Рішення № 65590157, 21.03.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/6471/15-ц Провадження № 22-ц/795/486/2017 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції - Рахманкулова І. П. Доповідач - Страшний М. М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1, суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3, при секретарі:ОСОБА_4, за участю:позивача ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_8 про визнання шлюбу недійсним,

в с т а н о в и в:

В липні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати недійсним шлюб, укладений нею з відповідачем ОСОБА_8 та зареєстрований 27 жовтня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції, актовий запис №14. В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що шлюб був укладений не з метою створення сімї, а з корисливих мотивів відповідача отримання квартири. Відповідач хоч і був зареєстрований в її квартирі, проте жодного дня в ній не проживав. Шлюб між ними був розірваний 05 травня 2011 року, але це не є перешкодою для визнання такого шлюбу недійсним.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач категорично не погоджується із висновком суду про відмову в позові з підстави того, що відповідач ОСОБА_8 заперечує фіктивність шлюбу. Підставою для визнання шлюбу недійсним є відсутність наміру створити сімю як у обох з подружжя, так і лише у одного з них. Вказує, що показами свідків підтверджено, що сторони не проживали як подружжя, позивачка в цей час перебувала у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком, шлюб укладався без наміру створити сімю. Безпідставним є також висновок суду про відмову в позові з підстави подання його через пять років після розірвання шлюбу, враховуючи, що до спірних правовідносин строк позовної давності не застосовується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду має бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню.

Проте наведені вимоги процесуального закону судом першої інстанції дотримані не були.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач заперечує фіктивність шлюбу, який був розірваний через подружню зраду. Суд також врахував, що позов подано через пять років після розірвання шлюбу, і що жодних доказів на підтвердження того, що шлюб було укладено з метою отримання житла, суду надано не було.

Апеляційний суд не може погодитись із такими висновками, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сімї та набуття прав та обовязків подружжя.

В абз. 2 п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» розяснено, що за рішенням суду шлюб обовязково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі фіктивності (ст. 40 СК України). Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сімю.

Встановлено, що 27 жовтня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, актовий запис № 14.

Вважаючи обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги ОСОБА_5 недоведеними, суд першої інстанції також врахував, що відповідач заперечує фіктивність шлюб та що він був укладений без наміру створити сімю.

При вирішенні питання щодо фіктивності шлюбу необхідно встановити, зокрема: стосунки подружжя до шлюбу, його тривалість, спільне проживання, у разі тимчасового або роздільного проживання, його причини, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сімю чи про його відсутність.

Для визнання шлюбу фіктивним суду необхідно дослідити належні та допустимі докази, передбачені ст. ст. 57-59 ЦПК України, та надати їм оцінку. Наприклад, відсутність спільних речей, які подружжя купувало під час шлюбу, показання свідків про відсутність ведення спільного господарства.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, повязані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки. Заперечуючи проти заявленого позову, ОСОБА_8 зазначав, що він проживав разом з ОСОБА_5 однією сімєю за адресою АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_8 був зареєстрований 17 листопада 2009 року, проте згідно довідки паспортної служби КП „Деснянське Чернігівської міської ради від 05 вересня 2011 року за даною адресою останній не мешкав ні до реєстрації, ні після реєстрації (а.с.5).

Дана довідка видана на підставі акту від 30 серпня 2011 року, складеного мешканцями будинку №5 та засвідченого майстром ЖРЕД-4, згідно з яким ОСОБА_8 за адресою АДРЕСА_3 не мешкав (а.с. 6).

В матеріалах справи мається також акт від 12 лютого 2016 року, складений за участі депутата Халявинської сільської ради Чернігівського району та члена виконкому цієї ж ради, а також сусідів, згідно з яким ОСОБА_8 з квітня 2011 року здійснює догляд за своєю матірю за адресою с. Полуботки, вул. Лісова, 29, та мешкає разом з нею (а.с.102).

Згідно довідки Чернігівського відділу поліції Головного управління національної поліції в чернігівській області від 19 лютого 2016 року в період з 25 червня 2009 року по 20 квітня 2012 року ОСОБА_9І, з яким позивачка перебувала у фактичних шлюбних відносинах, мешкав за адресою АДРЕСА_4 та перебував під адміністративним наглядом, контроль за яким здійснювався за даною адресою працівниками органів внутрішніх справ (а.с.117).

Допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, позивач ОСОБА_5 підтвердили, що сторони у справі як чоловік та дружина спільно ніколи не проживали, та в період зареєстрованого шлюбу ОСОБА_5 проживала як чоловік та жінка з ОСОБА_9

Позивач ОСОБА_5, звертаючись до суду, вказувала як підставу для визнання шлюбу фіктивним той факт, що шлюб було укладено з метою отримання нової квартири.

Згідно рішення виконавчого комітету Чернігівської ради від 16 листопада 2004 року за №259 були дозволені будівельні роботи для будівництва будинку в кварталі вулиць Шевченка-О.Молодчого- Лизогуба-Мендєлєєва (а.с.135).

Листом №909 від 24 листопада 2004 року Управління по обліку та розподілу житлової площі звернулось до начальника Чернігівського міського відділу УМВС України з проханням надати вказівку відповідним службам припинити реєстрацію громадян в будинки №1 та №5 по вул. О.Молодшого у звязку з тим, що планується знос зазначених будинків, оскільки вони мають ветхий стан та не відповідають санітарним нормам з наданням їх мешканцям упорядженого житла (а.с.133).

Зазначені обставини повністю узгоджуються з показами свідків та листом Чернігівської міської Ради на адресу УМВС України в Чернігівській області про припинення реєстрації в будинках 1 та 5 по вул.. О.Молодчого з дати його отримання.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_5 посилалась на те, що в період як до укладення шлюбу, так і після, вона зловживала спиртними напоями, змушена була часта та довготривало лікуватись з приводу хронічних захворювань, що виключало можливість створення з нею повноцінної сімї.

Із матеріалів цивільної справи, а також документів, наданих позивачкою до апеляційного суду вбачається, що в період перебування у шлюбі з відповідачем, так і після розлучення, ОСОБА_5 тривалий час знаходилась на стаціонарному лікуванні.

Так, з медичних документів вбачається, що з 02.03.2000 року по 20.03.2010 року ОСОБА_5 проходить лікування в стаціонарі Чернігівської міської лікарні №2; у 2003 році у ОСОБА_5Ю, виявлені зміни в печінці, хронічний панкреатит; з 2005 року поставлений діагноз виразкова хвороба двадцятипалої кишки, з проводу якої ОСОБА_5Ю, в період з 21.11.2005 року по 09.12.2005 року проходить стаціонарне лікування.

З 11.05.2010 року по 04.06.2010 року ОСОБА_5 перебувала на стаціонарному лікуванні в Чернігівській міській лікарні №2 з діагнозом цироз печінки, психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки стадія загострення (а.с.9).

З 07.10.2010 року по 04.11.2010 року ОСОБА_5 також перебуває на стаціонарному лікування з приводу цирозу печінки, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, хронічний перебіг, стадія загострення, що підтверджується випискою з історії хвороби стаціонарного хворого №12263/1003.

Згідно виписки-епікризу №5119 з 22 квітня 2001 року по 13 травня 2011 року ОСОБА_5 перебуває на стаціонарному лікуванні з приводу загострення хронічного двобічного аднекситу.

З 14.09.2011 року по 04.10.2010 року ОСОБА_5 проходить лікування в стаціонарі з приводу цирозу печінки, виразкова хвороба дванадцятипалої кишки стадія загострення (виписки з історії хвороби хворого №11026/739).

10 лютого 2013 року ОСОБА_5 була доставлена в реанімаційне відділення міської лікарні без свідомості з попереднім діагнозом швидкої допомоги отруєння невідомою речовиною, отруєння сурогатами алкоголю (а.с.230).

25.02.2013 року ОСОБА_5 госпіталізована у лікарню з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, хронічний пієлонефрит в стадії загострення, виразкова хвороба 12-а кишки в стадії ремісії, де проходила лікування до 11 березня 2013 року (виписка епікриз №2841/62).

Отже, зазначені вище медичні документи, свідчать про те, що в період, як мінімум з 2000 року ОСОБА_5 зловживала спиртними напоями, вела антисоціальний спосіб життя, що ставить під сумнів твердження ОСОБА_8 про дійсний намір створити з ОСОБА_5 сімю, а також що сім'я була створена.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_8 посилався на те, що про створення ним та позивачем справжньої сімї свідчить також знайомство з лікарем-стоматологом та оплату ним лікування ОСОБА_5

З матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2011 року ОСОБА_5 проходила лікування в клініці ТОВ „Вітадент, оплата лікування 11 075 грн. (а.с.131).

Проте з гарантійного талону не вбачається, що кошти були сплачені саме ОСОБА_8

Крім того, апеляційний суд враховує, що 01 квітня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_8 вже була подана спільна заява про розірвання шлюбу, яка зареєстрована за №84/02/3-29, що також не може свідчити про піклування ОСОБА_8 за ОСОБА_5 як за дружиною.

З довідки №01-235 від 18.07.2013 року в період з 23 листопада 2010 року по 05 жовтня 2011 року ОСОБА_5 працювала на ПСК „Універбаза Чернігівської обласної спілки споживчих товариств підсобним робітником (а.с.115), тобто мала власний дохід.

Таким чином, дослідивши наявні в справі письмові докази, покази свідків, судом не було встановлено спільне проживання сторін, ведення господарства подружжям у шлюбі, набуття спільного майна, інші докази, які б свідчили про бажання створити сімю.

Зазначені обставини, які є суттєвими для даної справи, не були належним чином досліджені судом першої інстанції, що призвело до помилкового вирішення спору, а тому, згідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_5

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені по справі судові витрати в сумі 741 грн. 96 коп. (за розгляд справи в суді першої інстанції, за опублікування в пресі оголошення про виклик відповідача, за подання апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст.309, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 січня 2017 року скасувати.

Позов ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 зареєстрований 27 жовтня 2009 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Чернігівського районного управління юстиції Чернігівської області, актовий запис №14.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 741 грн. 96 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: