Ухвала суду № 65587343, 21.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/193/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сидоренко І.П., Погорєлової С.О.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 та представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи державний нотаріус Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,-

В С Т А Н О В И Л А :

У грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк» (далі - ПАТ «Марфін Банк») звернулося з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_7, в якій просило визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову ПАТ «Марфін Банк» вказував на те, що вказана квартира була відчужена всупереч постанові від 03 червня 2013 року № 38060303 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, винесеної старшим державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_9 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4270/2011, виданого 23 квітня 2013 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення на користь банку з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором. Зазначена постанова була вручена ОСОБА_5 10.06.2013 року, як стороні виконавчого провадження.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.09.2014 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи державний нотаріус Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2014 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.09.2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 грудня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» задоволено.

Визнано договір купівлі-продажу від 31.07.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про купівлю-продаж квартири АДРЕСА_2, посвідчений державним нотаріусом Другої одеської нотаріальної контори ОСОБА_8 31.07.2013 року та зареєстрований у реєстрі за №3-1487, - недійсним.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 подав до суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В свою чергу, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 подав до судуапеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, з урахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 та апеляційна скарга представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 31 липня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка діяла за згодою свого піклувальника ОСОБА_10, з дозволу органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (розпорядження від 31 липня 2013 року № 411), було укладено договір купівлі-продажу трикімнатної житлової квартири АДРЕСА_3. Даний договір був посвідчений державним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований у реєстрі за №3-1487, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 1951401 (а. с. 37- 39 том 1; а. с. 15-16, 20 том 2).

Перед посвідченням вказаного договору купівлі-продажу державний нотаріус Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 здійснила низку реєстраційних та нотаріальних дій, зокрема сформувала інформаційну довідку від 31 липня 2013 року № 7335147, яка містить відомості про пошук записів щодо обєкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна. Відомості щодо вказаного обєкта нерухомості були наявні лише в Реєстрі прав власності на нерухоме майно та відсутні в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31 липня 2013 року № 7336388 на підставі свідоцтва про право власності від 16 листопада 2001 року № 016257, виданого управлінням житлово-комунального господарства Одеського міськвиконкому, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 31 липня 2013 року № 4613750, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право приватної власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4. Знято з реєстрації місця проживання 30 липня 2013 року.

Згідно з інформаційною довідкою від 31 липня 2013 року № 7338042, сформованою державним нотаріусом відомості про пошук записів щодо обєкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, відомості щодо вказаного обєкта нерухомості були наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, і були відсутні в Державному реєстрі іпотек та в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Також державним нотаріусом було здійснено перевірку обтяжень рухомого майна та згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави від 31 липня 2013 року № 41452857 за параметрами запиту: «усі типи обтяжень, ОСОБА_5, НОМЕР_1», інформація про податкові застави відсутня.

Параметри запиту у пошуковій системі вказаних вище реєстрів по обєкту нерухомого майна відповідали прізвищу, імені та по батькові власника квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_11, документованої паспортом громадянина України серії КЕ номер 140302, виданим Суворовським районним відділом Одеського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області 05 лютого 1996 року, її реєстраційному номеру облікової картки платника податків (далі -РНОКПП) НОМЕР_1 та найменуванню обєкта нерухомого майна квартира АДРЕСА_4.

З матеріалів виконавчого провадження Першого Суворовського районного відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції № 38060303 вбачається, що на підставі виконавчого листа № 2-4270/2011, виданого Суворовським районним судом м. Одеси 23 квітня 2013 року на виконання рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 25 листопада 2011 року, та заяви стягувача ПАТ «Марфін Банк» від 15 травня 2013 року № 2049/01, постановою старшого державного виконавця Першого Суворовського районного відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 25 травня 2013 року було відкрите виконавче провадження стосовно ОСОБА_12, РНОКПП НОМЕР_1, адреса проживання: квартира ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 24-32, 131, 132, 134, том 1).

В межах цього виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 03 червня 2013 року, про що 07 червня 2013 року в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено відомості про реєстрацію арешту майна ОСОБА_12, РНОКПП НОМЕР_1, адреса квартира АДРЕСА_4 (а.с.139, 149, 150, том 1).

Відповідно до листа від 03 червня 2013 року вих.№18901 за підписом начальника відділу ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_6 було направлено копію постанови державного виконавця про арешт майна боржника від 03 червня 2013 року для виконання та до відома (а.с.189 т.4).

Судом встановлено, що підтвердженням направлення ОСОБА_5 постанови старшого державного виконавця про арешт майна та заборону на його відчуження було забезпечено за рахунок стягувача ПАТ «Марфін Банк» через ТОВ «Укркурєр» 10 червня 2013 року (а.с.33 т.1), з поверненням повідомлення про вручення відправлення №803 адресату, однак, наявна копія закрита копією квитанції, яка не читаєма, а оригінал повідомлення у позивача не зберігся.

Також, 03 червня 2013 року старший державний виконавець виходив за вказаною адресою проживання боржника, о 8.30 годині двері йому не відчинили, він особисто бачив, що у приміщенні квартири №1 горіло світло та пересувалися люди, виклик залишив в дверях, про що склав відповідний акт (а.с.208 т.3).

За положеннями ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів.

Згідно зі ст. 46-1 Закону України «Про нотаріат» під час вчинення нотаріальних дій з нерухомим майном, обєктом незавершеного будівництва нотаріус має доступ та користується Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, здійснює пошук у ньому відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно, обєкт незавершеного будівництва, обтяження таких прав та за його результатами формує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який залишається у справі державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

Частиною 2 ст.55 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що при посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту.

У пп. 2.1, 2,4 глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при підготовці до посвідчення правочинів про відчуження нерухомого майна нотаріусом перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна, а також відсутність обтяження нерухомого майна іпотекою, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.4 Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14 грудня 2012 року № 1844/5, пошук записів про обтяження речових прав на нерухоме майно у Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек здійснюється за такими ідентифікаційними даними фізичної або юридичної особи (особи, щодо майна якої встановлено обтяження/боржника), зокрема, для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) прізвище, імя та по батькові, податковий номер (крім громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття РНОКПП (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України).

Згідно з п.1 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються, зокрема, індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України.

За змістом положень ПК України та Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, РНОКПП зберігається за платником податків протягом усього життя та не змінюється протягом усього періоду перебування на обліку в контролюючих органах такого платника податків, за винятком якщо після видачі облікової картки платника податків встановлені порушення чи неточності при формуванні реєстраційних номерів.

Із витягу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження від 07 червня 2013 року №4534138 вбачається, що 07 червня 2013 року внесено запис про арешт нерухомого майна ОСОБА_12, РНОКПП НОМЕР_1. Відомості про предмет обтяження - все нерухоме майно.

Як видно з реєстрів, що стали підставою для укладення договору купівлі-продажу, а саме із витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на обєкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно нотаріусом було здійснено запити по параметрам обєкту нерухомого майна: квартира, обєкт житлової нерухомості, адреса: АДРЕСА_7 (а.с.29-30, 31-33 т.2).

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження міститься рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_13 від 08 листопада 2013 року щодо отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яким розглянуто запит старшого державного виконавця Прібилова А.В. та надано інформацію щодо субєкта: ОСОБА_12, податковий номер НОМЕР_1 за результатами пошуку встановлено наявність заборони відчуження та іпотеки, в підтвердження чого надано інформаційні довідки (а.с.31 т.4).

Так, згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру іпотек з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна, та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 листопада 2013 року щодо субєкта ОСОБА_12, РНОКПП НОМЕР_1, отримано відповіді про знаходження в іпотеці та в забороні на відчуження нежитлового приміщення №511 за адресою:м.Одеса, вул.Троїцька, буд.№45, а також земельної ділянки в с.Фонтанка Одеської області, зареєстровані 30 липня 2009 року та 25 травня 2010 року, з зазначенням іпотекодавця ОСОБА_5, код НОМЕР_1, АДРЕСА_8 (а.с.32-34 т.4). Крім того, підтверджено станом на 08 листопада 2013 року і наявність реєстрації обтяження за №1215080 від 07 червня 2013 року на підставі постанови першого Суворовського відділу ДВС ОМУЮ від 03 червня 2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по власнику майна ОСОБА_12 (а.с.35 т.4).

Отже, з вищенаведеного слідує, що наявність помилки в зазначені по батькові особи лише в одній літері, замість ОСОБА_11 значиться Савеліївна, ніяк не може бути перешкодою в отриманні повної інформації щодо наявності обтяжень по майну ОСОБА_5, оскільки ідентифікаційний код особи співпадає, більш того, при введені по батькові - Савеліївна було отримано інформацію по особі, яка по батькові ОСОБА_11 , однак при посвідченні угоди пошук за податковим номером нотаріус не здійснювала про що було наголошено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 березня 2015 року.

Тому, вірно встановивши обставини справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що під час посвідчення угоди нотаріусом належним чином не було перевірено по Єдиному реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна наявність обтяжень майна ОСОБА_5, РНОКПП НОМЕР_1, за параметрами субєкта, в результаті чого, при наявності обтяження майна, 31 липня 2013 року між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_9.

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (далі ЦК України), іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог є підставою для визнання недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частинами другою та третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли у звязку із вчиненням особами нікчемного правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обовязковий елемент конкретного субєктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою субєктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Той факт, що навіть якби, встановлені постановою державного виконавця Першого Суворовського районного відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції обмеження не були зареєстровані у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбачено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену заборону відчужувати майно відповідачу було відомо.

Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-2552цс16 від 18.01.2017 року, яка відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для застосування, та яка спростовує доводи апеляційних скарг щодо правомірності укладення оспорюваного правочину через відсутність реєстрації обтяжень стосовно ОСОБА_5 на момент вчинення оскаржуваного правочину.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно надав правову оцінку виниклим правовідносинам, встановив наявність заборони відчуження майна ОСОБА_5 на момент посвідчення угоди, безпосередню обізнаність ОСОБА_5С ., як сторони виконавчого провадження ( боржника), про встановлену заборону відчуження квартири, про що свідчать матеріали виконавчого провадження (т.3) та задоволив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк».

Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 про те, що відповідач ОСОБА_7 не повідомила їх про існування справи про визнання первинного договору купівлі-продажу квартири недійсним, а вони здійснили в квартирі капітальний ремонт, є неспроможними.

Доводи скарги щодо відсутності заборон та обмежень на момент укладання оспорюваного правочину та необізнаності ОСОБА_5 про існування заборони на відчуження квартири спростовуються матеріалами справи з підстав, викладених вище.

Відповідно ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, до яких суд дійшов з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду є законним і обґрунтованим.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 квітня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_7, треті особи державний нотаріус Другої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_8, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: І.П. Сидоренко

ОСОБА_14