Ухвала суду № 65586581, 21.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3164/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 січня 2017 року про повернення заяви ОСОБА_3 про встановлення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди

встановила:

10 серпня 2016 року позивач звернулася до суду із заявою, в якій після уточнень просила встановити розмір відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09 лютого 2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 червня 2015 року ОСОБА_4 визнано невинуватою у вчинені злочину та виправдано за ч.1 ст.366 КК України (а.с.42-46).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 червня 2015 року вказаний вирок залишений без змін (а.с.47-57).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 лютого 2016 року вирок Білгород-Дністровського суду Одеської області від 09 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 червня 2015 року залишено без змін (а.с.64-70).

ОСОБА_5 звернулась до суду з заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2016 року заява ОСОБА_3 задоволена частково.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних та кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково, ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 вересня 2016 року скасована, питання з розгляду заяви ОСОБА_3 передано до суду першої інстанції на новий розгляд (а.с.126-128).

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24.01.2017 року заява ОСОБА_3 була визнана неподаною та повернута заявниці (а.с.142-144).

В апеляційній скарзі заявник ставить питання про скасування даної ухвали суду із направленням заяви на новий розгляд, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що заявник ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на положення ст. 1176 ЦК України, що не відповідає дійсності.

Так, судом не було враховано, що згідно уточнених заяв, які ОСОБА_5 двічі подавала до суду першої інстанції, а саме 22.08.2016 р. і 23.01.2017 року (а.с.11-12, 139-141), вона не ставила питання про відшкодування на її користь матеріальної та моральної шкоди, тим більше з посиланням на ст. 1176 ЦК України.

ОСОБА_5 ставила питання про визначення розміру матеріальної і моральної шкоди, який належить їй до виплати, з посиланням на ст.ст. 11, 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі Закон) та Положення про застосування цього Закону, затвердженого наказом Мінюсту України від 04 березня 1996 року №6/5, Генеральною прокуратурою України від 04 березня 1996 року №3 та Мінфіну України від 04 березня 1996 року №41 (далі Положення).

Так, у відповідності до ст. 11 Закону у разі виникнення права на відшкодування завданої шкоди відповідно до статті 2 цього Закону орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий прокурор або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи свобод та відшкодування завданої шкоди.

Статтею 12 Закону передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Згідно підпунктів 1, 2 пункту 11 Положення, для визначення розміру шкоди, переліченої в пунктах 1, 3, 4 ст. 3 Закону, громадянин протягом шести місяців після направлення йому повідомлення може звернутися:

при закритті провадження в справі органами дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ, Генеральної прокуратури і Служби безпеки України - відповідно до цих органів;

при винесенні виправдувального вироку або закритті справи судом першої інстанції чи в касаційному або наглядному порядку - до суду, який розглядав справу по першій інстанції.

Тобто в зазначеному Положенні підпунктом 2 пункту 11 прямо передбачено, що при винесенні виправдувального вироку громадянин може звернутись для визначення розміру шкоди до суду, який розглядав справу по першій інстанції, який має постановити з цього приводу відповідну ухвалу.

Зазначених обставин судом першої інстанції не було враховано і суд дійшов помилково висновку про необхідність звернення ОСОБА_6 до суду із позовними вимогами, у відповідності до ст.ст. 118, 119 ЦПК України.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала зазначеним вимогам законодавства не відповідає, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, ухвалу постановлено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та передати питання щодо розгляду заяви ОСОБА_3 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.2 ст. 307, п.4 ч1 ст. 311, ст.ст. 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 січня 2017 року про повернення заяви ОСОБА_3 про встановлення розміру відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, передати питання щодо розгляду заяви ОСОБА_3 на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_7

ОСОБА_2