Ухвала суду № 65592137, 28.03.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/13040/16-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 48 Доповідач Якухно О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Якухно О.М.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.,

з участю

секретаря судового засідання Добровольської Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та визнання права власності за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від 06 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності на приміщення літньої кухні, доповнивши їх визнанням права власності на погріб.

Ухвалою Богунського районного суду м.Житомира від 06 березня 2017 року провадження по цивільній справі закрито.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права, просить скасувати ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема, апелянт зазначає, що суд помилково дійшов висновку про ідентичність підстав та предмету спору у двох різних справах, оскільки питання щодо поділу господарських будівель і споруд не ставилося жодною стороною при розгляді справи №2-283/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Також апелянт вважає, що оскільки рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 03.07.2013 року по справі № 2-283/12 поділено лише частину спільного сумісного майна подружжя, то у відповідності до ч.2 ст.264 ЦК України, після звернення із відповідним позовом відбулося переривання позовної давності, а тому її перебіг розпочався заново.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Відповідач та його представник заперечують у задоволенні скарги, з посиланням на закінчення строку позовної давності, а також неможливості повторного розподілу майна, наявність якого суд повинен був встановити під час розгляду справи № 2-283/12 та здійснити його розподіл.

Перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження по даній справі, суд посилався на те, що рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 03.07.2013 року по справі № 2-283/12 вже був розглянутий позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. До того ж, шлюб між сторонами було розірвано 27.02.2009 року, а тому до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, судом застосовано строк позовної давності в три роки.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо.

Так, відповідно до ч.2 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, зокрема сторін, матеріально-правовими вимоги та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

11.10.2016 року позивачем було подано позов до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, в якому, після його уточнення, ОСОБА_1 просить в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визнати за нею право власності на літню кухню, яка позначена на схематичному плані земельної ділянки та вписана в картку характеристики будинку та господарських будівель і споруд літерою Б, та погреб, позначений літерою Ас, припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 51/100 частин господарських будівель і споруд. Підставою позову зазначено те, що після розірвання шлюбу нею за власні кошти збільшено вартість приміщення літньої кухні, яке на даний час є фактично житловим будинком, та погребу, які підлягають розподілу як самостійні і неподільні об'єкти нерухомості, оскільки не були предметом поділу при розгляді іншої цивільної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 03.07.2013 року по справі №2-783/12 (судом помилково у рішенні зазначено №2-283/12) був вирішений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, а саме квартири АДРЕСА_1. Вказаним рішенням виділено ОСОБА_2 у власність коридор (приміщення 3-1) площею 7,7 кв.м., кімнату (3-2) площею 9,9 кв.м., 1/2 частину коридору (3-4) площею 6,4 кв.м., що складає 51/100 ідеальної частки вартістю 116 256,00 грн., в квартирі АДРЕСА_1 Виділено ОСОБА_1 у власність кімнату (3-3) площею 16,1 кв.м., 1/2 частину коридору (3-4) площею 6,5 кв.м., що складає 49/100 ідеальної частки вартістю 109 474,00 грн. в квартирі АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 грошову компенсацію у розмірі 3391,00 грн. та зобов'язано виконати переобладнання в коридорі змурувавши перегородку таким чином, щоб утворилось два приміщення площею 6,4 кв.м. та 6,5 кв.м., в одному з утворених приміщень коридору (3-4) облаштувати окремий вхід в ізольовану частину квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-11).

При цьому, вимоги щодо розподілу господарських споруд, як приналежності до головної речі, не заявлялися і судом не вирішувалися.

Питання належності майна, на яке претендує позивач, до господарських споруд та можливість їх поділу окремо від головної речі - житлового приміщення вирішується судом при ухваленні рішення.

Таким чином, предметом поділу у цивільній справі №2-783/12 була квартира АДРЕСА_1 без господарських будівель та споруд, а у пред'явленій вимозі - приміщення літньої кухні та погребу, які за думкою позивача є окремими об'єктами нерухомості, а підставою позову зазначено набуття на них позивачем права власності у зв'язку із збільшення їх вартості, тому предмет та підстави позову не є тотожними.

Також, судом не враховано, що згідно з ст.266 ЦК України наслідком пропущення позовної давності є не закриття провадження у справі, а ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову при обґрунтованості вимог.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ухвала суду підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України , колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м.Житомира від на 06 березня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: