Ухвала суду № 65587016, 09.09.2014, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6620/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А.

суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі Стадніченко А.І.

розглянувши цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про скасування постанови про розшук майна боржника за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2014 року, -

встановила:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою в який просив скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження транспортний засіб марки «Ніссан Альмера», д/н НОМЕР_1, зареєстрований в Управлінні ОСОБА_3 України в Одеській області на імя ОСОБА_2; скасувати постанову про розшук майна боржника - транспортного засобу марки «Ніссан Альмера», д/н НОМЕР_1, зареєстрованого в Управлінні ОСОБА_3 України в Одеській області на імя ОСОБА_2.

Предявлену скаргу ухвалою суду від 17 березня 2014 року було залишено без руху, оскільки скарга подана без додержання вимог викладених у п. 5,6 ч.2, ч. 3, 4, 5, 6 ст. 119, ч.1 ст.121 ЦПК України.

Ухвалою суду від 12 травня 2014 року, скаргу визнано неподаною та повернуто ОСОБА_2

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду в звязку з тим, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з направленням справи до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково наступних підстав.

17 березня 2014 року, постановляючи ухвалу про залишення скарги без руху, суд першої інстанції посилався на те, що скарга подана без додержання вимог викладених у п. 5,6 ч.2, ч. 3, 4, 5, 6 ст. 119, ч.1 ст.121 ЦПК України, а саме до скарги не надані документи, що підтверджують сплату судового збору та відсутні докази, які підтверджували звільнення скаржника від його сплати. Не додано копії скарги з додатками, відповідно до кількості сторін. У скарзі не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, не вказано наявність підстав для звільнення від доказування, до матеріалів справи не додано Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрованого на ОСОБА_2

На виконання вказаної ухвали від 17.03.2014 року, ОСОБА_2 була подана заява про усунення недоліків, додані копії матеріалів відповідно кількості сторін та Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «Ніссан Альмера», д/н НОМЕР_1, зареєстрований в Управлінні ОСОБА_3 України в Одеській області на імя ОСОБА_2 Судовий збір сплачено не було. ОСОБА_2 зазначив, що за подання скарги на судовий збір не сплачується відповідно до Закону України «Про судовий збір».

Постановляючи ухвалу від 12 травня 2014 року в який суд вважав скаргу не поданою та повернутою ОСОБА_2, суд першої інстанції помилково зазначив, що ОСОБА_2 на виконання ухвали від 17 березня 2014 року не сплатив судовий збір, оскільки Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплату судового збору за подання скарги на дії державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС. Вимога про сплату судового збору була помилково зазначена в ухвалі від 17 березня 2014 року.

Також колегія вважає, що суд першої інстанції в ухвалі від 17 березня 2014 року помилково зазначив як недолік скарги те, що у скарзі не зазначено докази, що підтверджують кожну обставину, не вказано наявність підстав для звільнення від доказування, оскільки ОСОБА_2 вправі самостійно обрати способи захисту своїх прав та надати відповідні докази які на його думку підтверджують заявлені ним вимоги.

Посилання суду першої інстанції в ухвалі від 12 травня 2014 року як на підставу для визнання скарги не поданою та її повернення, а саме на те, що відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст.385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод.

У поданій скарзі не зазначено обєкт та субєкт оскарження. Скаржник ОСОБА_2 не вказує чиї саме дії він оскаржує та які саме його права було порушено державним виконавцем при винесенні постанов про арешт майна боржника та розшук майна боржника у межах проведення виконавчого провадження. Також не зазначено які саме дії державного виконавця були спрямовані на порушення прав скаржника.

Крім того, відповідь Другого Малиновського ВДВС ОМУЮ з відмовою у проведенні будь-яких дій щодо зняття арешту та розшуку майна боржника, ОСОБА_2 було отримано 14.01.2014 року. З вказаною скаргою він звернувся до суду 13.03.2014 року, тобто з пропуском строку.

Відповідно до п.5 ст.60 ЗУ «Про виконавче провадження», у випадках незавершеного виконавчого провадження, арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням викладеного, вказане питання щодо зняття арешту та розшуку майна боржника повинно розглядатися судом у межах позовного провадження, а саме по зверненню до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, за подачу якого повинно бути сплачено судовий збір у відповідності до пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», згідно чого, за подання до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та складає 243,6 грн. є помилковим, оскільки зазначені недоліки не були зазначені в ухвалі від 17 березня 2014 року.

Відповідно до положень ст. 121 ЦПК України, суддя визнаючи позовну заяву (скаргу) не поданою та повертаючи її заявнику, повинен посилатися тільки на ті недоліки позовної заяви (скарги) які були зазначені в ухвалі про надання строку про усунення недоліків позовної заяви (скарги).

На підставі наведеного ухвала суду першої інстанції від 12 травня 2014 року підлягає скасуванню з направленням матеріалів скарги ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про скасування постанови про розшук майна боржника до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ч.1 п.2, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу скаргою ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 12 травня 2014 року скасувати.

Матеріали скарги ОСОБА_2 про скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про скасування постанови про розшук майна боржника направити до того ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. А. Ступаков

ОСОБА_4

ОСОБА_5