Рішення № 65587045, 21.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/127/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сидоренко І.П., Станкевича В.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2016 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії Головного управління Національної Поліції в Одеській області, Головного управління Національної Поліції в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органів досудового слідства,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2, відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок) та судовий збір у розмірі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна гривня 20 копійок).

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало до суду апеляційну скаргу, вякій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2016 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 14.11.2014 року слідчим СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області за заявою позивача ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160480004695 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Відповідно до повідомлення слідчого СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 14.11.2014 року ОСОБА_2 визнано потерпілим по кримінальному провадженню № 12014160480004695.

Постановою слідчого СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 24.11.2014 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160480004695 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, закрито у звязку із відсутністю складу кримінального правопорушення /а.с. 6/.

22.12.2014 року вказана постанова слідчого СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 24.11.2014 року була скасована прокурором прокуратури Київського району м. Одеси, та матеріали направлено до начальника СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області для подальшого досудового розслідування.

В подальшому позивач ОСОБА_2 неодноразово звертався до суду із скаргами на бездіяльність слідчого СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо нездійснення процесуальних дій, які він зобовязаний вчинити у визначений КПК України строк.

Ухвалами слідчих суддів Київського районного суду м. Одеси від 17.04.2015 року, від 28.04.2015 року, від 28.07.2015 року, від 25.09.2015 року, від 29.01.2015 року скарги позивача було частково задоволено.

Окрім того, позивач ОСОБА_2 11.12.2015 року звернувся до Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, реєстр № 4687 /а.с. 16/ та ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року зобовязано посадових осіб Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області внести за заявою ОСОБА_2 від 11.12.2015 року, реєстр № 4687, відповідні відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, і розпочати розслідування.

24.06.2016 року за заявою ОСОБА_2 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016160000000500 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання співробітниками Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 17.12.2015 року по справі № 520/16880/15-к.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що з 14.11.2014 року (дня внесення за заявою ОСОБА_2 відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160480004695 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України) до теперішнього часу триває кримінальне провадження, по якому позивача визнано потерпілим, та окрім того, по даному кримінальному провадженню неодноразово слідчими суддями визнавалася незаконною бездіяльність слідчих органів.

Таким чином, при встановленні протиправної поведінки з боку працівників правоохоронних органів, суд дійшов до вірного висновку про відповідальність цього органу перед позивачем за завдану моральну шкоду, яка виразилася у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у звязку з встановленою бездіяльністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що шкода завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України,

Саме така правова позиція, викладена Верховним Судом України в постанові від 25.05.2016 року у справі № 6-440цс16

За правилами ст. 23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Однак, при визначенні розміру відшкодування, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі врахував засади розумності, виваженості та справедливості, характер та обсяг моральних страждань та визначив розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_3 у сумі 20 000грн.

Колегія суддів прийшла до висновку, що діями відповідача дійсно позивачу були заподіянні моральні страждання, проте, враховуючи положення ч. 2 ст. 23 ЦК України, відповідно до якої розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей особи, колегія суддів вважає, що моральна шкода підлягає стягненню на користь позивача у розмірі 1000 грн., тому в цій частині рішення суду підлягає зміні.

Отже, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам, що мають значення для справи, у відповідності до ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307 , 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2016 року змінити в частині розміру стягнення моральної шкоди, та стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_2, відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: І.П. Сидоренко

ОСОБА_4