Вирок № 65590216, 24.03.2017, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3449/15

1-кп/154/6/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2017 року

Володимир-Волинський міський суд , Волинської області в складі: головуючої судді - Пікули Н.В.,

при секретарі- Грабовської Г.О.,

прокурора - Антонюка В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілого - ОСОБА_4,

представника потерпілих - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42015030000000195, внесеному до ЄРДР 11.08.2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не працює, ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що працюючи на посаді інспектора патрульної служби групи патрульної служби Володимир-Волинського відділу (з обслуговування міста Володимир-Волинського та Володимир-Волинського району) УМВС у Волинській області, будучи службовою особою, що здійснює функції представника влади та являючись працівником правоохоронного органу, який відповідно до вимог ст. ст.19, 21, 28, 68 Конституції України зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 1-5 Закону України «Про міліцію» захищати життя, здоровя і свободи громадян, забезпечувати їх особисту безпеку, виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, не застосовуючи будь-яких незаконних дій або бездіяльності, 08.08.2015 року, перебуваючи на патрулюванні з охорони громадського порядку в приміщенні МКЦ «Метелик» та поблизу нього по вул. Князя Романа, 16 в м. Володимирі-Волинському умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, супроводжуючи їх насильством, болісними і такими, що ображають людську гідність потерпілого, діями, а саме безпідставно, за відсутності умов, передбачених ст.. ст. 11, 12, 13, 14, 15, 151 Закону «Про міліцію», які дозволяють застосовувати працівникам міліції заходи фізичного впливу лише в особливих випадках для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам міліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників міліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на міліцію обовязків і лише після попередження про намір використати силу, застосував до потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4 заходи фізичного впливу.

Так, 08.08.2015 року згідно з розстановкою нарядів, затверджених начальником Володимир-Волинського ( з обслуговування міста Володимир-Волинський та Володимир-Волинського району) УМВС України у Волинській області, інспектор патрульної служби Володимир-Волинського міського відділу (з обслуговування міста Володимир-Волинського та Володимир-Волинського району) сержант міліції ОСОБА_1 разом з помічником чергового ІТТ даного відділу ОСОБА_7 заступили на службу з охорони громадського порядку по маршруті № 101 в м. Володимирі-Волинському, що проходить по вул. Князя Романа. О 02 год. 00 хв. зазначені особи були скеровані оперативним черговим на виклик до МКЦ «Метелик», що в м. Володимирі - Волинському по вул. Князя Романа, 1б у звязку з повідомленням про розбиття невстановленою особою дзеркала в приміщенні даного закладу.

Прибувши за викликом, ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зайшли в кімнату на другому поверсі даного приміщення, де перебував ОСОБА_6 з виконавчим директором закладу ОСОБА_8

Переглянувши відео з приводу пошкодженого дзеркала, ОСОБА_1 запропонував в грубій формі ОСОБА_6 відшкодувати збитки за розбите дзеркало, однак останній відмовився. В ході словесної перепалки ОСОБА_1, явно перевищуючи владу, бажаючи продемонструвати свою вагомість та пиху, усвідомлюючи наслідки своїх дій та наслідки, використовуючи знання прийомів рукопашного бою з метою припинення висловлювань та скарг ОСОБА_6 з приводу незгоди із заподіянням ним збитків, в порушення вимог ст. ст. 19, 21, 28, 68 Закону України «Про міліцію» та посадову інструкцію, близько 02 год. 25 хв. 09.08.2015 року за відсутності будь-яких підстав, без попередження про намір застосувати фізичну силу, наніс ОСОБА_6 удар рукою в ділянку лівого ока і останній, падаючи на землю, вдарився потилицею голови об підлогу, після чого обвинувачений наніс стоячи ще декілька ударів та загнувши руки за спину вивів на вулицю.

Знаходячись перед входом в МКЦ «Метелик», перебуваючи в положенні обличчям до ОСОБА_6, обвинувачений ОСОБА_1, виходячи за межі наданих йому повноважень, повторно застосував до потерпілого прийоми рукопашного бою шляхом нанесення цілеспрямованого удару в обличчя, від якого ОСОБА_6 присів.

Вказані насильницькі дії ОСОБА_1 заподіяли ОСОБА_6 тілесні ушкодження у виді забійної гематоми лобної ділянки справа, забійні садна спинки носа та потилиці, забійні гематоми волосяної частини голови, лівої орбіти, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 1014 від 01.09.2015 року відносяться до тілесних ушкоджень категорії легкого ступеня тяжкості.

Продовжуючи свої неправомірні дії, явно перевищуючи владу, демонструючи свою вагомість та пиху, використовуючи прийоми рукопашного бою під час розмови з ОСОБА_4, перебуваючи в положенні обличчям до нього, ОСОБА_1 без попередження про намір застосувати заходи фізичного впливу, наніс ОСОБА_4 цілеспрямований удар кулаком лівої руки в обличчя та виконавши підсічку ноги, кинув на асфальт, заподіявши тілесні ушкодження у виді забійної рани слизової оболонки нижньої губи справа, саден та подряпин обох ліктьових суглобів, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 1037 від 04.09.2015 року відносяться до тілесних ушкоджень категорії легкого ступеня тяжкості.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст. 365 КК України, як перевищення влади та службових повноважень, яке супроводжувалось насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.

Предявлене обвинувачення ґрунтується на показаннях потерпілих, свідків, висновках судово-медичних експертиз, відеозаписами із камер спостережень із МКЦ «Метелик» та висновком службового розслідування.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозвязку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки вони не підтверджують обставин, про які зазначено в обвинувальному акті.

Згідно диспозиції ч. 2 ст. 365 КК України перевищення влади або службових повноважень, є умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, якщо вони супроводжувались насильством або погрозою застосувати насильство, застосуванням зброї чи спеціальних засобів або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.

А згідно ч.1 ст. 365 КК України перевищенням влади або службових повноважень, є умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правом інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам фізичних осіб.

Відповідно до роз'яснень п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 року «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» при вирішенні питання про те, чи є вихід за межі наданих прав або повноважень явним, суди мають враховувати, наскільки він був очевидним для службової особи і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки.

Під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти:

б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в

особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням

особливого порядку, - за відсутності цих умов;

г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або

дозволяти.

Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 365 КК України є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам фізичних осіб.

Відповідальність за кваліфіковані види перевищення влади або службових повноважень настає лише за наявності всіх ознак злочину, передбачених ч. 1 ст. 365 КК України, і хоча б однієї кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 2 або ч. 3 зазначеної статті.

Судом встановлено, що 08.08.2015 року, ОСОБА_1, будучи службовою особою, перебуваючи на патрулюванні з охорони громадського порядку, був направленим до МКЦ «Метелик» у зв'язку з повідомленням про розбиття в ньому дзеркала.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 ствердив, що прибувши на місце, поспілкувавшись з працівниками даного закладу, переглянувши відеозапис, як ним було встановлено причетність до пошкодження даного майна ОСОБА_6 На його вимогу відшкодувати збитки, ОСОБА_6, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, почав висловлюватись нецензурними словами, затіяв з ним шарпанину, вдарив в груди, зірвав пагон з його форменного одягу. В конфлікт з ним вступив і його товариш ОСОБА_4, який висловлював погрози розправи, не реагуючи на його зауваження.

Для припинення неправомірних дій і доставки в міськвідділ, він разом з ОСОБА_7 вивели ОСОБА_6 на вулицю.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив, що під час перебування в кімнаті на другому поверсі приміщення МКЦ «Метелик» ОСОБА_6 поводив себе агресивно, кричав, лаявся, кинувся на працівника міліції битись, зірвав з нього пагон. Разом з тим, зазначений свідок заперечив застосування будь-якого насильства до ОСОБА_6 з боку ОСОБА_1

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні не підтвердив застосування ОСОБА_1 до ОСОБА_6 фізичного впливу в приміщенні МКЦ «Метелик». Разом з тим пояснив, що потерпілі поводили себе зухвало, ображали їх, відмовлялись відшкодувати завдану шкоду, у зв'язку з чим ним було викликано інших патрульних і оперативно-слідчу групу. Даний свідок підтвердив, що бачив зірваний з ОСОБА_1 пагон, який валявся на підлозі. Також даний свідок показав, що прибувши за викликом в МКЦ «Метелик» на лобі ОСОБА_6 вже були тілесні ушкодження.

Як вбачається з протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_6 09.08.2015 року потерпілий повідомляв про нанесення йому ударів працівниками міліції на території закладу, а не всередині приміщення (а.с.9).

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 не зміг конкретизувати, в які саме частини тіла йому наносив удари ОСОБА_1 в приміщенні закладу, заявив, що впав животом на підлогу та падаючи від поштовху міг зірвати в працівника міліції пагон.

Разом з тим, як потерпілий ОСОБА_6 так і потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні не підтвердили нанесення ударів ОСОБА_1 руками в голову ОСОБА_6, коли останній лежав на підлозі, про що зазначено в обвинувальному акті.

Крім того, органом досудового розслідування не конкретизовано, які саме тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_6 під час конфлікту в кабінеті другого поверху МКЦ «Метелик».

Щодо пред'явленого обвинувачення по факту перевищення ОСОБА_1 службових повноважень за подіями, які мали місце перед входом в МКЦ «Метелик» суд враховує наступне.

Як встановлено в судовому засіданні з показань свідка ОСОБА_9, що він був очевидцем, як ОСОБА_6, якого вивели з приміщення та його товариш ОСОБА_4 ображали нецензурними словами працівників міліції, висловлювали погрози, намагались спровокувати їх.

Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердили, що прибувши на місце події в складі другого патрульного наряду стали очевидцями зухвалої поведінки, нецензурних висловів, погроз потерпілих на адресу працівника міліції ОСОБА_1, бачили нанесення йому удару в груди ОСОБА_4 Намагались доставити ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в відділ міліції, однак цьому перешкоджав батько ОСОБА_4, який пообіцяв, що їх доставить сам.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які в складі оперативно-слідчої групи прибули на місце події пояснили, що в їх присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вели себе зверхньо, ображали патрульних, які намагались їх заспокоїти. Також ними не було помічено ніяких тілесних ушкоджень на потерпілих і останні не висловлювали претензій з приводу побиття їх працівниками міліції.

Сторона обвинувачення вважає, що до показань даних свідків слід віднестись критично, оскільки дані свідки таким чином намагаються уникнути відповідальності за власну бездіяльність.

Однак, суд з даним висновком не погоджується, оскільки працівники міліції в якості свідків були допитані в судовому засіданні за клопотанням сторони обвинувачення, сумніву у правдивості їх показань не вбачається.

Крім того, як вбачається з висновку по матеріалах службового розслідування, працівники міліції, які допустили службову бездіяльність, вже понесли дисциплінарну відповідальність.

Щодо показань потерпілих, даних в судовому засіданні з приводу кількості та локалізації нанесених ударів, то вони не співпадають з тими, що були ними зазначені при зверненні із заявами до міліції (а.с.58-59, 63-64) та і з даними висновків судово-медичних експертиз (а.с. 145-149).

Вирішуючи питання про допустимість належність та достовірність доказів, з врахуванням правової позиції сторони захисту, яку було висловлено під час дослідження протоколу огляду речових доказів (а.с.69) та переглянутого в судовому засіданні речового доказу копій оптичних дисків, суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, що відеофайли з камер спостереження МКЦ «Метелик» виконавчим директором даного закладу ОСОБА_8 10.08.2015 року були надані ОСОБА_4 - батьку потерпілого ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_8, підтвердив, що відеозапис він копіював уривками на прохання ОСОБА_4

З листа ОСОБА_14 від 18.08.2015 року (а.с.66) вбачається, що на запит слідчого нею було відмовлено в наданні відеоматеріалу з камер зовнішнього і внутрішнього спостереження у зв'язку з їх видаленням за терміном, разом з тим повідомлено, що всі записи були передані потерпілим на їх прохання.

Згідно повторного супровідного листа від 27.08.2015 року ОСОБА_14 надіслала слідчому прокурору Волинської області відео-зйомку подій, які мали місце 08.08.2015 -09.08.2015 року, яку вона вже отримала від потерпілих (а.с.67).

Між тим, з долученого до справи протоколу допиту свідка ОСОБА_4 вбачається, що саме ним було додано до протоколу допиту флеш накопичувач, на якому знаходились чотири відео файли із записом із камер спостереження із МКЦ «Метелик» в ніч з 08.08. 2015 на 09.08.2015 року. Ці файли були записані на диск, який він передав синові ОСОБА_15.

Таким чином, встановлено, що відеозапис з камер спостереження був записаний на флеш накопичувач, після чого записаний на диск. При цьому, дати про їх створення та протоколи про їх вилучення відсутні.

Згідно протоколу огляду речей від 22.10.2015 року було проведено огляд диску СD-R, після відкриття якого на ньому виявлено чотири відеофайли, які були переглянуті (а.с. 69, 74).

При перегляді зазначених відео файлів в судовому засіданні вбачається, що на відео 55СВ7А3_000 дійсно перед входом біля приміщення МКЦ «Метелик» знаходяться особи в міліцейській формі і цивільній формі, між ними відбувається розмова, в цивільної особи відбувається жестикуляція руками, наближення та віддалення від працівників міліції. На відео 55С6ВА79_000 видно, як особа в цивільному одязі періодично наближається до особи в міліцейській формі і в подальшому особа в міліцейській формі робить крок до цивільної особи, при цьому виконує удар рукою в область голови та підсічку ноги, поклавши цю особу на асфальт.

На відеозаписі з маркуванням 55С6В7А3_000 видно, біля вхідних дверей двох людей, один з яких замахується на іншого, останній відходить і присідає.

Між тим обличчя людей на відеозаписі розпізнати не можливо.

Також не можливо встановити повний перебіг подій, так як відео не є безперервним.

Заявлене стороною захисту під час досудового розслідування клопотання про проведення слідчого експерименту щодо подій, які відбувались біля МКЦ «Метелик» було залишено без задоволення.

З врахуванням вищенаведених обставин протокол огляду речей та диск СD-R з відео файлами, на яких зафіксовані зазначені події викликають сумніви щодо їх достовірності.

Показаннями свідка ОСОБА_16 стверджується, що в ході службового розслідування було встановлено правомірність дій обвинуваченого ОСОБА_1 по припиненню адмінправопорушень вчинених ОСОБА_6, та ОСОБА_4 Разом з тим за неналежне виконання службових обов'язків іншими працівниками, які перебували на місці події та не вжили відповідних заходів до припинення правопорушень з боку потерпілих, не забезпечили їх затримання для доставки в міськвідділ для з'ясування всіх обставин справи, було застосовано заходи дисциплінарного впливу.

Зазначені обставини підтверджуються висновком службового розслідування (а.с. 85-93).

Судом встановлено, що до ЄРДР були внесені також відомості по факту заподіяння ОСОБА_6 та ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_1, під час виконання останнім службових обов'язків 09.08.2015 року, однак до даного часу досудове розслідування по даному факту не закінчено.

Разом з тим, ОСОБА_1 не заперечив, що з метою припинення посягань на нього, неправомірних дій потерпілих, змушений був застосувати до них певні заходи впливу в межах наданих йому повноважень.

Виходячи зі змісту ст. ст. 12-14 Закону України «Про міліцію» , Наказу МВС України № 404 від 28.07.1994 року «Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України» та встановлених обставин справи, у обстановці, що склалася суд вважає, що дії ОСОБА_1 не виходили явно за межі наданих йому як працівнику міліції прав та повноважень.

Стороною обвинувачення не доведено істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам фізичних осіб, що є обов'язковою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Аналіз ч. 1 та ч. 2 ст. 365 КК України свідчить, що фактичне настання саме істотної шкоди необхідне для визнання кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365 КК України закінченим, адже склад його за своєю конструкцією є матеріальним.

Сторона обвинувачення, обґрунтовуючи кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 365 КК України не вказує на завдання обвинуваченим істотної шкоди для потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_4

Згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_1 своїми злочинними діями наніс ОСОБА_6 та ОСОБА_4 тілесні ушкодження, спричинив їм фізичний біль та завдав шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ Володимир-Волинського МВ УМВС України, внаслідок створення у громадськості негативної думки щодо службових осіб цього державного органу, недотримання ними норм чинного законодавства, тобто дискредитації діяльності органів міліції в цілому і Володимир-Волинського МВ УМВС України у Волинській області зокрема і вказується, що таким чином він обвинувачується у перевищенні влади та службових повноважень, яке супроводжувалося насильством, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.

Між тим законодавець визначив, що перевищення влади або службових повноважень є злочином з матеріальним складом, звідки випливає, що для визнання його закінченим, обовязковим є настання суспільно небезпечних наслідків від злочинного діяння службової особи.

Цими наслідками, відповідно до ст. 365 КК України визнається істотна шкода охоронюваним законодавством правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Разом з тим кримінальний закон не визначає конкретних випадків,за яких шкода в нематеріальному вираженні має визнаватись істотною, її визначення покладено на органи досудового розслідування.

Законом України № 1261 VII від 13.05.2014 року викладено в новій редакції пункти 3 і 4 примітки до ст. 364 КК України, у яких містяться нормативні визначення для складів злочинів у сфері службової діяльності ознак «істотна шкода» та «тяжкі наслідки».

До набрання чинності Закону України № 1261 VII істотна шкода у складах злочинів, передбачена ст. 364-367 КК України розумілась як така, що охоплює і суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди немайнової. Зокрема, відповідно до розяснення даного в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року № 15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» істотною шкодою могли визнаватись порушення охоронюваних Конституцією України чи іншими законами прав і свобод людини і громадянина, підрив авторитету і престижу органів державної влади, порушення громадської безпеки та громадського порядку, тощо.

З набранням чинності Законом № 1261 VII відповідно до змісту п. 3 примітки до ст. 364 КК України (в редакції від 13.05.2014 року) істотною вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Між тим стороною обвинувачення не доведено заподіяння потерпілим будь-якої майнової шкоди.

Разом з тим, як зазначив Верховний Суд України в Постанові судової палати в кримінальних справах від 27.10.2016 року, що диспозиція ч.1 ст. 364 і ч.1 ст. 365 КК України може становити не лише майнову шкоду, а й включати прояви немайнової шкоди, але тільки ті, які можуть одержати майнове відшкодування. Як істотна шкода може враховуватись будь-яка за характером шкода, якщо вона піддається грошовій оцінці та відповідно до такої оцінки досягла розміру.

Обчислення їх розміру також має бути належним чином підтверджено (в тому числі цивільним позовом, як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди) та не викликати сумніву.

Однак, по справі не встановлено і не доведено, що вчинення ОСОБА_1 службового злочину, стало причиною відповідних наслідків.

Зазначені обставини у їх сукупності виключають можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст. 365 КК України.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може грунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення про що наголошується і в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку».

Сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, а всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

Враховуючи, що суду не надано достатніх доказів, які б свідчили про перевищення ОСОБА_1 своїх службових повноважень та доказів, що внаслідок перевищення ним своїх службових повноважень, охоронюваним законом правам, інтересам потерпілих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 заподіяно шкоду, яка перевищує в сто і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є для них істотною шкодою, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України і його необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374, 377 КПК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України і виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

Речові докази по справі : диск CD-R з відео файлами «55С6В7АЗ_000, 55С6В8ЕЕ_000, 55С6ВА79_000, 55С6ИСЕ2_000 зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча /-/ підпис

Згідно з оригіналом

Суддя Н.В. Пікула