Рішення № 65592007, 22.03.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/9262/16-ц Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 54 Доповідач Григорусь Н. Й.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Григорусь Н.Й.

суддів: Косигіної Л.М., Худякова А.М.

секретаря судового засідання Гайдамащук Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційні скарги Державного професійно-технічного закладу «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» на рішення Богунського районного суду міста Житомира від 03 січня 2017 року та додаткове рішення від 08 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного закладу «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, остаточно просила встановити факт її перебування в трудових відносинах з Державним професійно-технічним закладом «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» 15.02.2016 та 19.02.2016, визнати незаконним та скасувати наказ № 53-к від 08.06.2016, поновити її на посаді майстра виробничого навчання з 08.06.2016, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягненні середньої заробітної плати за один місяць в розмірі 4778,66 грн.

Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 03 січня 2017 року позовні вимоги задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Державного професійно-технічного закладу «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» від 08.06.2016 за № 53-к про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за ст. 40 п. 5 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» з 08.06.2016. Стягнуто з ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.06.2016 по 31.12.2016 в сумі 31278,24 грн без врахування податків та обовязкових платежів. Стягнуто з ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» в дохід держави судовий збір в сумі 1 653,60 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягненні середньої заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

Додатковим рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 08 лютого 2017 року встановлено факт перебування ОСОБА_1 в трудових відносинах з ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» 15.02.2016 та 19.02.2016.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями представник відповідача подав апеляційні скарги, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення та додаткове рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач 15.02.2016 та 19.02.2016 перебувала у трудових відносинах з ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну», виконувала свої посадові обовязки, а тому підстав для її звільнення за п. 5 ст. 40 КЗпП України не було.

Судом встановлено, що з 14.08.2014 ОСОБА_1 обіймала посаду майстра виробничого навчання ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну».

Наказом директора ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» від 08 червня 2016 року № 53-к ОСОБА_1 було звільнено з роботи 08.06.2016 на підставі п. 5ст. 40 КЗпП Україниу звязку з незявленням на роботі протягом більше чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності за попередньою згодою профспілкового комітету (а.с. 44, 45).

Згідно із п. 5 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

З змісту зазначеної статті вбачається, що однією з умов звільнення є відсутність працівника на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

Відповідно до п.п. 1.1. Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерством охорони здоровя України від 13 листопада 2001 року № 455 (даліІнструкція) та п.1.3. Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоровя України від 09 квітня 2008 року № 189 (даліПоложення), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Із наявних у матеріалах справи копій листків непрацездатності вбачається, що позивач перебувала на лікарняних:

-листок непрацездатності серії АГТ № 947866 з 08 лютого 2016 року по 26 лютого 2016 року, продовжує хворіти (а.с. 79),

-листок непрацездатності серії АГТ № 956222 з 27 лютого 2016 року по 22 березня 2016 року, продовжує хворіти (а.с. 78),

-листок непрацездатності серії АГТ № 956627 з 23 березня 2016 року по 19 квітня 2016 року, продовжує хворіти (а.с. 46, 77),

-листок непрацездатності серії АГТ № 957072 з 20 квітня 2016 року по 03 травня 2016 року, продовжує хворіти (а.с. 47, 76),

-листок непрацездатності серії АГТ № 061218 з 04 травня 2016 року по 16 травня 2016 року, продовжує хворіти (а.с. 49, 75),

-листок непрацездатності серії АГТ № 957374 з 17 травня 2016 року по 14 червня 2016 року, продовжує хворіти (а.с. 51, 74),

-листок непрацездатності серії АГТ № 957701 з 15 червня 2016 року по 19 липня 2016 року, продовжує хворіти (а.с. 73),

-листок непрацездатності серії АГТ № 957965 з 20 липня 2016 року по 22 липня 2016 року, стати до роботи з 23 липня 2016 року (а.с. 72).

Як вбачається із зазначених листків непрацездатності, позивач безперервно перебувала на лікарняному з 08 лютого 2016 року до 22 липня 2016 року внаслідок тимчасової непрацездатності, днем виходу на роботу ОСОБА_1 було визначено23 липня 2016 року.

Згідно з наказом директора ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» від 08.06.2016 ОСОБА_1 звільнена із займаної посади на підставі п. 5 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» від 08.06.2016 профспілковим комітетом було постановлено дати згоду на звільнення ОСОБА_1 за п. 5 ст. 40 КЗпП України у звязку з незявленням на роботі протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності. Зазначено, що у разі відновлення працездатності ОСОБА_1 та її бажання, вона може бути прийнята на цю ж посаду на новий навчальний рік (а.с. 45).

Позивач перебувала на лікарняному і в той час, коли, як вона стверджує, виходила на роботу 15 лютого 2016 року та 19 лютого 2016 року на вимогу керівництва (листок непрацездатності АГТ № 947866 ).

З табеля обліку робочого часу працівників ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» за лютий 2016 року вбачається, що15 та 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному (а.с. 80).

Разом з тим, представником відповідача не заперечувалось, що ОСОБА_1 була присутня під час засідання державної кваліфікаційної комісії 15 лютого 2016 року, проте зявилась на засідання комісії за власною ініціативою. Із матеріалів справи вбачається, що 27.10.2015 було затверджено склад державних кваліфікаційних комісій для проведення кваліфікаційних атестацій, до складу якої увійшли ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 109-114). Наказом директора ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» від 08.02.2016 за № 10-к ОСОБА_2 була прийнята на роботу за сумісництвом на посаду майстра виробничого навчання на 0,5 ставки на час хвороби основного працівника (а.с. 98) та приступила до виконання посадових обовязків. За таких обставин, не заслуговують на увагу доводи позивача про те, що її вихід на роботу пов'язаний із виробничою необхідністю, оскільки керівництвом ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» на час хвороби позивача було вирішено питання про виконання її посадових обовязків - майстра виробничого навчання - іншою особою. Окрім того, ОСОБА_1 листок непрацездатності не закрила, продовжувала хворіти 15 та 19 лютого 2016 року та одержала кошти по лікарняному за вказані дні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що звільнення позивача відбулося у відповідності до вимог ст. 40 п. 5 КЗпП України, оскільки матеріали справи свідчать, щоз 08.02.2016 по день звільнення 08.06.2016 позивач безперервно перебувала на лікарняному відповідно до копії листків непрацездатності та табелів обліку робочого часу і продовжувала хворіти до 22 липня 2016 року. Переривання перебігу перебування ОСОБА_1 на лікарняному не було, листки непрацездатності оплачені у повному обсязі та є дійсними. Вказані обставини не спростовані позивачем належними та допустимими доказами. За таких обставин, підстав для скасування наказу ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» № 53-к від 08.06.2016 та поновлення ОСОБА_1 на посаді майстра виробничого навчання не має.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись з позовом ОСОБА_1 просила встановити факт її перебування у трудових відносинах з відповідачем ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» безпосередньо 15 та 19 лютого 2016 року. Як вбачається з матеріалів справи і цей факт не заперечувався відповідачем, ОСОБА_3 була прийнята на роботу відповідачем в серпні 2014 року, тобто з цього часу і до дня звільнення 08.06.2016 перебувала у трудових відносинах з ДПТНЗ «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну». Перебування працівника на лікарняному у звязку з тимчасовою непрацездатністю не припиняє трудових правовідносин сторін, а тому не потребує встановлення такого факту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення і додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Державного професійно-технічного закладу «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» задовольнити.

Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 03 січня 2017 року та додаткове рішення від 08 лютого 2017 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного закладу «Житомирське вище професійне училище сервісу і дизайну» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий: Судді: