Ухвала суду № 65590935, 28.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/16393/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П. Провадження № 22-ц/773/432/17 Категорія: 81 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

секретар - Кирилюк О.О.,

з участю державного виконавця - Ганя А.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А., заінтересована особа - боржник ОСОБА_2, на постанову заступника начальника Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Ганя Андрія Феодосійовича та зобов'язання вчинити дії за апеляційною скаргою Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

02 грудня 2016 року (згідно відмітки поштового штампа) Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний банк» звернулося до суду із зазначеною скаргою посилаючись на те, що на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області по справі № 2-7404/09 Другим відділом державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа від 18.02.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБіБанк» заборгованості за кредитним договором № 03/08-СІ/КД від 29.02.2008 року в сумі 272548,03 грн., судового збору в розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ.

20.09.2016 року заступником начальника Другого ВДВС міста Луцька Ганем А.Ф. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п.2 ч.1 ст.47 та ст.50 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначена постанова є незаконною, такою, що винесена передчасно, оскільки державним виконавцем не виконано всі необхідні для виконання виконавчого документа дії, передбачені Законом, не здійснено усіх необхідних заходів по розшуку майна боржника, порушено строки надіслання банку постанови, не надіслано відповідного акта.

Крім того, державний виконавець безпідставно керувався ст.50 Закону, яка передбачає наслідки завершення виконавчого провадження, чого у даному випадку немає.

Враховуючи наведене, банк просив визнати неправомірними рішення заступника начальника Другого ВДВС міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Ганя А.Ф. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у провадженні № 49757296 від 20.09.2016 року, скасувати зазначену постанову та зобов'язати заступника начальника Ганя А.Ф. поновити виконавче провадження.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 26 січня 2017 року скаргу задоволено частково.

Визнано неправомірними дії заступника начальника Другого відділу міста Луцька державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Ганя А.Ф. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві у провадженні № 49757296 від 20.09.2016 року та скасовано постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20 вересня 2016 року (ВП № 49757296).

У решті вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі Другий відділ державної виконавчої служби міста Луцька, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати цю ухвалу.

У судовому засіданні заступник начальника Другого ВДВС міста Луцька Гань А.Ф. апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав та просить її задовольнити, постановивши нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Інші особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.

Заслухавши державного виконавця, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду - залишити без змін з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Луцького міськрайонного суду від 09.12.2009 року у цивільній справі № 2-7404/09 за позовом ВАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВіЕйБі Банк» 272548,03 грн. заборгованості за кредитним договором, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на ІТЗ судом 18.02.2010 року було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Другому ВДВС міста Луцька (а.с.7, 34, 35).

Постановою заступника начальника Другого ВДВС міста Луцька Ганя А.Ф. від 20.09.2016 року зазначений виконавчий документ повернуто стягувачеві з підстав відсутності у боржника ОСОБА_2 майна та коштів, на які може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, рахунки у банківських установах відсутні (а.с.44).

У порушення вимог ч.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» копія цієї постанови надіслана банку рекомендованим листом не у триденний строк, а 24.11.2016 року (а.с.46).

Згідно п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції станом на вересень 2016 року) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Із приєднаних до апеляційної скарги письмових доказів вбачається, що державним виконавцем 18.01.2016 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також здійснено запити щодо наявності у боржника нерухомого та рухомого майна (а.с.36-41).

Будь-яких доказів щодо з'ясування державним виконавцем про наявність у боржника банківських рахунків, його виклику чи примусового приводу, виходу державного виконавця за місцем проживання боржника, накладення штрафів чи проведення інших дій, передбачених ст.11 Закону - апелянт не надав і про їх наявність у суді апеляційної інстанції заперечив.

Покликання апелянта на ту обставину, що державним виконавцем складено акт від 19.09.2016 року про те, що майна, на яке можна було б накласти арешт та реалізувати в рахунок погашення боргу (а.с.42) - не заслуговують на увагу, оскільки у цьому акті не зазначене місце його складання.

Крім того, як уже зазначено вище, державний виконавець не вжив усіх передбачених законом заходів для з'ясування наявності належного боржнику майна, у тому числі і за місцем проживання чи місцезнаходженням останнього.

Покликання апелянта на те, що суд не визнавав явку державного виконавця у судове засідання обов'язковою - не заслуговують на увагу, оскільки, як ствердив сам державний виконавець, ухвалу суду та судову повістку було отримано завчасно. Порядок розгляду таких скарг врегульовано ст.386 ЦПК України, яка не потребує додаткового роз'яснення і будь-яких заяв чи клопотань державний виконавець суду першої інстанції не надсилав. Також не подав і тих документів із виконавчого провадження, які приєднав до апеляційної скарги.

Покликання державного виконавця на те, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» не порушує прав банку, так як не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону - не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві передчасно. Також державним виконавцем таке право стягувача у самій постанові не роз'яснене.

Крім того, апелянт не спростував покликань заявника на безпідставність застосування ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» при винесенні постанови від 20.09.2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами справи і не містять встановлених законом підстав для скасування оскарженої ухвали, яка постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області відхилити, а ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2017 року в даній справі залишити без змін,

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді