Ухвала суду № 65586877, 29.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 2-р/785/20/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одеса заяву ОСОБА_2 про розяснення ухвали апеляційного суду Одеської області від 23.02.2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» ОСОБА_3 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07.12.2016 року,

встановила:

09.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, в подальшому уточнивши його, до ПАТ «Енергобанк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» ОСОБА_3, та просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти з урахуванням інфляції за період з січня місяця 2015 року по вересень місяць 2016 року у розмірі 7505,37 грн., пені за період з січня місяця 2015 року по вересень місяць 2016 року у розмірі 495,00 грн., моральну шкоду у розмірі 13 000,00 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 4000, 00 грн., транспортні витрати у розмірі 1416, 00 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 551, 20 грн. В обґрунтування вимог зазначав, що 12.01.2015 року він через касу відділення №1 ПАТ «Енергобанк», яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська, 56, здійснив оплату комунальних послуг на рахунок ОСББ «Сонячний 1Б» у розмірі 4950, 47 грн., однак 17.02.2015 року йому стало відомо, що гроші на рахунок ОСББ «Сонячний 1Б» не були зараховані. На неодноразові звернення ОСОБА_2 до відділення Банку з вимогами про повернення коштів, адміністрація банку відповідала відмовою, посилаючись на фінансовий стан та на те, що Банк знаходиться в процесі ліквідації. 06.07.2015 року він написав заяву про визнання його кредитором ПАТ «Енергобанк» на відшкодування грошової суми у розмірі 4950,47 грн. Враховуючи вищенаведене, позивач просить стягнути з відповідача вищевказану грошову суму з врахуванням інфляції, пені за прострочення повернення вказаних коштів, витрат, повязані з наданням правової допомоги у розмірі 4 000,00 грн., а також транспортних витрат, що повязані з проїздом до суду для прийняття участі у судових засіданнях. Також ОСОБА_2 вказував, що незаконними діями відповідача йому, як споживачу, була завдана моральна шкода, яку позивач оцінює в розмірі 13 000,00 грн.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07.12.2016 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій в якій з посиланням на порушення судом норм процесуального та не правильне застосування матеріального права просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що районним судом не було розглянуто та враховано клопотання, які були ним заявлені. Крім того не перевірено процесуальна дієздатність представника відповідача. Також ОСОБА_2 зазначає, що судом першої інстанції неправомірно застосовано до спірних правовідносин Закон України «Гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки він не є вкладником ПАТ «Енергобанк» та не надавав згоди бути віднесеним до шостої черги на відшкодування грошової суми.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23.02.2017 року апеляційна скарга ОСОБА_2 відхилена та рішення Приморського районного суду м.Одеси від 07.12.2016 року залишено без змін.

09.03.2017 року ОСОБА_2 подав заяву про розяснення ухвали суду апеляційної інстанції, а саме:

- чому судом не були встановлені обставини справи;

- чи мало місце неправомірний розгляд справи протягом 10 місяців;

- чи мали місце порушення норм процесуального права судом першої інстанції (не розглянуті, не вирішенні, вирішенні з порушенням процесуальних норм клопотання позивача;

- яким чином апеляційний суд встановив що позивач погодився на неповернення коштів відповідачем, посилаючись на шосту чергу, яка не передбачена законом України та умовами неіснуючого договору між сторонами.

- яка норма закону України дозволяє відповідачу вчиняти порушення законів України.

- чому не зачитано апеляційну скаргу повністю;

- чому не роз'ясненні права та обовязки позивача перед початком судового засідання.

Сторони в судове засідання не зявились. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялись належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 305 та ч. 3 ст. 221 ЦПК України неявка осіб, які брали участь у справі, не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Справа розглянута судом на підставі ч. 3 ст. 221 та ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із заявою, матеріалами справи та ухвалою апеляційного суду, вважає заяву не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 221 ЦПК України подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

У п. 21 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року № 14 Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що відповідно до ст. 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Враховуючи вищенаведене вбачається, що розясненню підлягає не будь-яке судове рішення (яке відповідно до ч.1 ст. 208 ЦПК України викладаються у формах ухвали, рішення та пос танови), а лише рішення суду. Суд може роз'яснити рішення, коли воно є незрозумілим, однак не має права роз'яснювати мотивів ухвалення рішення.

Як вже було зазначено, ОСОБА_2 звернувся з заявою про розяснення ухвали суду апеляційної інстанції, що не передбачено діючим законодавством.

Відповідно до змісту ст. 221 ЦПК України роз'ясненню підлягає рішення суду, яким вирішено спір, у зв'язку з його виконанням.

Роз'яснення ухвали суду цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.

Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» відповідно до ст.221 ЦПК України роз'ясненню підлягають лише рішення суду, а не ухвали.

Відповідно до змісту ст. 221 ЦПК України роз'ясненню підлягає судове рішення, яке підлягає виконанню як у добровільному порядку, так і примусово у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду Одеської області від 23.02.2017 року не є рішенням, яке підлягає роз'ясненню в розумінні ст. 221 ЦПК України, оскільки вона не підлягає виконанню ні у добровільному, ні у примусовому порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З доводів заявника про розяснення ухвали суду вбачається, що він по суті фактично просить розяснити мотиви, з яких суд дійшов відповідних висновків для постановлення ухвали.

Мотиви, з яких суд дійшов відповідних висновків для постановлення ухвали, зрозуміло та детально викладені в мотивувальній частині ухвали та не потребують додаткових розяснень.

Твердження ОСОБА_2 про те, що йому не були роз'ясненні права та обовязки перед початком судового засідання спростовуються журналом судового засідання (а.с.161-162).

Крім того колегія суддів відхиляє посилання ОСОБА_2 на те, що підчас розгляду справи апеляційна скарга не була зачитана повністю, оскільки це не передбачено діючим законодавством та відповідно до ч.2 ст. 304 ЦПК України суддя-доповідач доповідає лише доводи апеляційної скарги, що й було здійснено під час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_2 про розяснення ухвали суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 221, 313, 314, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Заяву ОСОБА_2 про розяснення ухвали апеляційного суду Одеської області від 23.02.2017 року залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЮ.І.Кравець

Судді О.Г.Журавльов

ОСОБА_4