Рішення № 65599791, 22.03.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/1188/17

Справа №754/11798/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Макас Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди та зобов"язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача КП "Київблагоустрій" про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди та зобов"язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що в 2012 році на земельній ділянці по вул. Закревського, 95-А у м. Києві знаходилася тимчасова споруда. Інспектором Департаменту благоустрою був складений Акт та було видано позивачу запрошення до адміністративної комісії КМДА, на засіданні якої він надав всі необхідні документи для оформлення земельної ділянки під стоянку. Однак відповідач демонтував вказану тимчасову споруду. На всі звернення позивача щодо повернення тимчасової споруди він отримував відмову. У 2013 році позивач проводив реконструкцію дерев"яного навісу кафе ТОВ "Річі" у парку "Дружби народів". 18.04.2013 року відповідач демонтував вказане кафе, а разом з кафе був вивезений і гараж та частина дерев"яних конструкцій. На всі звернення позивача щодо повернення коштів та майна відповідач відмовляє. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь вартість пошкоджень тимчасової споруди у розмірі 50000, 00 грн., а також зобов"язати відповідача повернути йому металевий гараж та перевезти його за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 48.

У судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на його користь вартість будівельних матеріалів, витрачених на відновлення тимчасової споруди, у розмірі 50000, 00 грн., моральну шкоду у розмірі 120000, 00 грн., а також зобов"язати відповідача повернути йому металевий гараж та встановити його за адресою: м. Київ, вул. Закревського, 48.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що відповідач діяв у межах своїх повноважень, а тому підстав для задоволення позову немає.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст.. 214 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 18.04.2012 року інспектором КП "Київблагоустрій" було проведено перевірку правомірності встановлення тимчасової споруди на розі вул. Закревського та вул. Милославської у м. Києві. За результатами проведеної перевірки винесено припис № 1205181 з встановленим терміном усунення порушень - надання дозвільної документації, у разі відсутності демонтувати власними силами.

У подальшому, у зв"язку з невиконанням позивачем вимог припису Головним управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було прийнято рішення про демонтаж та надано КП "Київблагоустрій" доручення з метою вжиття заходів із демонтажу.

Силами КП "Київблагоустрій" були вжиті заходи із демонтажу тимчасової споруди на розі вул. Закревського та вул. Милославської у м. Києві.

05.04.2013 року інспектором КП "Київблагоустрій" було проведено перевірку правомірності встановлення тимчасової споруди у Деснянському районі м. Києва, Парк Дружби народів. Власником виявленої тимчасової споруди було визначено ТОВ "Річі". За результатами проведеної перевірки винесено припис № 1300349 з встановленим терміном усунення порушень.

У подальшому, у зв"язку із невиконанням вимог припису, Департаментом міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) було прийнято рішення про демонтаж та надано КП "Київблагоустрій" доручення з метою вжиття заходів із демонтажу.

Силами КП "Київблагоустрій" були вжиті заходи із демонтажу тимчасової споруди у Деснянському районі м. Києва, Парк Дружби народів.

Закон України "Про благоустрій населених пунктів" є спеціальним законом, який визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Відповідно до ст. 1 Закону заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об"єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Керуючись ст. 10 Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Згідно із ст. 34 Закону Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.

Правил включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об"єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.

Відповідно до ст. 40 Закону самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою міста спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини визначають правила благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 року.

Пунктом 19.2.1 Правил (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що уповноважені працівники Головного управління контролю за благоустроєм мають право залучати спеціалістів структурних підрозділів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), комунальних підприємств, установ та організацій, об"єднань громадян (за погодженням з їхніми керівниками) для розгляду питань у сфері благоустрою території міста, вносити приписи з вимогою усунення порушень Закону України "Про благоустрій населених пунктів" і цих Правил, складати протоколи про адміністративні правопорушення за статтею 152 КпАП України.

Пунктом 13.2.5 Правил визначено, що малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами та тимчасовими спорудами і підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення, у терміни, визначені в приписі Головного управління контролю за благоустроєм.

Відповідною, оформленою в установленому порядку, дозвільною документацією для розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм) є Ордер на розміщення тимчасової споруди (в тому числі тимчасовий), виданий Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому п. 13.3 цих Правил.

Київською міською радою 26.01.2012 року було прийнято рішення № 2/7339 "Про деякі питання здійснення підприємницької діяльності в тимчасових спорудах". Цим рішенням встановлюється мораторій на видачу дозволів (ордерів) на розміщення тимчасових споруд. Крім того, відповідно до цього рішення, дозвільною документацією на тимчасові споруди, котрі були встановлені раніше, є довідка про функціональне призначення тимчасової споруди.

У своїх позовних вимогах ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача вартість будівельних матеріалів, витрачених на відновлення тимчасової споруди.

Але слід зазначити, що під час розгляду судом справи було достовірно встановлено, що відповідач діяв у межах закону, демонтаж тимчасової споруди було здійснено відповідно до належних документів, а тому дії відповідача є такими, що відповідають спеціальному законодавству, що регулює дані правовідносини.

Крім того, позивачем не було надано суду жодних належних доказів на підтвердження того, що ним було витрачено вказані у позові кошти на ремонт тимчасової споруди, а також не надано доказів на підтвердження законності встановлення даної споруди та належності споруди йому на праві власності.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 50000, 00 грн. немає.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності...... Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з вимогами ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Але під час розгляду судом справи позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст. 58-59 ЦПК України на підтвердження отримання ним моральних чи фізичних страждань саме від незаконних дій відповідача, не надано належних та допустимих доказів, що підтверджували б протиправність діяння відповідача, наявність заподіяної шкоди та причинний зв"язок між ними.

А тому суд вважає, що позовні вимоги у цій частині також не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про повернення металевого гаражу також не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 13.3.5 Правил благоустрою м. Києва демонтовані малі архітектурні форми, тимчасові споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, об"єкти сезонної дрібно роздрібної торговельної мережі повертаються власнику (користувачу) на підставі акту приймання-передачі після відновлення благоустрою на місці їх самовільного розміщення (встановлення) та відшкодування витрат з їх демонтажу, перевезення, розвантаження та зберігання в установленому порядку.

Таким чином, згідно із приписами вказаної норми, після здійснення заходів із відновлення благоустрою міста, власник демонтованого елементу благоустрою має право повернути назад своє майно, при цьому необхідно відшкодувати понесені витрати із демонтажу, перевезення, переміщення, зберігання та надати правовстановлюючі документи на демонтоване майно.

Проте позивач у судовому засіданні не надав жодних належних доказів на підтвердження того, що він є власником металевого гаражу (тимчасової споруди), у матеріалах справи також відсутні правовстановлюючі документи на вказану споруду, а також відсутні докази вчинення дій на виконання п. 13.3.5 Правил благоустрою м. Києва, що регулює порядок повернення демонтованих елементів благоустрою.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про повернення металевого гаражу також є безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 15, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 23, 1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Київблагоустрій" про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди та зобов"язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення.

Головуючий: