Ухвала суду № 65596123, 21.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/732/16-ц Номер провадження 22-ц/786/571/17Головуючий у 1-й інстанції Антонов А. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.

при секретарі Ткаченко Т.І.

за участю представника відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2016 року Закрите акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», після зміни назви - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - Банк), звернулось до місцевого суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, в якому, посилаючись на невиконання відповідачкою умов кредитного договору № б/н від 18.12.2006 р., просило стягнути з неї заборгованість в розмірі 34 876 грн. 81 коп.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПривтБанк» заборгованість в розмірі 34876,81 грн. та 1378 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, прохає скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На її думку, отримання нею платіжних карток від Банку не доводить факт укладання кредитного договору б/н від 18.12.2006 р. та існування між ними договірних відносин, розрахунок заборгованості за кредитним договором не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку, не підписаний належною особою, ним неможливо довести виконання чи невиконання умов договору.

Вказує, що грошові кошти з кредитної картки вибули поза межами її волі, шляхом вчинення шахрайських дій третіх осіб.

Вважає, що відсутня її вина у втраті, незаконному використанні пін-коду чи іншої інформації, що призвело до використання кредитних коштів третіми особами, та що вона не зобовязана доводити неправомірність зняття кредитних коштів з її картки.

Відповідно до ч. 1ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення відповідачки та її представника, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу слід відхилити з підстав, визначених ст. 308 ЦПК України, виходячи з такого.

Увідповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядаєцивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПКУкраїнипередбачено,щодоказуваннянеможеґрунтуватисяна припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.

Відповідно до ст.ст. 57-59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 18.12.2006 р., ОСОБА_4, ознайомившись з умовами та правилами надання банківських послуг та підписавши відповідну заяву, отримала у Банку кредитну картку, яка прив'язана до її карткового рахунку, відповідно до тарифів якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

10.05.2011 р. ОСОБА_3 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, якою виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну картку «Кредитка «Універсальна». Підписом в анкеті-заяві відповідач зазначила, що ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг у ПриватБанку, затверджених наказом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05.03.2010 р. № СП-2010-256 (надалі - Умови і правила надання банківських послуг), а також з Тарифами, які надані їй для ознайомлення у письмовій формі, та які разом з Пам'яткою клієнта, становлять між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (а.с. 9-15, 69,70, 76-103, 181-184) .

В суді першої інстанції сторони підтвердили, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредитну картку, яку вона отримала.

03.01.2013 р. відповідачці була видана нова кредитна картка/рахунок № 4149********5184 з терміном дії до 11/15 з кредитним лімітом, розмір якого декілька разів змінювався та з 18.01.2013 р. був встановлений на рівні 10000 грн. (а.с.122).

16.04.2014 р. о 15 год. 09 хв. через банкомат Банку в смт. Чутове, вул. Перемоги, 4, був проведений переказ грошових коштів у розмірі 6565 грн. з належної відповідачці кредитної картки №4149********5184 на картку №4149********4102, в підтвердження чого банкомат видав відповідачці чек № 12375474541, код авторизації 889042 (а.с.124,157).

Зазначене також підтверджується довідкою Банку від 22.04.2014 р. № 678628 за період з 15.04.2014-16.04.2014, згідно з якою 16.04.2014 р. з картки № 4149437801715184 була проведена операція по переказу на картку через банкомат ПриватБанку Чутове, вул. Перемоги, 4, суми у валюті операції в розмірі 6 827 грн. 60 коп., з яких 6 565 грн. сума у валюті картки та 262 грн. 60 коп. сума комісії, а також довідкою Банку від 07.11.2016 р. № 20.1.0.0.0/7-20161101/1059 (а.с. 123, 156).

Установлено, що 16.04.2014 р. відповідач звернулась до Чутівського РВ УМВС України в Полтавській області із заявою, в якій просила розшукати та притягнути до кримінальної відповідальності невідому особу, яка 16.04.2014 р. близько 15 год. з належної їй кредитної картки ПриватБанку шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами в сумі 6 565 грн. В той же день інформація про це кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР за № 12014170350000245 за ст. 190 ч. 1 КК України і на час розгляду даної цивільної справи проводиться досудове розслідування (а.с.36-41).

29.04.2016 р. ОСОБА_3 звернулась до ПАТ КБ «ПриватБанк» з заявою про призупинення фінансових дій щодо виплати та нарахування процентів на суму 6565,00 грн., 262,60 грн. комісія банка, по кредитній карті № 4149437801715184 у звязку з порушенням кримінальної справи за фактом шахрайства (а.с. 34).

Листами від 06.05.2014 р.12.05.2014 р., 16.05.2014 р., 22.05.2014 р., 16.06.2014 р., ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_3 про те, що грошові кошти з карткового рахунку 4149********5184 у сумі 6565,00 грн. переведені нею самостійно через банкомат САPL1879. Зупинити нарахування відсотків на вказану суму неможливо (а.с. 71-75).

За повідомленням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 07.08.2014 р., за період з 16.04.2014 р. по 30.04.2014 р. у банку зареєстровано звернення від ОСОБА_3 за № 2949 від 29.04.2014 р., № 19 та № 7359 від 30.04.2014 р. (а.с. 42, 173-180).

Як убачається з виписки за картковим рахунком № 4149********5184 (а.с. 112), у період з 03.01.2013 р. по 16.07.2014 р. відповідач ОСОБА_3 постійно користувалася кредитною карткою, у тому числі 16.04.2014 р. здійснено переказ грошових коштів у сумі 6565,00 грн., комісія 262,60 грн. через банкомат 1879 Чутово (а.с. 107).

Згідно наданого Банком розрахунку (а.с. 5-8), заборгованість відповідача перед Банком станом на 30.06.2016 р. становить 34876,81 грн. та складається з: заборгованості за кредитом у сумі 7289,57 грн., заборгованості за процентами у сумі 23250,25 грн., комісії у сумі 2200 грн., заборгованості по судовим штрафам у сумі 2136,99 грн. (а.с. 5-8).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач виконав свої зобовязання за договором, надавши відповідачці платіжну картку зі встановленим кредитним лімітом, який неодноразово змінювався, а відповідач користувалася кредитними коштами та не здійснювала їх повернення позивачу.

Також суд дійшов висновку про те, що відповідачкою не надано доказів на підтвердження того, що переказ коштів 16.04.2014 р. з кредитної картки, яку вона отримала від Банку, був здійснений третіми особами внаслідок шахрайський дій. При цьому вона не вчиняла дій, які сприяли зняттю коштів іншими особами.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на законі, виходячи з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. ст. 526 та 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.ст. 1054 та 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Стаття 536 ЦК України зазначає, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається .

При порушенні Клієнтом строків платежу за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 120 днів, Клієнт, згідно п. 8.6 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 13), зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 гривень + 5 % від суми заборгованості.

Згідно пункту 1.1.2.1 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 83), Клієнт зобов'язаний не передавати Карти, стикер PayPass, ПІН-и третім особам, та не використовувати Карти, стикер PayPass або нанесені на них дані в цілях, не передбачених даним Договором або суперечать діючому законодавству.

Відповідно до п. 1.1.5.5. Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 89), Банк не несе відповідальності у випадку, якщо інформація про рахунки Клієнта картки, карту, контрольну інформацію Клієнта, відправленому в SMS-повідомленні ПІН-коді, ідентифікаторі користувача, паролях системи Приват-24, паролі (ніку) MobilBanking або проведених клієнтом операціях стане відома іншим особам внаслідок несумісного виконання клієнтом умов їхнього зберігання і використання та прослуховування або перехоплення інформації у каналах зв`язку під час використання цих каналів.

Згідно з пунктом 1.1.5.13 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 89), Клієнт несе відповідальність у повному об'ємі за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Клієнта про блокування карти/рахунку на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.

У пункті 1.1.5.14 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 89) зазначено, що Клієнт несе відповідальність за всі операції, які проводить у підрозділах Банку, через обладнання самообслуговування, систему MobileBanking, систему Приват-24 з використанням передбачених даними Умовами засобів ідентифікації та аудентифікації.

Пунктами 1.1.5.29 та 2.1.1.7.4 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 90, 99) передбачено, що Держатель несе відповідальність за всі операції, які супроводжуються авторизацією, до моменту письмової заяви Держателя картки про блокування коштів на Картрахунку й за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до часу постановки карті у СТОП-ЛИСТ платіжної системи.

Судом першої інстанції було надано вірну правову оцінку запереченням відповідачки про те, що 16.04.2014 р. без її відому та згоди з належного їй карткового рахунку були викрадені кошти у розмірі 6 565 грн., за яку Банком була списана комісія у розмірі 262 грн. 60 коп., оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона не проводила вказану операцію, відповідачка не надала.

Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 зверталась до оператора Банку за відповідним телефонним номером щодо незаконного проведення третіми особами вказаного грошового переказу також не надано.

Письмова заява відповідача на адресу Банку від 29.04.2014 р. з проханням зупинити виплату та нарахування відсотків на суму 6 827 грн. 60 коп. по кредитній картці № 4149********5184 у зв'язку з порушенням кримінальної справи за фактом шахрайства, повідомлення правоохоронних органів про прийняття і реєстрацію заяви від 16.04.2014 р., талон-повідомлення № 147 від 16.04.2014 р. про прийняття заяви ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, адресовані відповідачці правоохоронними органами листи про те, що по кримінальному провадженню за її заявою наразі триває досудове слідство, не є належними та допустимими доказами на підтвердження того, що переказ коштів у сумі 6565,00 грн. з карткового рахунку ОСОБА_3 здійснено третіми особами внаслідок шахрайських дій.

Вирок у кримінальній справі чи постанова суду, які б набрали законної сили, та свідчили про те, що переказ коштів з карткового рахунку ОСОБА_3 здійснені третіми особами, на даний час відсутні, оскільки по заяві ОСОБА_3 наразі триває досудове слідство (а.с.38-41).

Як пояснила відповідач у суді першої інстанції, 16.04.2014 р. вона по телефону повідомила невідомому їй чоловіку номер своєї кредитної картки, після чого вставила її в банкомат, авторизувала її шляхом введення ПІН-коду та виконала інші дії, внаслідок чого банкомат видав їй чек, згідно з яким через банкомат Банку був проведений переказ грошових коштів у розмірі 6565 грн. з належної їй кредитної картки № 4149********5184 на картку № 4149********4102.

На підставі вищенаведеного, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що відповідачем були порушені вимоги пунктів 6.1, 8.1, 8.3., 1.1.2.1 Умов і правил надання банківських послуг (а.с. 13), за змістом яких клієнт зобов'язаний не передавати Карти, ПІН-и третім особам, не використовувати Карти або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим договором або таких, що суперечать діючому законодавству. Держатель несе відповідальність за операції, здійснені з Картами, в тому числі наданими Банком його Довіреним особам. У випадку, якщо Держатель дає згоду на проведення операцій з Картами або нанесеними на них даними поза полем його зору, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання в майбутньому. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжувалися правильним введенням ПІН-а.

Відповідно до правової позиції, викладеної у рішенні Верховного Суду України у справі № 6-71цс15, до пунктів 6.7, 6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 р. № 223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Оскільки транзакція грошових коштів з кредитної картки відповідачки на іншу платіжну картку була здійснена до повідомлення ПАТ КБ «ПриватБанк» про блокування коштів на рахунку, яка можлива тільки шляхом авторизації та була проведена через мережу Інтернет по картах, прив'язаних до карткового рахунку Клієнта, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що грошові кошти вийшли з володіння відповідача внаслідок порушення нею Умов і правил надання банківських послуг, внаслідок передання інформації про номер картки третій особі.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що відповідач користувалась грошовими коштами, які знаходились на кредитній картці, а з 17.07.2014 р. перестала вносити кошти на погашення кредиту, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість, яка, згідно наданого Банком розрахунку, станом на 30.06.2016 р. становить 34876,81 грн. та складається з: 7289,57 грн. заборгованості за кредитом, 23250,25 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом, 2200,00 грн. заборгованості за комісією, штрафу у сумі 500 грн. (фіксована частина) та 1636 грн. 99 коп. (процентна складова).

Розрахунок проведено у відповідності до умов договору, укладеного між сторонами, відповідачем не спростований, сумнівів у колегії суддів не викликає.

За таких обставин місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачки на користь Банку вказаної заборгованості.

Доводи апеляційної скарги вірних висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, належними та допустимими доказами не підтверджені, відтак на увагу колегії суддів не заслуговують.

Оскільки рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

РішенняЧутівського районного суду Полтавської області від 11 січня 2017 рокузалишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий/підпис/ОСОБА_1

Судді/підпис/ОСОБА_5

/підпис/ОСОБА_6

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області ОСОБА_1