Вирок № 65602075, 28.03.2017, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/998/17

№ 1-кп/183/494/17

В И Р О К

іменем України

28 березня 2017 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Мороховець О.В.,

секретаря Гамаскової Н.А.,

за участю прокурора Купрійчука Б.П.,

захисника Марголіна В.Г.,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження № 42015040010000390 за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженwz м. Синельникове, Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо - технічною освітою, розлученого, військовослужбовця за контрактом, старшого солдата, оператора - навідника розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини польова пошта В0136, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочину передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України

в с т а н о в и в:

16 січня 2014 року наказом № 10 (по стройовій частині) командира військової частини В0136, яка дислокується у смт. Черкаське, Новомосковського району, Дніпропетровської області, солдата ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу військової частини В0136, та призначено на посаду оператора - навідника розвідувального відділення розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини польова пошта В0136.

Старший солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 12, 16, 127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України (далі - Статут), бути взірцем виконання службового обов'язку, свято і непорушно додержуватися Конституції України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою .

Однак, 01 січня 2015 року старший солдат ОСОБА_3, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби у військовій частині польова пошта В0136, самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини польова пошта В0136 та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 23 лютого 2017 року, коли солдата ОСОБА_3 було доставлено до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України.

Таким чином у період з 01 січня 2015 року по 23 лютого 2017 року, старший солдат ОСОБА_3 самовільно залишив військову частину польова пошта В0136 без поважних причин та незаконно перебував поза межами військової частини польова пошта В0136, тривалістю понад один місяць.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю підтвердивши, що зазначене в обвинувальному акті повністю відображає обставини скоєного ним злочину та показав, що дійсно 01 січня 2015 року після чергування він залишив військову частину пп В0136 та поїхав додому, де почав себе погано почувати та звернувся до місцевої лікарні. На цей час він розуміє, що він як військовослужбовець у разі захворювання повинен був звернутися до військового госпіталю. У скоєному щиро кається.

В судовому засіданні сторони не оспорювали обставини, при яких скоєне кримінальне правопорушення, тому суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються.

У відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України судом було з'ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст наведених вище обставин, а також встановлено відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Крім того, учасникам судового провадження судом роз'яснені вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України щодо позбавлення права оскарження обставин, які ніким не оспорюються, в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення встановленою і його дії належить кваліфікувати за ч. 3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що скоєний ним злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, обставин, що обтяжують його покарання згідно ст. 67 КК України не встановлено.

Крім того, обвинувачений є особою, що раніше не судима, вину визнав повністю, за місцем служби характеризується задовільно (а.п.37), на обліках у лікарів не перебуває (а.п.38), однак має захворювання серця, приймав участь в антитерористичній операції, є учасником бойових дій (а.п.41), має на утриманні малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.п.39).

Щире каяття ОСОБА_3 визнається обставиною, що пом'якшує його покарання.

Аналізуючи сукупність зазначених обставин, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства, у зв'язку з чим йому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язки не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання, роботи, а також періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Копію вироку ОСОБА_3, вручити негайно.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.

Суддя О.В. Мороховець