Ухвала суду № 65599694, 07.03.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Провадження № 4-с/754/41/17

Справа № 754/4508/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

07 березня 2017 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого-судді Клочко І.В.

при секретарі Шевчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_1, звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що на підставі заочного рішення Деснянського районного суду м.Києва від 28.05.2014 року у цивільній справі № 754/4508/14-ц з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 308682, 96 грн. та судовий збір в сумі 3086,83 грн. 25.09.2014 року Деснянським районним судом м.Києва видано виконавчий лист № 2-3108/2014 р. ВДВС Деснянського РУЮ в м.Києві 10.11.2014 року було відкрито виконавче провадження № 45351637 відносно боржника ОСОБА_1 Також, державним виконавцем винесено постанову про арешт всього рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Таким чином, накладено арешт на майно ОСОБА_1 - автомобіль НОМЕР_1, та автомобіль «КІА», д.н.з. НОМЕР_2.

Заявник вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, вказуючи на те, що кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» забезпечений заставою і належна ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_1 є предметом іпотеки відповідно до договору № 47743 від 22.02.2007 року. Як зазначає заявник, відповідно до ч.5 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження», боржник ОСОБА_1 звернувся до ВДВС Деснянського РУЮ в м.Києві з заявою, в якій просив провести реалізацію предмету іпотеки та звернути виручені кошти на користь кредитора. Відповідно до звіту про оцінку майна, проведеного 23.01.2017 року ПП «Лідес Консалт», ринкова вартість квартири складає 1.855.532 грн., що значно перевищує розмір боргового зобов»язання ОСОБА_1 Таким чином, на думку заявника, накладення арешту на все рухоме майно боржника є неправомірним та суперечить ч.6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження».

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався випадково 26.01.2017 року при відвідуванні приватного нотаріуса з метою продажу автомобіля «ЗАЗ», заявник просить визнати причину пропуску строку на оскарження дій державного виконавця поважною та поновити строк для подання скарги; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Деснянського РУЮ в м.Києві Вахрушевої Р.М. про арешт всього рухомого майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження від 10.11.2014 року у виконавчому провадженні № 45351637.

В судове засідання заявник не з»явилась, надавши суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі (а.с.79).

Представник Деснянського РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві Вахрушева Р.М. в судове засідання не з»явилась. При цьому звернулась до суду з заявою, в якій просить розглянути справу без участі представника відділу (а.с.83). Крім того, представником Деснянського РВ ДВС ГТУЮ у м.Києві Вахрушевою Р.М. надано письмові заперечення на скаргу, в яких вона зазначає про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в порядку, визначеному ЗУ «Про іпотеку». Однак, в резолютивній частині виконавчого документа немає жодного слова щодо предмета іпотеки, а є лише сума, яку необхідно стягнути. На даний час виконавчий документ перебуває на виконанні і станом на 07.03.2017 року залишається невиконаним. Посилаючись на викладене, Вахрушева Р.М. просить в задоволенні скарги відмовити (а.с.84-85).

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, копію матеріалів виконавчого провадження, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на об'єктивному розгляді справи, керуючись законом, суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 28.05.2014 року у справі № 2-3108/2014 р. за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено позовні вимоги, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 308682,96 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3086,83 грн. (а.с.51-52).

25.09.2014 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист (а.с.87).

10.11.2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ в м.Києві Вахрушевою Р.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 45351637 з виконання вищевказаного виконавчого листа, а також винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.65, 91, 95, 98).

Відповідно до договору іпотеки № 47745 від 22.02.2007 року ОСОБА_1 передав ПАТ «УкрСиббанк» в іпотеку належну йому трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання всіх грошових зобов»язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 11119436000 від 20.02.2007 року та за договором про надання поновлювальної кредитної лінії № 11119439000 від 22.02.2007 року (а.с.68-71).

В той же час, з відповіді Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна від 08.12.2014 року № 45163 (И-21014) вбачається, що за ОСОБА_1 на праві власності зареєстрована лише ? частина вказаної квартири (а.с.94).

Статтею 383 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про виконавчу службу» від 21.04.1999 № 606-XIV (тут і далі по тексту в редакції від 20.07.2014 року, чинній на час винесення оскаржуваної постанови), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 1, 2 ст.25 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Статтею 32 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;

2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;

4) інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно ч.1 ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 5 ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відповідно до ч.6 ст.52 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку, що державним виконавцем при винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 10.11.2014 року було дотримано всіх положень ЗУ «Про виконавче провадження», а тому відсутні підстави для її скасування.

Крім того, суд звертає увагу і на те, що порядок звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, визначено ЗУ «Про іпотеку».

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися лише за ініціативи іпотекодержателя.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2-3108/2014 р. за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11119436000 від 20.02.2007 року. Інших вимог, в т.ч. про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем не заявлялось (а.с.2-4).

Обгрунтовуючи скаргу, заявник вказує на те, що відповідно до ч.5 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження», боржник ОСОБА_1 звернувся до ВДВС Деснянського РУЮ в м.Києві з заявою, в якій просив провести реалізацію предмету іпотеки та звернути виручені кошти на користь кредитора. Відповідно до звіту про оцінку майна, проведеного 23.01.2017 року ПП «Лідес Консалт», ринкова вартість квартири складає 1.855.532 грн., що значно перевищує розмір боргового зобов»язання ОСОБА_1 Таким чином, на думку заявника, накладення арешту на все рухоме майно боржника є неправомірним та суперечить ч.6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження».

З урахуванням положень ЗУ «Про іпотеку», змісту позовних вимог та судового рішення, суд приходить до висновку про безпідставність посилань заявника на ч.ч.5,6 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки питання про звернення стягнення на предмет іпотеки ПАТ «УкрСиббанк» не заявлялось, судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не постановлювалось, звернення стягнення на предмет іпотеки в межах виконавчого провадження за ініціативою боржника не передбачено. Суд також звертає увагу і на те, що заявником не надано копії звернення ОСОБА_1 до державного виконавця про реалізацію предмету іпотеки та звернення виручених коштів на користь кредитора. Не містять такого звернення і матеріали виконавчого провадження.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для задоволення скарги, оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи заявника про неправомірність оскаржуваної постанови.

Крім того, відповідно до ст.385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду:

у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод;

у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник просить відновити строк на її подання, вказуючи на те, що існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 дізнався випадково 26.01.2017 року при відвідуванні приватного нотаріуса з метою продажу автомобіля «ЗАЗ».

Суд не вбачає підстав для поновлення заявнику строку звернення до суду зі скаргою, оскільки, доказів того, що про існування оскаржуваної постанови від 10.11.2014 року стало відомо 26.01.2017 року суду не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявником пропущено строк звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця, що також унеможливлює задоволення вимог заявника.

Згідно ч.1 ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали виконавчого провадження, проаналізувавши наявні в справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про те, що твердження заявника не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, в зв»язку з чим скарга є необґрунтованою Інших вимог заявник не висуває.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.88, 383-388 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на дії державного виконавця - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом 5 днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: