерухоме майно станом на 31 грудня 2012 року, виданій КП Тернівське БТІ ОСОБА_4 зазначено, що ідеальна частка ОСОБА_4 в домоволодінні № 34 по вул. Західно-Донбаська в м. Тернівка Дніпропетровської області становить 12/75 ч., підстава набуття права власності - свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 квітня 1989 року; ідеальна частка ОСОБА_4 в домоволодінні №34 по вул. Західно- Донбаська у м. Тернівка Дніпропетровської області у розмірі 51/75 ч., на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05 березня 2001 року. Ідеальна частка у розмірі 12/75 ч. у домоволодінні № 34 по вул. Західно-Донбаська в м. Тернівка Дніпропетровської області належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 квітня 1989 року, виданого другою Павлоградською державною нотаріальною конторою за № 1168 (а.с. 8).

В обгрунтування своїх позовних вимог, позивач посилається на те, що ОСОБА_1 є його рідним братом, який з 1989 року не проживає в Україні та згідно свідоцтва про смерть серії ІІ-ИВ № 526716 від 25 серпня 2005 року, помер 19 лютого 2003 року в м. Копейськ Челябінської області РФ, актовий запис № 13 (а.с. 9).

Згідно акту квартального комітету від 22 лютого 2016 року, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 користується та відкрито володіє земельною ділянкою за адресою: м. Тернівка вул. Західно-Донбаська буд. 34, з 29 березня 2001 року та до теперішнього часу (а.с. 11).

В своєму позові позивач вважає, що оскільки він відкрито володіє, здійснює ремонті роботи, користується та розпоряджується частиною спадщини, яка належала його брату, більше 12 років, враховуючи, що будь-яка особа на цей час не заявляла про її порушене право щодо користування та володіння зазначеної частини домоволодіння, тому просить визнати за ним, в порядку статті 344 ЦК України право власності на 12/75 частини спірного домоволодіння.

Разом з цим, стороною позивача під час розгляду справи не доведено факт родинних відносин з померлим ОСОБА_1, та не надано жодних допустимих доказів на підвердження того, що померлому належить на праві приватної власності частина майна, яка є предметом цього спору.

Так, позивач в позовній заяві посилається на те, що померлому ОСОБА_1 належить на підставі свідоцтва про право на спадщину, яке зареєстроване Другою Павлоградською Державною нотаріальною конторою за №1168, 12/75 частини домоволодіння №34, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, вул. Західно-Донбаська. В обгрунтування зазначеного посилається на довідку КП Тернівське БТІ (а.с. 8).

Проте, суд критично ставиться до зазначеного доказу з боку позивача, оскільки довідка КП БТІ не є правовстановлюючим документом, який підтверджує право власності на нерухоме майно.

Такими допустимим доказом, зокрема, може бути відповідне свідоцтво про право на спадщину, яке в матеріалах справи відсутнє.

Надана позивачем до матеріалів справи копія акту квартального комітету від 22 лютого 2016 року також не свідчить про те, що ОСОБА_4 відкрито, добросовісно та понад 10 років володіє спірною частиною нерухомого майна. Оригінал відповідного акту ані позивач, ані його представник суду для огляду не надали, а також клопотання про це в судовому судовому засіданні взагалі не заявляли.

На запит суду Тернівська державна нотаріальна контора за вих. № 436/01-16 від 07 жовтня 2016 року повідомила, що після смерті ОСОБА_1, який помер 19 лютого 2003 року, спадкова справа не заводилася.

Крім того, позивачем та його представником не надано суду жодних доказів стосовно того, чи зареєстровані або проживають у спірній частині домоволодіння інші особи, права та інтереси яких можуть бути порушені, не доведений факт відсутності інших осіб, які можуть претендувати як спадкоємці на спірне майно, а також не було заявлено клопотання про витребування таких доказів.

Тобто, стороною позивача протягом всього часу розгляду справи не надав необхідних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про виникнення у нього права на спірне майно відповідно до вимог ст.344 ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання права власності є необгрунтованими та жодним чином не доведені дослідженими в судовому засіданні доказами, у зв»язку з чим, аналізуючи надані стороною позивача та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.344 ЦК України, ст.ет.10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позовних вимогах ОСОБА_4 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Тернівський міський суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: І.П.Пономаренко