Рішення № 65599289, 20.03.2017, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4843/15-ц

провадження № 2/753/151/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

"20" березня 2017 р. Дарницький районний суд м.Києва в складі судді Вовка Є.І., при секретарі Германенко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, до ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року, позивач ТОВ «Кредекс Фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_3 щодо: звернення стягнення на предмет застави - автомобіль: тип ТЗ - легковий універсал; марка - КІА; модель - СЕЕD SW; рік випуску - 2007; номер кузова - НОМЕР_3; держ. реєстр. номер - НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору куплі-продажу №842 від 21.11.2017 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 22.11.2007 року), шляхом продажу вказаного автомобіля - укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, витребувавши вказаний автомобіль у ОСОБА_3 та передавши його Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, з наданням останньому права вчиняти від імені ОСОБА_3 усі дії, необхідні для вказаного продажу, в тому числі, зняття вказаного автомобіля з обліку за місцем звернення у одному з Центрів надання послуг у відповідності до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388; а також щодо надання (визнання) права підписувати від імені відповідача договір купівлі-продажу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 були укладені договори про заставу транспортного засобу та про надання споживчого кредиту №11263563000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 24059 доларів США для придбання автомобіля за умови його повернення та сплати обумовлених в договорі річних відсотків щомісячними платежами, з терміном повернення кредиту не пізніше 05 грудня 2014 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідач передав у заставу автомобіль: тип ТЗ - легковий універсал; марка - КІА; модель - СЕЕD SW; рік випуску - 2007; номер кузова - НОМЕР_3; держ. реєстр. номер - НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору куплі-продажу №842 від 21.11.2017 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 22.11.2007 року). Відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту №11263563000 від 05 грудня 2007 року та договором застави транспортного засобу від 05 грудня 2007 року, станом на 16.02.2015 року має заборгованість в розмірі 190886 грн. 80 коп., у зв'язку із чим, позивач набув право звернення стягнення на вказаний предмет застави.

Відповідно до положень ч.1 ст.157 ЦПК України - суд розглядає цивільні справи вказаної категорії не більше двох місяців з дня відкриття провадження по справі, а відповідно до положень ст.1 ЦПК України - завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» був повідомлений про судовий розгляд цієї справи 22 червня 2015 року на 11 год. 30 хв., при цьому, в матеріалах справи відсутні дані щодо відповідної явки представника позивача до Дарницького районного суду м. Києва.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» також не з"явився і у дане судове засідання, яке було призначено та відбулося 20 березня 2017 року (і це не перша неявка сторони позивача, проте не поспіль (щодо ознак повторності), оскільки представник позивача, зокрема був присутній у судовому засіданні щодо даної справи, яке відбулося 05.04.2016 року а.с.143-145).

Відповідно до положень ст.77 ЦПК України: сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Проте, з поштового відправлення вбачається, що позивач належним чином повідомлявся про судовий розгляд цієї справи Дарницьким районним судом м. Києва поштою - рекомендованим листом із повідомленням за адресою, яка саме позивачем зазначена як адреса для листування - м. Київ, вул. В.Хвойки, 21, оф.615, при цьому, з відповідного поштового відправлення з повідомленням судом позивача щодо даного судового розгляду справи (яке було повернуто поштовим відділенням до суду) вбачається відсутність останнього за вказаною адресою - вказане поштове відправлення було повернуто у зв"язку з тим, що позивач «Не знаходиться» за вказаною адресою.

При цьому, з положень ч.5 ст.74 ЦПК України вбачається, що у разі відсутності юридичної особи, яка бере участь у справі за вказаною адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

При цьому судом враховано, що стороною позивача не заявлено клопотань про відмову від вказаного позову або про залишення його без розгляду (а навпаки стороною позивача надані клопотання саме щодо розгляду справи (прискорення) з посиланням на п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - щодо дійсного волевиявлення позивача а.с.183-198), при цьому, не надано заперечень щодо розгляду справи у заочному порядку, а тому, враховуючи викладене, вищенаведені імперативні вимоги ст.157 ЦПК України та вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за належне встановити заочний розгляд справи.

Відповідно до положень ч.3 ст.27 ЦПК України - особи, які беруть участь у справі, зобов"язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права.

Відповідач неодноразово оскаржував ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 30 березня 2015 року про відкриття провадження у справі, проте у відкритті апеляційного провадження неодноразово було відмовлено Апеляційним судом м. Києва (ухвала Апеляційного суду м. Києва від 24 вересня 2015 року а.с.102, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 29 жовтня 2015 року а.с.115, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2015 року а.с.126, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 10 лютого 2016 року а.с.138, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 а.с.163, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 17 червня 2016 року а.с.165, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 30 листопада 2016 року а.с.179, ухвала Апеляційного суду м. Києва від 09 лютого 2017 року а.с.211).

Після чого, згідно з автоматичним розподілом від 24.02.2017 року справу було передано в провадження судді Вовка Є.І.

При цьому, судом враховано, що в силу вимог п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції (параграф 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»). Всі ці обставини слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, визнані судом загальновідомими не потребують доказування; обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, враховуючи положення ч.2 ст.64 ЦПК України, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між АКІБ «Укрсиббанк» (далі - Банк) та відповідачем (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту №11263563000 від 05 грудня 2007 року, відповідно до умов якого відповідач отримав від Банку кредит в сумі 24059 доларів США для придбання автомобіля за умови його повернення та сплати обумовлених в договорі річних відсотків щомісячними платежами, з терміном повернення кредиту не пізніше 05 грудня 2014 року (а.с.15-21).

Між АКІБ «Укрсиббанк» та відповідачем також було укладено договір застави транспортного засобу від 05 грудня 2007 року, умовами якого передбачено, що у забезпечення виконання усіх вищевказаних грошових зобов'язань, позичальник передає в заставу, а банк приймає рухоме майно, а саме - автомобіль: тип ТЗ - легковий універсал; марка - КІА; модель - СЕЕD SW; рік випуску - 2007; номер кузова - НОМЕР_3; держ. реєстр. номер - НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору куплі-продажу №842 від 21.11.2017 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 22.11.2007 року), за домовленістю сторін вартість предмету застави складає 135000 грн. (копії договору поруки та свідоцтва про реєстрацію ТЗ а.с.22-27).

В порушення зобов"язань за вказаним договором про надання споживчого кредиту відповідач належним чином не виконав умови кредитних зобов'язань - станом на 16.02.2015 року має заборгованість в розмірі 190886 грн. 80 коп., з яких: заборгованість по сумі кредиту - 130951,39 грн.; заборгованість за відсотками - 59361,9 грн.; заборгованість з пені - 573 грн. 51 коп. (розрахунок а.с.35, 36).

Рішенням Загальних зборів Акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» у зв'язку з приведенням своєї діяльності у відповідності до норм Закону України «Про акціонерні товариства» змінив своє найменування на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК» (відповідачем не надано заперечень і щодо цієї обставини).

20.04.2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» (Клієнт) і ТОВ «Кредекс Фінанс» (Фактор) укладено договір факторингу №05/12, за яким, клієнт відступив фактору права вимоги за кредитами, а фактор зобов'язався придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх і сплатити ціну продажу, передбачену цим договором (а.с.40-44). Витягом з реєстру заборгованостей боржників (додаток №1 до договору факторингу № 05/12 від 20 квітня 2012 року) підтверджується, що банк відступив фактору право вимоги за вказаними договорами від 05 грудня 2007 року щодо боржника ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (відповідачем не надано заперечень і щодо цієї обставини).

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

До відносин за договором застави застосовується положення параграфу 6 глави 49 ЦК України.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника (ст.572 ЦК України).

Згідно зі ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 2 статті 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави в інших випадках, встановлених договором.

Як вбачається з матеріалів справи у січні 2015 року ТОВ «Кредекс Фінанс» зверталося до відповідача з повідомленням про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання та вимогою сплати заборгованості, проте даний лист відповідачем був залишений без уваги (а.с.37-39).

Статтею 19 Закону України «Про заставу» встановлено, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги у повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано ( ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»).

Згідно зі ст.20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 Закону, якою передбачена і продаж предмета застави шляхом укладання договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем (ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»).

У відповідності до ч.2 ст.28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі, якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача (заклад).

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві.

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту №11263563000 від 05 грудня 2007 року та договором застави транспортного засобу від 05 грудня 2007 року, станом на 16.02.2015 року має заборгованість в розмірі 190886 грн. 80 коп., у зв'язку із чим, на підставі ст.589, п.3 ч.2 ст.592 ЦК України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу», позивач набув право звернення стягнення на вказаний предмет застави.

На підставі наведеного, підлягають задоволенню вимоги позивача про звернення стягнення на користь ТОВ «Кредекс Фінанс» на предмет застави шляхом продажу вказаного автомобіля та укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу автомобіля з іншою особою-покупцем.

Оскільки відповідач не передає позивачу предмет застави в добровільному порядку, підлягає задоволенню вимога про витребування у відповідача вказаного автомобіля - предмету застави, а отже позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: В рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11263563000 від 05.12.2007 року, звернути стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, на предмет застави - автомобіль: тип ТЗ - легковий універсал; марка - КІА; модель - СЕЕD SW; рік випуску - 2007; номер кузова - НОМЕР_3; держ. реєстр. номер - НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору куплі-продажу №842 від 21.11.2017 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 22.11.2007 року), шляхом продажу вказаного автомобіля - укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, витребувавши вказаний автомобіль у ОСОБА_3 та передавши його Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, з наданням останньому права вчиняти від імені ОСОБА_3 усі дії, необхідні для вказаного продажу, в тому числі, зняття вказаного автомобіля з обліку за місцем звернення.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає, оскільки вони є безпідставними та необгрунтованими, в тому числі, вимога про надання (визнання) права позивача підписувати від імені відповідача договір купівлі-продажу дублює вимогу про надання позивачу права на продаж з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу автомобіля з іншою особою-покупцем, оскільки право на продаж з укладанням договору передбачає правомочність особи підписувати договір, а тому зазначена вимога залишається без задоволення, як і вимога щодо посилання на Центри надання послуг у відповідності до Порядку, затвердженого Постановою КМУ від 07 вересня 1998 року №1388, оскільки на даний час, вказаний порядок містить інші визначення, а саме - сервісні центри МВС.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1908 грн. 87 коп. належить стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Керуючись ст.ст.526, 546, 572, 589-592 ЦК України, ст.ст.19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст.25, 28 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст.10, 57-60, 208-209, 212-215, 224-226 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс» задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11263563000 від 05.12.2007 року, звернути стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, на предмет застави - автомобіль: тип ТЗ - легковий універсал; марка - КІА; модель - СЕЕD SW; рік випуску - 2007; номер кузова - НОМЕР_3; держ. реєстр. номер - НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі Договору куплі-продажу №842 від 21.11.2017 року (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 22.11.2007 року), шляхом продажу вказаного автомобіля - укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, витребувавши вказаний автомобіль у ОСОБА_3 та передевши його Товариству з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, з наданням останньому права вчиняти від імені ОСОБА_3 усі дії, необхідні для вказаного продажу, в тому числі, зняття вказаного автомобіля з обліку за місцем звернення.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1908 грн. 87 коп. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредекс Фінанс», ЄДРПОУ 36799749, з ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ