Рішення № 65584255, 27.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/10308/16-ц 27.03.2017 27.03.2017 27.03.2017

Провадження №22-ц/784/787/17

Справа №490/10308/16-ц

Провадження № 22 Ц- 784/787/17 Головуючий першої інстанції: Гуденко О.А

Категорія- 54 Доповідач апеляційного суду:ОСОБА_1І

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

2017 р., березня місяця, 27 дня м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Самчишина Н.В.

ОСОБА_2

із секретарем

судового засідання: ОСОБА_3

з участю:

позивачки - ОСОБА_4

представників:

позивачки - ОСОБА_5

відповідача - ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за

апеляційною скаргою

товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» ( далі- ТОВ « СП «Нібулон») на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.01.2017 р. та додаткове рішення того ж суду від 20.01.2017 р., у справі за

позовом

ОСОБА_4 до ТОВ «СП «Нібулон» про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

встановила:

25.10.2016 р. ОСОБА_4.Д. звернулася з позовом до ТОВ «СП «Нібулон» про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення, поновлення на посаді старшого змінного інженера-лаборанта виробничо-технічної лабораторії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди у розмірі 20.000 грн.

Позивачка зазначала, що працювала у відповідача на посаді старшого змінного інженера-лаборанта виробничо-технічної лабораторії згідно з наказом від 07.10.2015 р.

Наказом № 1263-к від 26.09.2016 р. її звільнено з посади з підстав, передбачених п.2 ст. 41 КЗпП України у звязку з втратою довіри.

Посилаючись на недоведеність факту порушення Інструкції та трудових обовязків, які б давали підстави для втрати довіри та наступного звільнення, позивачка просила про скасування наказу, поновлення її на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування їй моральної шкоди у розмірі 20.000 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.01.2017 р. ухвалено про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема, цим рішенням позивачку поновлено на попередній посаді старшого змінного інженера-лаборанта ВТЛ ТОВ СП «Нібулон» без зазначення дати з якої поновлено на посаді.

Стягнуто з відповідача на користь позивачки 36154 грн. 36 коп. в рахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн.в рахунок відшкодування моральної шкоди, а також у доход держави 1463 грн. 95 коп. судового збору

Додатковим рішенням від 20.01.2017 р. ухвалено про визнання незаконним та скасування наказу ТОВ СП «Нібулон» № 1263-к від 26.09.2016 р. «Про звільнення ОСОБА_4Д.»

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволеннї позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що звільнення здійснено законно, підстави для її поновлення на попередній посаді відсутні, а суд цих обставин в достатній мірі не врахував, внаслідок чого висновки рішення не відповідають дійсним обставинам справи та наданим доказам.

Перевіряючи законність та обгрунтованність оскаржуваного рішення в межах оскарження, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Вирішуючи трудовий спір суд виходив з того, що позивачка відноситься до переліку працівників, які займаються безпосереднім обслуговуванням товарних та матеріальних цінностей, до яких можуть бути застосовані положення п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України щодо звільнення з підстав втрати довіри, а надані докази не доводять, що вона вчинила дії, які дають підстави для звільнення з підстав втрати довіри.

Але з такими висновками суду погодитись в повній мірі неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам норм трудового законодавства.

Так п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України визначено, що трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Для розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КзпП України потрібна наявність таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл і т.ін.); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір'я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

В абзаці другому пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", розяснено, що звільнення з підстав втрати довір'я може бути визнано обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.ін.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я.

Виходячи з викладеного та розуміння безпосереднього обслуговування грошових і товарних цінностей можна дійти висновку, що основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які одержують їх під звіт.

Саме такого змісту висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 р. ( справа№6-104 цс-14)

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з'ясувати: чи становить виконання операцій, що пов'язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов'язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

З матеріалів справи вбачається, що 29.08.2016 р. в нічну зміну ОСОБА_4 з порушенням посадової Інструкції та з порушенням ГОСТу «Правила приемки и методы отбора проб» відібрала з двох автомобілів постачальника ТОВ «Оліон» неповноцінні проби зерна ячменю та визначила його сортність з внесенням до службової програми без проведення відповідних лабораторних досліджень.

В подальшому перевізник відмовився від здачі зерна.

З висновків службової перевірки та наказу про звільнення вбачається, що саме з порушенням посадової інструкції та з халатним і поверхневим ставленням до своїх посадових обовзків позивачкою адміністрація повязувала звільнення, вважаючи, що такі дії ОСОБА_4 дають підстави для її звільнення у звязку з втратою довіри ( а.с.5, 50-56).

Між тим, згідно з положеннями посадової інструкції старший змінний інженер-лаборант ВТЛ організує роботу зміни по вхідному контролю якості зерна, яке надходить; контролює правильність та своєчасність відбору проб при прийманні, відвантаженні, переміщенні, сушці та оздоровленні зерна; контролює правильність виконання лабораторних аналізів і вимірювань інженерами-лаборантами, техніками-лаборантами та лаборантами; контролює додержання режимів сушіння, перевіряє документи, які супроводжують зерно, контролює зерно, яке надійшло на відповідність показникам якості, вказаних у супровідних документах відправника; згідно з планом розміщення направляє зерно, яке надійшло, на підробіток, формування товарних партій і зберігання, виходячи з його якості, а також слідкує за правильністю його розміщення.

Саме такі функції складають основний зміст трудових обовязків старшого змінного інженера-лаборанта.

З позивачкою укладено договір про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення цілості (збереження) переданого їй підприємством для зберігання, під звіт або для іншої мети майна.

В той же час, із змісту Переліку посад та робіт, заміщуваних або виконуваних працівниками, з якими підприємством укладені договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих ним для зберігання, обробітку, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань та Секретаріату ВЦР профспілок від 28.12.1977р. №447/24 вбачається, що посада старшого змінного інженера- лаборанта ВТЛ або виконувана ним робота не внесена до цього переліку.

Тобто укладення з позивачкою, на час заміщення цієї посади, договору про повну матеріальну відповідальність за збереження цілостності зерна, яке надходить на підробіток до підприємства, є незаконним.

І за таких обставин відсутні правові підстави вважати, що позивачка є працівником, який безпосередньо зайнятий обслуговуванням грошових та товарних цінностей.

Адже відповідачем не надано та не встановлено у ході судового розгляду даних про те, що все зерно, яке надходить на підприємство підчас зміни, у тому числі і те, яке надійшло в автомобілях постачальника ТОВ «Оліон» було передано їй підзвіт та що вона несе відповідальність за його подальший облік, рух і зберігання.

При вирішенні справи суд належним чином не врахував наведених обставин справи, наявній сукупності доказів належної оцінки не дав і за таких обставин висновки рішення суду першої інстанції в цій частині не можна вважати законними та обґрунтованими, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення шляхом виключення з його мотивувальної частини висновку про те, що за своїми посадовими обовязками позивачка віднесена до переліку працівників, які займаються безпосереднім обслуговуванням товарних та матеріальних цінностей, до яких можуть бути застосовані положення п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України щодо звільнення з підстав втрати довіри.

Що стосується наслідків вирішення трудового спору шляхом визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на попередній посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, то вони визначені судом з дотриманням вимог закону, а в частині розміру відшкодування апеляційна скарга заперечень не містить.

За таких обставин рішення в цій частині вирішення спору та додаткове рішення зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» -задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.01.2017 р.- змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що ОСОБА_4 відноситься до переліку працівників, які займаються безпосереднім обслуговуванням товарних та матеріальних цінностей, до яких може бути застосовано положення п.2 ч.1 ст. 41 КЗпП України щодо звільнення з посади з підстав втрати довіри.

В іншій частині рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.01.2017 р та додаткове рішення того ж суду від 20.01.2017 р. - залишити без зміни.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: О.І. Галущенко Судді: Н.В.Самчишина

ОСОБА_2