Ухвала суду № 65589452, 29.03.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 661/207/16-к Головуючий в 1-й інстанції: Чирський Г.М.

Номер провадження № 11-кп/791/135/17 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ч.1 ст.121 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року м. Херсон

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Херсонської області в склад:

головуючого Гемми Ю.М.,

суддів Батрака В.В., Сажинова В.В.,

при секретарі Сухорука Я.А.,

за участю прокурора Коломійця В.С.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальне провадження № 12015230070002858 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_2, прокурора на вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2016 року, яким:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, утриманців не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості;

засуджено: за ч.1 ст. 121 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди - 3134,28 грн. та моральної шкоди 20000 грн..

Запобіжний захід не обирався.

Вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.

в с т а н о в и л а:

Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за те, що він 22.11.2015 р. приблизно о 21.00 год., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, на першому поверсі четвертого підїзду буд.№7 по вул. Гайдара в м. Таврійськ Херсонської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, три удари металевим молотком по голові, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

У поданих на вирок апеляційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 посилається на незаконність та необґрунтованість вироку з підстав невідповідності висновків суду фактичним провадження, неповноти судового розгляду. В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_2 були завдані тілесні ушкодження ОСОБА_3, що підтверджується відповідною довідкою. За вищевказаним фактом відкрито кримінальне провадження, на що судом не було звернуто уваги. Вказує, що показання потерпілого та свідків обвинувачення є сумнівними, які суперечать показанням обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він захищався від нападу потерпілого. Вважає, що свідки з боку потерпілого є зацікавленими особами. Зазначає, що бійку розпочав потерпілий, який здійснюючи напад з ножем у руці, вторгнувся в квартиру ОСОБА_2, тому останній діяв у стані необхідної оборони. Просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_2;

- обвинувачений ОСОБА_2 вказує, що злочин не вчиняв, а захищався від протиправних дій ОСОБА_3, який проник до його квартири, погрожував ножем та завдавав йому тілесні ушкодження. За цим фактом відкрито кримінальне провадження. Стверджує, що не мав умислу на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3. Стверджує, що останній мав намір проникнути до нього в квартиру та побити його за те, що він вигнав співмешканку, що можуть підтвердити свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження щодо нього;

- прокурор, не оспорюючи фактичні обставини вчиненого злочину, ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_2 у звязку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок мякості. Зазначає, що суд першої інстанції не надав відповідної оцінки ступеню тяжкості скоєного злочину, не врахував спосіб та обставини завдання тілесних ушкоджень. Не звернуто уваги, що ОСОБА_2 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти особи, винним себе не визнав, заподіяні злочином збитки не відшкодував, характеризується негативно, порушує громадський порядок. Просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років;

Заслухавши доповідача, доводи захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2, які підтримали свої апеляційні вимоги та просили скасувати вирок та закрити кримінальне провадження, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора про скасування вироку суду першої інстанції в частині призначення покарання та просив ухвалити новий вирок у цій частині, вважав апеляційні скарги захисника та обвинуваченого такими, що не підлягають задоволенню, у дебатах сторони залишилися на своїх попередніх позиціях, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у заподіянні тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3, за встановлених і викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст. 121 КК України, обґрунтовані дослідженими під час судового розгляду доказами, яким дано належну оцінку, і відповідають фактичним обставинам провадження.

Доводи обвинуваченого та захисника про те, що ОСОБА_2 діяв у стані необхідної оборони, захищаючись від протиправних дій потерпілого, є непереконливими.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2, не визнаючи себе винним, не заперечували той факт, що він наніс удар металевим ключем по голові ОСОБА_3, а потім випхнув останнього з квартири, який покотився по сходах донизу. Сусідка викликала лікарів, що надали допомогу потерпілому.

Стверджував, що потерпілий ОСОБА_3 вторгнувся в його квартиру з ножем у руках, і він (обвинувачений) з метою захисту, схопив металевий ключ, яким наніс один удар по голові ОСОБА_3, діючи в стані необхідної оборони.

Ці заперечення ОСОБА_2 проти обвинувачення були предметом перевірки в судовому засіданні і спростовуються детально наведеними у вироку доказами.

Потерпілий ОСОБА_3 показав, що 22.11.2015 року його співмешканка ОСОБА_8 пішла до квартири ОСОБА_2, щоб забрати свої особисті речі, з яким раніше співмешкала. Через 20 хвилин він прийшов до квартири ОСОБА_2, щоб допомогти ОСОБА_8 зібрати речі та прискорити її. Коли він подзвонив, ОСОБА_2 відчинив двері квартири, почав виражатися нецензурною лайкою в його адресу та штовхнув, а він (потерпілий) у відповідь штовхнув ОСОБА_2 і той впав до своєї квартири в коридорі. ОСОБА_2 піднявся та вдарив його в ліве око, через що випало скло з окулярів. Між ними почалася бійка, у ході якої обвинувачений дістав невідомий металевий предмет та вдарив їм йому по голові, від якого він втратив свідомість та прийшов до тями вже в лікарні. Бійка проходила перед вхідними дверима квартири обвинуваченого в підїзді.

Свідок ОСОБА_8 показала, що 22.11.2015 року вона прийшли до квартири колишнього співмешканця ОСОБА_2, щоб забрати свої особисті речі. З обвинуваченим випили по два стакана вина, потім вона пішла в кімнату збирати свої речі, що було далі не памятає через стан спяніння. Зранку наступного дня її розбудив ОСОБА_2, у якого був синець під правим оком, та повідомив, що побив ОСОБА_3, який перебуває в лікарні. Разом з обвинуваченим поїхала в смт. Чаплинка до сестри останнього. ОСОБА_2 на стан здоровя не скаржився, до лікарів не звертався. Потім обвинувачений прохав її написати заяву до міліції про те, що ОСОБА_3 погрожував йому ножем. Раніше вона бачила в квартирі обвинуваченого в шафі молоток, а вранці 23.11.2015 року перед вхідними дверима його квартири на підлозі бачила сліди крові. Кров у межах квартири була відсутня.

Свідок ОСОБА_9 показала, що 22.11.2015 року ввечері бачила потерпілого ОСОБА_3 в стані алкогольного спяніння, він прийшов до квартири ОСОБА_2, який також був у стані алкогольного спяніння. Останній виражався нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_3 та штовхнув його. Між ними почалася бійка, у ході якої потерпілий ОСОБА_3 упав, обвинувачений ОСОБА_2 наніс декілька ударів молотком по голові потерпілому, від чого останній втратив свідомість, обвинувачений взяв того за ногу та скинув зі сходів. Усе це відбувалося перед входом до квартири ОСОБА_2. Потім вона (свідок) побігла до магазину, щоб викликати допомогу потерпілому, який втратив свідомість.

Свідок ОСОБА_10 показав, що восени 2015 року разом з ОСОБА_9 бачив, як в підїзд зайшов ОСОБА_3, через деякий час почув шум бійки та зайшов в підїзд, де побачив, що перед квартирою ОСОБА_2 відбувається бійка між останнім та ОСОБА_3, під час якої потерпілий вдарив ОСОБА_2 і той впав на підлогу своєї квартири. Тоді обвинувачений взяв в квартирі металевий предмет та вдарив ним декілька разів по голові ОСОБА_3, від чого той впав і покотився по сходах. На сходовому майданчику перед квартирою бачив багато крові. Сусідка відкликала швидку допомогу потерпілому. ОСОБА_2 в лікарні відмовився від госпіталізації та повернувся додому, а пізніше поїхав у смт. Чаплинка та ліг на стаціонарне лікування до кардіологічного відділення.

Зазначені показання потерпілого та свідків, суд правильно визнав достовірним джерелом доказів, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами, зокрема, даними протоколу огляду місця події від 22.11.2015 року про те, що в підїзді будинку за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 виявлено та вилучено фрагмент матерії з вологою бурою речовиною, схожою на кров, молоток, на ударній частині якого виявлено вологу буру речовину, схожу на кров, змиви речовини бурого кольору зі сходів підїзду, якими спростовуються твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що у ОСОБА_3 при собі був ніж, який під час огляду не було виявлено.

(а.п.92 -95)

За висновками судово-імунологічної експертизи № 4 від 13.01.2016 року та судово-цитологічної експертизи № 5/ц від 20.01.2016 року, на марлевому тампоні змивів і на фрагменті тканини, вилучених з міста події, знайдена кров людини, яка може походити від людини з такою ж групою крові, у тому числі й від потерпілого ОСОБА_3. На металевій частині молотка, вилученому під час огляду місця події, знайдені сліди крові та клітинні елементи особи чоловічої генетичної статі, які могли походити від чоловіка з такою ж групою крові, у тому числі й від потерпілого ОСОБА_3. (а.п. 106 - 108, 116 118)

Висновками судово-медичної експертизи № 277 НК від 06.01.2016 року підтверджено, що потерпілому ОСОБА_3 заподіяні такі тілесні ушкодження: відкритий вдавлений проникаючий перелом лівої тімяної кістки, забійна рана лівої тімяної області, відкритий втиснутий не проникаючий перелом правої тімяної кістки, забійна рана на кордоні правої тімяної й лобної областей, забиття головного мозку тяжкого ступеня, що утворилися в результаті не менше 2-х травматичних впливів тупого предмета з обмеженою поверхнею контактування, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння. Локалізація та механізм утворення тілесних ушкоджень виключає їх утворення в результаті падіння з висоти власного зросту на плоску переважну поверхню. (а.п. 100,101)

Судовий експерта СМЕ ОСОБА_11 показав, що висновки зроблені ним на підставі освідування ОСОБА_3 та за медичною документацією лікування останнього. Підтвердив, що ОСОБА_3 завдано не менше 2-х ударів, що вбачається по розташуванню рубців.

Висновки вище вказаних судово-медичних експертиз та показання експерта не є суперечливими, які узгоджуються з показаннями потерпілого та свідків відносно знаряддя злочину, локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, якими спростовуються твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він, захищаючись від нападу ОСОБА_3, наніс лише один удар металевим ключем по голові потерпілому, і ця версія обвинуваченого щодо утворення тілесних ушкоджень у потерпілого, не підтверджується належними доказами, а також спростовується самим обвинуваченим ОСОБА_2А, який під час слідчого експерименту за його участю показав, що на сходовому майданчику наніс декілька ударів металевим молотком по голові ОСОБА_3, який лежав у ящику з інструментами біля вхідних дверей його квартири. (а.п. 121- 127)

Будь-яких сумнівів в обґрунтованості висновків зазначених вище експертиз не має, вони базуються на дослідженні даних, що були отримані під час проведення досудового розслідування за участю обвинуваченого та потерпілого, а тому в суду не було підстав ставити їх під сумнів.

Оскільки викладені докази узгоджуються між собою щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_2 злочину, у суду не було підстав ставити під сумнів їх належність, допустимість, достовірність і достатність, які у своїй сукупності викривають обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину, які обґрунтовано покладено в основу обвинувального вироку.

Тому доводи захисника та обвинуваченого про те, що обвинувачення ґрунтується лише на недостовірних та суперечливих доказах, зокрема, показаннях потерпілого та свідків, колегія суддів визнає голослівними та такими, що суперечать наведеним доказам.

Врахувавши всі обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги показання обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що він діяв у стані необхідної оборони, захищаючись від нападу ОСОБА_3, у якого був ніж у руці, на які також посилаються обвинувачений та захисник в апеляційних скаргах, та правильно визнав ці його показання такими, що суперечать встановленим обставинам вчиненого злочину та дослідженим у справі доказам.

Будь-яких даних, які б переконливо свідчили про те, що потерпілий ОСОБА_3 вчинив суспільно небезпечне посягання на обвинуваченого ОСОБА_2, у зв'язку із чим, він діяв у стані необхідної оборони, у матеріалах провадження немає, а показання обвинуваченого з цього приводу спростовуються послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були очевидцями злочину, даними протоколу огляду місця, протоколу слідчого експерименту, висновками судово-медичних експертиз про обставини заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень потерпілому, і будь-яких даних, які б свідчили про те, що ці особи могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні злочину, а також про можливу фальсифікацію доказів органом досудового розслідування, в матеріалах провадження немає.

Наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, які зафіксовані в його амбулаторній картці, та відкриття кримінального провадження по цьому факту, на що посилаються обвинувачений та захисник, ніяким чином не спростовують висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину.

Не ґрунтуються на законі доводи захисника та обвинуваченого щодо оцінки дій потерпілого ОСОБА_3 стосовно обвинуваченого, оскільки відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а тому суд не вправі наперед давати оцінку діям потерпілого та встановлювати обставини вчинення ним неправомірних дій, які підлягають перевірці в ході досудового розслідування та судового розгляду за обвинуваченням конкретної особи.

Невизнання вини обвинуваченимОСОБА_2, суд правильно розцінив, як обраний ним спосіб захисту з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Аналіз викладених доказів переконливо свідчить про те, що ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно наніс декілька ударів молотком по голові ОСОБА_3, чим заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.

Відповідно до встановлених фактичних обставин вчиненого злочину та доведеності вини ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 121 КК України.

Отже, викладені в апеляційних скаргах захисника та обвинуваченого доводи про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, слід визнати такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи.

Необґрунтованими є доводи захисника та обвинуваченого про неповноту судового розгляду, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження були встановлені і досліджені всі обстави, зясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого рішення, перевірялася позиція захисту обвинуваченого про його невинність шляхом допиту потерпілого, свідків-очевидців злочину, показання яких мають значення для висновків суду, дослідження даних протоколів слідчих дій, висновків судово-медичних експертиз, яким дано належну оцінку у вироку.

Крім того, після зясування обставин та перевірки їх доказами, клопотань щодо необхідності зясування інших невстановлених досудовим розслідуванням обставин вчинення злочину, а також про доповнення судового розгляду сторона захисту не заявляла, зокрема, про допит свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_12, на що посилається в апеляційній скарзі обвинувачений, які йому були відомі на час судового розгляду, про що зазначається в апеляційній скарзі обвинуваченого.

Будь-яких порушень кримінального процесуального закону, у тому числі права обвинуваченого на захист при збиранні та досліджені доказів, розгляді клопотань, які могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення щодо винності обвинуваченого та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, під час апеляційного розгляду справи не виявлено.

У звязку із чим, підстав для скасування вироку та закриття провадження, як про це ставить питання сторона захисту, колегія суддів не знаходить.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок мякості, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Призначаючи ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким, дані про його особу, що він у силу ст. 89 КК України є таким, що не має судимості, за місцем проживання характеризується негативно, як особа, що зловживає спиртними напоями, порушує громадський порядок, заподіяну потерпілому матеріальну шкоду не відшкодував, обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, та відсутність обставин, що помякшують покарання, і з урахуванням цих конкретних обставин справи, суд обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, яке за своїм видом та розміром, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати, що призначене покарання є несправедливим через його мякість та призначення більш суворого покарання, як про це ставить питання прокурор, колегія суддів не знаходить.

Даних про те, що в справі неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотні порушення кримінального процесуального закону, які можуть бути підставами для скасування вироку чи зміну вироку, колегією суддів не встановлено, а тому підстави для задоволення апеляційних скарг сторін захисту та обвинувачення відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 407, 419 КПК України колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_2 та прокурора - залишити без задоволення, а вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_13

Судді: (підпис) ОСОБА_14

(підпис) ОСОБА_15

Згідно з оригіналом

Копія ухвали оформлена 29 березня 2017 року

Ухвала набрала законної сили 29 березня 2017 року

Суддя Апеляційного суду

Херсонської області ОСОБА_13