Рішення № 65599003, 27.03.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/648/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 39 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 ОСОБА_7, як особи, яка не брала участі у справі, однак про права та обовязки якої судом вирішено питання, на рішення Камянського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до Катеринівської сільської ради Камянського району Черкаської області, третя особа - фермерське господарство «Чирва Леся Іванівна», про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, площею 2,14 га в адміністративних межах Катеринівської сільської ради Камянського району Черкаської області. В обґрунтування своїх вимог вказала, що згідно рішення Камянського районного суду від 23.07.2014 земельна частка (пай), площею 2,3 га, що розташована на території Катеринівської сільської ради Камянського району після смерті 29.03.1993 її власника ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана безхазяйним майном, право власності визнано за Катеринівською сільською радою Камянського району з переданням їй вказаного майна. Між тим, після смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у відповідності до статті 549 ЦК УРСР її спадщину фактично прийняла її донька ОСОБА_10, яка померла 20.10.2013 і перед цим заповідала позивачу все своє майно, де б воно не знаходилось, та на усе те, на що матиме право за законом. 07.04.2016 постановою приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку (пай) відмовлено, через ненадання позивачем правовстановлюючих документів.

Після зміни предмету та підстав позову позивач просила передати їй з комунальної власності Катеринівської сільської ради Камянського району земельну ділянку з кадастровим №7121882200:02:000:0595, площею 2,2986 га, що розташована в межах Катеринівської сільської ради Камянського району.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог від 20.09.2016 позивач просила суд витребувати на свою користь у Катеринівської сільської ради Камянського району земельну ділянку з кадастровим №7121882200:02:000:0595, площею 2,2986 га, що розташована в межах Катеринівської сільської ради Камянського району.

Рішенням Камянського районного суду Черкаської області від 20.09.2016 позов задоволено повністю та зобовязано Катеринівську сільську раду Камянського району передати ОСОБА_8 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 7121882200:02:000:0595, площею 2,2986 га, в межах Катеринівської сільської ради Камянського району Черкаської області.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_6 ОСОБА_7, як особи, яка не брала участі у справі, однак про права та обовязки якої судом вирішено питання, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вказано на те, що апелянт є орендарем спірної земельної ділянки, так як його майнові права щодо неї зареєстровано перед правами ФГ «ОСОБА_11І.». Суд не мав права розглядати позовні вимоги у яких одночасно змінено предмет та підстави, що не передбачено ст. 31 ЦПК України. Відповідної ухвали про прийняття до розгляду змінених позовних вимог суд не ухвалював. Суд не врахував, що рішенням Камянського районного суду від 23.07.2014, яке набрало законної сили, спірну земельну ділянку визнано безхазяйним майном та визнано право власності на неї за територіальною громадою Катеринівської сільської ради Камянського району. Суд достовірно не встановив чи мала ОСОБА_9 права на спірну земельну ділянку, оскільки вона померла за 4 роки перед тим як на її імя видано відповідний сертифікат на право на земельну частку (пай), який наразі втратив чинність, оскільки спірна земельна ділянка належить сільській раді на підставі відповідного судового рішення, що не оспорено відповідачем. Наразі спірна земельна ділянка перебуває в оренді апелянта, отже позивач не має права витребувати її собі. Суд не врахував відмінність між поняттями «безхазяйне майно» та «відумерла спадщина». Суд не врахував відсутність доказів прийняття позивачем спадщини у вигляді спірної земельної ділянки. Позивач не має прав на спірну земельну ділянку.

Відповідач по справі - Катеринівська сільська рада Камянського району Черкаської області надала суду письмову заяву, в якій повідомляла, що повністю підтримує апеляційну скаргу ОСОБА_6 та просить суд її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які зявилися у судове засідання, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав та мотивів.

Розглядаючи вказану апеляційну скаргу враховує, що оскільки за апелянтом зареєстровано право оренди спірної земельної ділянки, отже рішенням суду у даній справі вирішено питання щодо його прав стосовно майна, яке перебуває в його фактичному користуванні. Крім того, з матеріалів даної справи вбачається, що судом першої інстанції до участі по справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено фермерське господарство «Чирва Леся Іванівна», засновником якого являється апелянт ОСОБА_6

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що права позивача, як спадкоємця спірної земельної ділянки, мають бути захищені шляхом її витребування у теперішнього власника.

Однак, погодитися з правильністю таких висновків суду першої інстанції колегія суддів не може, виходячи з наступного.

При розгляді справи встановлено, що 29.03.1993 померла ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2. Сертифікатом серії ЧР №0196761 від 16.04.1997 посвідчено, що ОСОБА_9 мала право на земельну частку (пай), розміром 2,14 умовних кадастрових га, у КСП «Новий побут» с. Катеринівка Камянського району (спірна земельна ділянка).

В ОСОБА_9 була донька ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3 Як пояснили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, після смерті ОСОБА_9 її донька ОСОБА_10 фактично вступила у володіння майном спадкодавця, так як займалась господарством у будинку по вул. Першотравнева, 31 в с. Катеринівка Камянського району, який належав за життя ОСОБА_9 Згідно довідки Катеринівської сільської ради №156 від 21.06.2016 спільне господарство з ОСОБА_9 за її життя ніхто не вів.

ОСОБА_10 померла 20.10.2013. На підставі заповіту від 15.10.2013 ОСОБА_10 заповіла позивачу у даній справі все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, та все те, на що вона матиме право за законом.

Одночасно, згідно рішення Камянського районного суду Черкаської області від 23.07.2014 земельна частка (пай) розміром 2,3 га, що розташована на території Катеринівської сільської ради Камянського району, після смерті 29.03.1993 її власника ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнана безхазяйним майном, право власності визнано за Катеринівською сільською радою Камянського району з переданням їй вказаного майна. Це рішення суду набрало законної сили. 07.04.2015 спірна земельна ділянка виділена в натурі в комунальну власність Катеринівської сільської ради і сертифікат про право на земельну частку (пай), виданий на імя ОСОБА_9, став недійсним.

На даний час спірна земельна ділянка перебуває в оренді третьої особи.

Згідно ч.3 ст.63 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішення Камянського районного суду Черкаської області від 23.07.2014 встановлено, що спірна земельна ділянка не була успадкована після смерті у 1993 році її власника ОСОБА_9 у звязку з відсутністю спадкоємців та на підставі ст. 137 ЦК УРСР як безхазяйне майно перейшла у власність до відповідного органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів враховує, що позовними вимогами в даній справі в їх остаточній редакції були вимоги про витребування земельної ділянки на користь позивача, однак судом у оспореному рішенні вирішено вимоги про зобовязання Катеринівської сільської ради Камянського району передати позивачу спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Отже судом першої інстанції вирішено позовні вимоги, які не були остаточними у справі, та, відповідно, порушено принцип диспозитивності цивільного судочинства, регламентований ст. 11 ЦПК України.

Також в рішенні суду першої інстанції одночасно вказано на висновки, які виключають один одного, а саме вказано про те, що ОСОБА_10 прийняла спірну земельну ділянку, як спадщину, яка відкрилася після смерті у 1993 році ОСОБА_9, та про те, що право на цю ж земельну ділянку перейшло у порядку спадкової трансмісії (ст. 1276 ЦК України) до спадкоємця ОСОБА_10 позивача у даній справі, так як ОСОБА_10 не встигла прийняти спадщину після смерті ОСОБА_9

Відповідно до положень ст.309 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Отже рішення Камянського районного суду Черкаської області від 20.09.2016 у даній справі слід скасувати у звязку з порушенням судом норм процесуального права ст. 11 ЦПК України, та недоведеністю обставин, що мають значення по справі, які суд вважав доведеними.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, колегія суддів виходить з такого.

Предметом позову у справі є вимоги про витребування земельної ділянки у відповідача на користь позивача.

З аналізу змісту глави 29 ЦК України, яка регламентує захист права власності, у тому числі шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України) чи витребування у добросовісного набувача (ст. 388 ЦК України), вбачається, що вказані позовні вимоги може заявляти особа, яка є власником цієї земельної ділянки, та право якої щодо неї порушено відповідачем.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів констатує, що в даній справі позивачем не доведено, що вона є власником спірної земельної ділянки чи має якісь права щодо неї, оскільки чинним рішенням Камянського районного суду Черкаської області від 23.07.2014 встановлено, що спірна земельна ділянка не була успадкована після смерті у 1993 році її власника ОСОБА_9 у звязку з відсутністю спадкоємців та на підставі ст. 137 ЦК УРСР як безхазяйне майно перейшла у власність до відповідного органу місцевого самоврядування.

На підставі цього рішення суду право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за відповідачем у даній справі.

Отже за таких обставин не може йти мова про порушення прав позивача, як власника спадкового майна, у справі щодо спірної земельної ділянки, так як такі права відсутні, отже позовні вимоги є безпідставними, у звязку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Камянського районного суду Черкаської області від 20 вересня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до Катеринівської сільської ради Камянського району Черкаської області, третя особа - фермерське господарство «Чирва Леся Іванівна», про передачу спадкоємцеві в натурі спадкового майна, визнаного відумерлою спадщиною скасувати.

Позов ОСОБА_8 до Катеринівської сільської ради Камянського району Черкаської області про витребування земельної ділянки залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня його проголошення.

Головуючий :

Судді :