Рішення № 65584889, 24.03.2017, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3542/16-ц

Провадження № 2/505/242/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.03.2017 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого судді Нікітішина В.П.

при секретарі Бондаренко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Великофонтанської сільської ради Подільського району Одеської області і ОСОБА_2 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини та позовну заяву ОСОБА_2 до Великофонтанської сільської ради Подільського району Одеської області і ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім"єю,

ВСТАНОВ И В:

Позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувся 03.10.2016 року в суд з цим позовом, та просив винести рішення суду, яким визначити йому додатковий строк у три місяці для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька ОСОБА_4, який помер 25 лютого 2015 року.

Свої вимоги мотивував тим, що 25.02.2015 року помер його батько - ОСОБА_4, який на день смерті мешкав у с. Гидерим Подільського району Одеської області.

Після смерті батька відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки 2,25 га, яка розташована на території Великофонтанської сільської ради, кадастровий номер 5120685700:01:002:0091.

Він є єдиним спадкоємцем після смерті батька.

У встановлений законом 6 місячний термін після смерті батька він до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернувся, у звязку із юридичною неосвіченістю, та скрутним становищем. Він єдиний син, батько помер, інших спадкоємців не має, тому він вирішив, що може звернутися до нотаріуса у будь-який час. Він є інвалідом 3 групи з дитинства. До того ж Державний акт на земельну ділянку був загублений, у нього є лише довідка від орендаторів.

Спадщину він фактично прийняв, шляхом вступу в її володіння і управління. Однак, розпорядитися спадковим майном він не має можливості, оскільки належним чином не оформив право власності на неї. Але, із-за своєї юридичної необізнаності та відсутності достатньої суми грошей для оформлення спадщини, він пропустив 6-місячний строк, встановлений законом для звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Позивач в ході судового розгляду підтримав позов та просив його задовольнити.

Представник Великофонтанської сільської ради Подільського району Одеської області в судове засідання не зявився, надав суду заяву про визнання позову та розгляд справи за відсутності представника.

Залучена до справи за згоди позивача в якості співвідповідача ОСОБА_2 заперечувала у цьому позові, оскільки вона неодноразово просила ОСОБА_1 подати до нотарівуса заяву про прийняття спадщини, однак той чомусь це ігнорував. Тому пропуск цього строку був з неповажних причин.

Одночасно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулась 22.12.2016 року в суд з цим позовом, та просила винести рішення суду, яким встановити факт, що має юридичні наслідки, а саме, що вона, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживала однією сімєю з ОСОБА_4 з 01.09.2001 року по день його смерті 25 лютого 2015 року, тобто більше ніж пять років до часу відкриття спадщини.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона з 2001 року спільно проживала та вела спільне господарство із ОСОБА_4.

ОСОБА_4 влітку 2001 року переїхав з м. Котовськ (Подільськ) до її будинку в с. Гидерим де був зареєстрований та у ньому і проживав до самої смерті.

Останні три роки перед смертю ОСОБА_4 важко хворів, всі турботи з догляду за ОСОБА_4 взяла на себе вона- його цивільна дружина.

Хоча в м. Котовськ і мешкав син ОСОБА_4 - ОСОБА_1 він доглядати батька не допомагав.

25.02.20154 року ОСОБА_4 помер .

Всі витрати з поховання та проведення поминальних обідів взяла на себе вона. Син померлого ОСОБА_1 був присутній на похоронах, однак у витратах, на поховання та проведення поминальних обідів участі не приймав.

Позицію відповідача ОСОБА_1 повязує із тим, що відповідач, на її думку, зловживає алкогольними напоями.

У 2016 році вона завернулась до ОСОБА_1 з вимогою допомогти придбати та встановити памятник на могилі його батька ОСОБА_4 та надати їй або кошти, або право на отримання орендної плати (паю) із земельної ділянки, яка належала ОСОБА_4

ОСОБА_1 відмовився надавати кошти на памятник або надавати право отримати кошти за користування земельною ділянкою.

Також позивачка дізналась, що відповідач ОСОБА_1 не визнає її права спадкування як спадкоємця четвертої черги та подав заяву про надання йому додаткового строку на прийняття спадщини і має намір земельну ділянку оформити на себе в порядку спадкування.

Отже між ними виник спір, тому вказане питання не може бути вирішено в порядку окремого провадження, а підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

В ході розгляду справи позивач підтримала свої вимоги.

Відповідач ОСОБА_1 цей позов в судовому засіданні визнавав.

Представник Великофонтанської сільської ради Подільського району Одеської області своєї позиції у цьому позові не виказав.

Вислухавши пояснення сторін та дослідивши обставини справи, суд приходить до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2015 року в с.Гидерим Котовського району Одеської області у віці 59 років помер ОСОБА_4.

Після його смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 2,25 га, яка розташована на території Великофонтанської сільської ради, кадастровий номер 5120685700:01:002:0091.

ОСОБА_4 заповіт не складав, тому успадкування спадщини, яка відрилась після його смерті, має здійснюватись за законом.

Статтею ст.1268 ч.1 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною першою ст.1269 цього кодексу встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до положень ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. В цьому випадку законом встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Таким чином у відповідності до положень ч.1 ст.1269 ЦК України для прийняття спадщини батька позивачу, який проживав окремо від спадкодавця на момент відкриття спадщини, необхідно було подати з цього приводу заяву до нотаріуса.

Термін на право подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після цього спадкодавця збіг 25.08.2015 року.

Вирішуючи питання поважності позивачем ОСОБА_1 пропуску строку на право подачі заяви до нотаріуса на прийняття спадщини батька, суд бере до уваги таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 59, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно розяснення абзацу 6 п.24 Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, повязані з обєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».

Аналогічна позиція викладена також в Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року в якому зазначається, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Доводи позивача, що він є інвалідом 3 групи (з дитинства) на переконання суду не можуть слугувати поважною причиною пропуску строку на право подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки як свідчить із наданих позивачем медичних документів, ця хвороба є триваючою (з дитинства) і ця обставина не свідчить про його тяжкий хворобливий стан у період з 25.02.2015 року по 25.08.2015 року, який би унеможливлював його здатність подати заяву до нотаріуса.

Також суд вважає бездоказовим твердження позивача про його тяжке матеріальне становище, оскільки сама по собі подача заяви до нотаріуса не потребує будь-яких значних фінансових затрат.

Юридична необізнаність позивача щодо строків подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини не може визнаватись судом поважною з огляду на вищезазначене розяснення ВССУ з цього приводу.

Крім того, твердження позивача щодо прийняття спадщини шляхом вступу в її володіння та управління також не підтверджені жодними доказами.

Таким чином суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 не представлено будь-яких доказів, які б свідчили про поважність попуску ним строку для подачі заяви до нотаріуса про прийняття спадщини батька.

Тому підстав для задоволення позову ОСОБА_1 суд не вбачає.

Щодо позовних вимог позивача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.

Стаття 1264 ЦК України захищає права тих осіб, яких спадкодавець вважав членами своєї сім'ї і які проживали з ним упродовж достатньо тривалого часу (п'ять років), вели спільне господарство. Підтвердженням права особи спадкування у четверту чергу можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї, документи, які підтверджують спільне проживання протягом не менше п'яти років та ведення спільного господарства, тощо.

Викладені позивачем обставини справи підтверджується наявними письмовими доказами справи, а саме: довідкою виконкому Великофонтанської сільської ради №924 від 05.08.2015 року, згідно якої померлий ОСОБА_4 дійсно проживав в громадянському шлюбі з 2001 року по день смерті з ОСОБА_2 в с. Гидерим Котовського району Одеської області; довідкою виконкому Великофонтанської сільської ради №1777 від 02.12.2016 року, згідно якої ОСОБА_2 дійсно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_4 зі своїм співмешканцем ОСОБА_4 з 2001 року по день його смерті 25 лютого 2015 року та здійснила його поховання.

ОСОБА_1 у судовому засіданні також визнав той факт, що ОСОБА_5 дійсно проживала разом з його батьком ОСОБА_4 однією сімєю з 2001 року по день його смерті 25 лютого 2015 року.

Таким чином суд вважає, що позовна заява ОСОБА_5 про її спільне поживання однією сім'єю в с. Гидерим Подільського (на той час Котовського) району Одеської області з ОСОБА_4 є обґрунтованою і найшла своє підтвердження доказами в ході розгляду справи у суді, а тому підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 10,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1 у позові відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала однією сімєю з ОСОБА_4 з 2001 року по день його смерті 25 лютого 2015 року, тобто більше ніж пять років до часу відкриття спадщини.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.223 ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через суд, який його постановив, протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами які не були присутніми у судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання його копії.

С у д д я