Рішення № 65590889, 23.03.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/6958/16-ц Провадження № 22-ц/773/196/17 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Категорія: 27 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я.О.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_4 про визнання договору позики припиненим у звязку з його належним виконанням за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся в суд з позовом про визнання договору позики припиненим у звязку з належним виконанням. Покликався на те, що 20.12.2010 року між ним та відповідачем укладено договір позики згідно з яким ОСОБА_5 надав йому у борг 50000 гривень, які позивач зобовязувався повернути на письмову вимогу позикодавця протягом 30 днів з моменту предявлення вимоги.

Одночасно у момент отримання грошей за договором позики між сторонами досягнуто домовленості про повернення позики шляхом погашення заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором, для чого ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 платіжну картку, оригінал кредитного договору, оригінал комплексного договору добровільного страхування, які знаходяться на даний час у позивача.

Таку домовленість позивач виконав шляхом внесення щомісячних платежів по 3040 грн. щомісячно та здійснював погашення до червня 2012 року, сплативши таким чином 52110 грн.

У звязку з тим, що відповідач ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом про стягнення коштів за договором позики, зобовязання за яким виконані, просив задовольнити позов.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 09 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суд фактичним обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з недоведеності та безпідставності заявлених вимог. Однак при розгляді справи суд не встановив, за захистом яких прав звернувся позивач, та чи підлягають ці права захисту у спосіб обраний позивачем, у звязку з чим рішення суду не може залишатися в силі.

Відповідно до ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Звертаючись до суду з позовом позивач викладає у позовній заяві предмет і підставу позову. Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підстава позову це фактичні обставини, на яких грунтується вимога позивача. Вимога позивача у даному позові полягає у припиненні договору позики, укладеному між ним ОСОБА_1 і відповідачем ОСОБА_5

Договором відповідно до ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну, чи припинення цивільних прав та обовязків.

Договір є однією з найпоширеніших підстав виникнення зобовязання і являє собою різновид правочину.

Зобовязання у свою чергу є правовідношенням, у якому кожна із сторін має права і обовязки (ст. 509 ЦК України ).

Припинення зобовязання , а отже, правовідношення, означає, що учасники зобовязання втратили свої права та обовязки за зобовязанням, тобто, кредитор не має права вимагати, а боржник не має обовязку виконувати.

З системного аналізу положень указаних норм права слідує, що припиняється унаслідок виконання обовязків сторонами не договір, а правовідношення, яке виникло унаслідок укладення договору.

Саме через це положеннями п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачено такий спосіб захисту права як припинення правовідношення, а не припинення договору.

ОСОБА_1 з тим, припинення договору, наприклад можливе унаслідок є розірвання, за наявності для цього правових підстав ( ч.2 ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Тобто, право визначити предмет і підстави позову належить позивачу, і ОСОБА_1, скористався цим правом, предявивши вимоги про припинення договору.

Однак обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає матеріально-правовим способам захисту права. З наведених вище підстав, звернення відповідача ОСОБА_5 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики ніяким чином не порушує прав позивача, оскільки при розгляді таких спору він вправі захистити свої права, подавши належні і допустимі докази на спростування доводів позикодавця, та довести факт виконанням зобовязань за договором. Відтак, у даній справі позивачем не доведено про порушення його прав, обрано невірний спосіб захисту права, тому у задоволенні позову необхідно відмовити саме з цих підстав, а не у звязку з недоведеністю позовних вимог, як про це зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні.

Наведеним спростовуються усі доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, яка не містить правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, у звязку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає до скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з наведених у даному рішенні підстав.

Керуючись статтями 303, 304, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2016 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання договору позики припиненим.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий

Судді: