Ухвала суду № 65584508, 28.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №483/2018/16-ц 28.03.2017 28.03.2017 28.03.2017

Провадження №22-ц/784/740/17

Справа №483/2018/16-ц Головуючий у 1-й інстанції Чаус Л.В.

Провадження № 22ц- 784/740/17 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Категорія 54

Ухвала

Іменем України

28 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

із секретарем Богуславською О.М.,

за участю:

- позивачки ОСОБА_2,

- представника позивача ОСОБА_3,

- представника відповідача Петренка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Очаківської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Очаківської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Очаківської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позивачка зазначала з 01 листопада 1995 року працювала в Очаківській загальноосвітній санаторній школі - інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради. 30 листопада 2016 року її було звільнено за скороченням штатів. Вважала, що при звільнені не було враховано її переважне право на залишення на роботі та не було запропоновано іншу роботу на підприємстві. Незаконним звільненням їй було завдано моральну шкоду.

Посилаючись на незаконність свого звільнення, позивачка просила поновити її на посаді помічника вихователя Очаківської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4 453 грн. 02 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 1 000 грн.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді помічника вихователя Очаківської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради з 16 грудня 2016 року.

Стягнуто з Очаківської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради на користь ОСОБА_2 5 127 грн. 72 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з подальшим утриманням обов'язкових платежів та 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Очаківська загальноосвітня санаторна школа - інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із роз'яснень, які містяться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із подальшими змінами), розглядаючи трудові спори, пов'язані із звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, зокрема, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення штату, чи додержано власником норм законодавства, що регулюють вивільнення працівників, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах з Очаківською школою - інтернатом, яка в подальшому була реорганізована в Очаківську загальноосвітню санаторну школу - інтернат І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради (далі - Очаківська ЗОШ), де з 1995 року займала посаду няні, а з 20 червня 1996 року зарахована на посаду помічника вихователя.

Наказом директора Очаківської ЗОШ № 107 від 16 вересня 2016 року на виконання Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року, розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 14 лютого 2015 року № 39-р «Про заходи щодо наповнення місцевих бюджетів Миколаївської області та економного використання бюджетних коштів», листа департаменту освіти і науки Миколаївської обласної державної адміністрації від 19 серпня 2016 року № 1786/09-01/01-01-16, внесено зміни до штатного розпису Очаківської ЗОШ та підлягало скороченню 7 одиниць, у тому числі посада помічник вихователя з 01 грудня 2016 року.

29 вересня 2016 року ОСОБА_2 попереджена про наступне скорочення штату працівників та подальше звільнення з роботи. З акта, що міститься на ас.с.35 вбачається, що позивачка 30 вересня 2016 року відмовилася від підпису про ознайомлення з наказом.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердила, що була ознайомлена з наказом про майбутнє скорочення штатів, проте від підпису про ознайомлення відмовилася, оскільки не погоджувалася з тим, що вона підлягає скороченню.

Тому висновок суду про те, що ОСОБА_2 не була попереджена про наступне її звільнення, не відповідає обставинам справи.

Наказом директора Очаківської ЗОШ № 108-к від 30 листопада 2016 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади з 19 листопада 2013 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до положень ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року № 6-40цс15, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як видно із змісту попередження про скорочення штатів працівників від 29 вересня 2016 року, ОСОБА_2 було повідомлено про відсутність вакантних посад на підприємстві, які б могли бути їй запропоновані.

Тоді як, із матеріалів справи, зокрема штатного розпису вбачається, що на час звільнення позивачки, у відповідача були вакантні дві посади: дієтичної медичної сестри, яку за своїм фахом позивачка не могла обіймати та комірника їдальні, яка позивачці запропонована не була.

Встановивши, що відповідач не виконав свого обов'язку, передбаченого ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки на час вивільнення ОСОБА_2, останній не було запропоновано вакантну посаду комірника їдальні, суд дійшов правильного висновку про поновлення її на посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Посилання відповідача на те, що робота на посаді комірника їдальні відповідно до робочої інструкції пов'язана із важкими роботами, яку ОСОБА_2 не може виконувати за наявності у неї довідки МСЕК № 001242 від 19 вересня 2005 року про встановлення ІІІ групи інвалідності з рекомендацією виконувати легкі підсобні роботи, не можуть бути прийняті до уваги.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач не надав суду будь - яких доказів про те, що позивачка не взмозі за станом здоров'я виконувати роботу комірника, основна функція якої відповідно до робочої інструкції, затвердженої директором школи 01 вересня 2014 року, забезпечення зберігання матеріальних цінностей навчального закладу.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Очаківської загальноосвітньої санаторної школи - інтернату І-ІІІ ступенів Миколаївської обласної ради відхилити, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді :