Ухвала суду № 65582956, 20.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/22217/14-ц Провадження № 22-ц/772/81/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 47Доповідач Сало Т. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі: головуючого Сало Т.Б., суддів: Медяного В.М., Панасюка О.С., секретар Агеєва Г.В., за участі: ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, ОСОБА_4, її представника ОСОБА_5 та представника третьої особи ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.11.2016 року у справі:

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Вінницької міської ради, Управління Держгеокадастру у м. Вінниці, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету позову: Державне підприємство "Поділлягеодезкартографія", ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку,

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: ОСОБА_12, Управління Держгеокадастру у м. Вінниці Вінницької області, Державне підприємство "Поділлягеодезкартографія", ОСОБА_11 про визнання частково незаконним та скасування в частині рішення №482 від 31.10.2003 року,

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову: ОСОБА_12, ОСОБА_11 про визнання частково незаконним та скасування в частині рішення №1018 від 22.12.2004 р.,

встановила:

У жовтні 2014 року позивачі звернулись до суду із позовом, в якому, відповідно до остаточних позовних вимог просили визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:01:035:0020 серії ВН №107985 від 13.07.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2/595а; серії ВН №107964 від 13.07.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2/595б; серії ВН №107979 від 13.07.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2/595в.

У січні 2016 року позивачі подали ще один позов, в якому просили визнати незаконним та скасувати п. п. 14, 14.1 рішення Вінницької міської ради №482 від 31.10.2003 року в частині передачі безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 земельної ділянки по вул. Фрунзе, 25а м. Вінниці, площею 1040 кв. м за рахунок земель міської ради, в тому числі 1000 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 21 кв. м за рахунок земель домоволодіння по 2 пров. Стеценка, 4 м. Вінниці, що визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи №823 від 30.10.2009 року, проведеної ТОВ «Подільський центр судових експертиз».

У червні позивачі звернулись до суду із третім позовом, в якому просили визнати незаконним та скасувати п. 25 рішення Вінницької міської ради №1018 від 22.12.2004 року (про викладення в новій редакції п. 14 рішення Вінницької міської ради №482 від 31.10.2003 року) в частині передачі безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 земельної ділянки по вул. Фрунзе, 75а м. Вінниці, площею 1040 кв. м за рахунок земель міської ради, в тому числі 1000 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 21 кв. м за рахунок земель домоволодіння по 2 пров. Стеценка, 4 м. Вінниці, що визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи №823 від 30.10.2009 р., проведеної ТОВ "Подільський центр судових експертиз".

Усі позови було обєднано в одне провадження.

Позови мотивовано тим, що позивачі є співвласниками домоволодіння за адресою: 2 пров. Стеценка, 4, м. Вінниця, за яким зареєстрована земельна ділянка, площею 460 кв.м на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради №13/414 від 06.05.1955 року.

Відповідачі були власниками суміжного домоволодіння вул. Фрунзе, 75А, м. Вінниця.

Рішенням Вінницької міської ради №482 від 31.10.2003 року (п.п. 14, 14.1) земельну ділянку, площею 0,1000 га по вул. Фрунзе, 75а, м. Вінниця передано у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, внаслідок чого відповідачам була передана у власність частина земельної ділянки домоволодіння, власниками якого є позивачі. Земельна ділянка з домоволодіння позивачів цим рішенням не вилучалась.

Рішенням Вінницької міської ради №1018 від 22.12.2004 року викладено в новій редакції п. 14 рішення Вінницької міської ради №482 від 31.10.2003 року, в якому зазначено, що земельну ділянку площею 0,1000 га по вул. Фрунзе, 75А м. Вінниці передати у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи №823 від 30.10.2009 року, проведеної ТОВ «Подільський центр судових експертиз», площа земельної ділянки, якою користуються співвласники домоволодіння по вул. Фрунзе, 75А м. Вінниці, яка закріплена за домоволодінням по 2 пров. Стеценка, 4 м. Вінниці, становить 21 кв.м.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 року визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької міської ради від 31.10.2003 р. №482 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в приватну власність і оренду» в частині затвердження технічної документації по виконанню землевпорядних робіт по передачі у приватну власність ОСОБА_4 та ОСОБА_9 земельної ділянки, площею 0,1000 га по вул. Фрунзе, 75А м. Вінниці.

У звязку з цим позивачі звернулись до суду із вказаними позовами.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.11.2016 року позов задоволено. Визнано недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0510100000:01:035:0020 серії ВН №107985 від 13.07.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2/595а; серії ВН №107964 від 13.07.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2/595б; серії ВН №107979 від 13.07.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2/595в. Визнано незаконним та скасовано п. п. 14, 14.1 рішення Вінницької міської ради №482 від 31.10.2003 року в частині передачі безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 земельної ділянки по вул. Фрунзе, 25а м. Вінниці, площею 1040 кв. м за рахунок земель міської ради, в тому числі 1000 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 21 кв. м за рахунок земель домоволодіння по 2 пров. Стеценка, 4 м. Вінниці, що визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи №823 від 30.10.2009 року, проведеної ТОВ «Подільський центр судових експертиз».Визнано незаконним та скасовано п. 25 рішення Вінницької міської ради №1018 від 22.12.2004 р. (про викладення в новій редакції п. 14 рішення Вінницької міської ради №482 від 31.10.2003 р.) в частині передачі безоплатно у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 земельної ділянки по вул. Фрунзе, 75а м. Вінниці, площею 1040 кв. м за рахунок земель міської ради, в тому числі 1000 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд щодо передачі у власність земельної ділянки, площею 21 кв. м за рахунок земель домоволодіння по 2 пров. Стеценка, 4 м. Вінниці, що визначено висновком судової будівельно-технічної експертизи №823 від 30.10.2009 р., проведеної ТОВ "Подільський центр судових експертиз". Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволені позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, невірним зясуванням обставин, що мають значення для справи, зокрема, судом надано неправильну оцінку постанові Вищого адміністративного суду України, не враховано факти невідповідності площ спірної земельної ділянки, висновок експерта виконано з порушенням вимог для проведення експертиз; судом не надано оцінки правовстановлюючим документам на земельну ділянку, не зясовано обставин проведення приватизації; відповідачами права позивачів не порушувались, також судом не враховано, що позивачами пропущено строки позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, розглянувши матеріали цивільної справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачі є співвласниками домоволодіння, що розташоване за адресою: 2 пров. Стеценка, 4 м. Вінниці.

Рішенням виконкому Вінницької міської ради №13/414 від 06.05.1955 року за будинком № 4 (10а) по 2 пров. Стеценка (Будьонного) м. Вінниці зареєстрована земельна ділянка, площею 460 кв.м.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 були співвласниками суміжного домоволодіння по вул. Фрунзе, 75А м. Вінниці.

ОСОБА_10 свою частку домоволодіння (89/100) продала ОСОБА_12 згідно договору купівлі-продажу від 30.08.2005 року ОСОБА_12 за договором купівлі-продажу від 12.05.2010 року продав свою частку домоволодіння (89/100) ОСОБА_11

Відповідно до рішення виконкому Вінницької міської ради №13/414 від 06.05.1955 року за домоволодінням по вул. Фрунзе, 75А м. Вінниці (2 пров. Будьонного, 10а) закріплено земельну ділянку, площею 953 кв.м.

Рішенням Вінницької міської ради від 31.10.2003 року №482 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в приватну власність і оренду» затверджено проекти відведення земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, а відповідно до п. п. 14, 14.1 цього рішення передано ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 у приватну власність земельну ділянку по вул. Фрунзе, 75а м. Вінниці, загальною площею 1040 кв.м, в тому числі 1000 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

13.07.2004 року відповідачам на підставі рішення Вінницької міської ради від 31.10.2003 року №482 (у п. 14 якого йдеться про земельну ділянку по вул. Фрунзе, 25а м. Вінниці) видано державні акти на право власності на земельну ділянку по вул. Фрунзе, 75а м. Вінниці, кадастровий номер 0510100000:01:035:0020, а саме:

- ОСОБА_9 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №107985 від 13.07.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2/595а (т. 2 а. с. 172);

- ОСОБА_10 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №107964 від 13.07.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2/595б (т. 2 а. с. 171);

- ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВН №107979 від 13.07.2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №2/595в (т. 2 а. с. 170).

Відповідно до п. 25 рішення Вінницької міської ради від 22.12.2004 року №1018 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в приватну власність і оренду» в звязку з допущеною помилкою, п. 14 рішення міської ради від 31.10.2003 року №482 викладено в новій редакції: «14. Передати безоплатно в спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10 по вул. Фрунзе, 75а земельну ділянку, загальною площею 1040 кв.м, за рахунок земель міської ради, в тому числі: 14.1. 1000 кв.м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; 14.2. 40 кв.м для ведення садівництва».

Рішення про вилучення земельної ділянки з домоволодіння позивачів по 2 пров. Стеценка, 4 м. Вінниці не приймалось.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29.05.2014 року (справа №212/6085/12) визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької міської ради від 31.10.2003 року №482 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок та передачу земельних ділянок в приватну власність і оренду» в частині затвердження технічної документації по виконанню землевпорядних робіт по передачі у приватну власність ОСОБА_4, ОСОБА_9 земельної ділянки, площею 0,1000 га по вул. Фрунзе, 75А м. Вінниці.

З схематичних планів домоволодіння по 2 пров. Стеценка, 4 м. Вінниці за 1955 року, що в інвентаризаційній справі домоволодіння, вбачається, що конфігурація земельної ділянки домоволодіння позивачів така, що від приміщення будівлі В (сарай) до межі з сусіднім домоволодінням відповідачів була земельна ділянка, а згідно висновкусудової будівельно-технічної експертизи №823 від 30.10.2009 року тепер межа між домоволодіннями сторін проходить по стіні будівлі В (сарай) (т. 5 а. с. 25, 26, 157, 158).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того,що хоч спірною ділянкою Позивачі не користувалися з часу купівлі домоволодіння в 1966 року, а фактично користувалися Відповідачі з 1962 рокуі на якій розміщено будівля гаражу, факт відсутності з боку позивачів належного оформлення своїх прав на користування наданої їм земельної ділянки рішенням органу місцевого самоврядування від 1955 року не може бути підставою для неправомірного позбавлення їх можливості реалізувати своє право на приватизацію земельної ділянки саме у відведеному їм розмірі, на що вони обґрунтовано розраховували на підставі рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради депутатів трудящих від 06.05.1955 року №13/414.

Із таким висновком суду першої інстанції колегія суддів в повній мірі погоджується з наступних підстав.

Частиною 5 статті 116 ЗК України закріплено, що надання земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. п. 8, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 року, вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК.

Розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Враховуючи те, що висновок експертизи № 823 від 30.10.2009 року не спростований відповідачами та апелянтом та містить фактичні дані, які мають значення для правильного вирішення цього спору по суті, складений відповідним спеціалістом, не спростований жодними доказами у справі, тому колегія суддів апеляційного суду погоджується з визнанням судом першої інстанції його належним і допустимим доказом у цій справі.

Посилання апелянта на те, що експертом всупереч вимогам Інструкції (п.2.3.2) допущено вибірковість вихідних даних для проведення експертизи не знайшли свого підтвердження, оскільки з огляду на висновок експертизи остання була проведена з опрацюванням матеріалів інвентаризаційної справи домоволодіння відповідачів по вул. Фрунзе, 75а м. Вінниці, взято до уваги обміри земельної ділянки, складені 17.01.1951 року. Саме ці обміри земельних ділянок слугували основними матеріалами визначення меж між садибами сторін під час прийняття рішення Виконавчим комітетом Вінницької міської ради депутатів трудящих від 06.05.1955 року № 13/414.

Клопотань про призначення судової експертизи в даній цивільній справі з метою спростування висновку експерта проведеного в рамках іншої цивільної справи апелянтом не заявлялось, отже доводи апелянта не спростовують висновку експерта.

Крім того, апелянт вважає приватизацію земельної ділянки, що передана власникам домоволодіння по 2 пров. Стеценка, 4 за відповідачами цілком правомірною, по факту використання, проте в даному випадку позивачі позбавлені права оформити право власності на земельну ділянку площею 21 кв. м через те, що остання передана відповідачам.

Оскільки, пунктом 25 рішення 29 сесії 4 скликання Вінницької міської ради від 22.12.2004 року №1018 було виправлено помилку в пункті 14 рішення Вінницької міської ради від 31.10.2003 року № 482, яке скасоване, то підлягає скасуванню і оспорюваний пункт.

Доводи апелянта, щодо необхідності у вилученні земельної ділянки з будинковолодіння позивачів, так як вона не перебувала в їхньому користуванні, суперечать вимогам Земельного кодексу.

Посилання апелянта на пропуск позивачами позовної давності також є безпідставними враховуючи наступне.

За правиломстатті 257 ЦК України,загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частиною 1 статті 261 ЦК України закріплено, щоперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи те, що про рішення Вінницької міської ради №1018 від 22.12.2004 року позивачі дізнались при розгляді цивільної справи №212/6085/12 про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької міської ради № 482 від 31.10.2003 року в частині затвердження технічної документації по виконанню землевпорядних робіт по передачі у приватну власність ОСОБА_4, ОСОБА_9 земельної ділянки, площею 0,1000 га по вул. Фрунзе, 75А м. Вінниці, а дізнатись про невідповідність адреси земельної ділянки в оспорюваних державних актах на право власності та оглянути самі державні акти, позивачі отримали можливість після інвентаризації примірників державних актів Управлінням Держгеокадастру у м. Вінниці Вінницької області, колегія суддів приходить до висновку, що строк позовної давності позивачами по заявлених позовних вимогах не пропущений.

Також колегія судів враховує, що позивачами було подано заяву про поновлення строку (т.1 а.с.131-132).

Згідно ч. 1 ст. 73 ЦПК України, суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.11.2016 року залишити без змін

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/

Судді : /підпис/ /підпис/

Згідно з оригіналом: