Ухвала суду № 65582923, 23.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/8673/16-ц Провадження № 22-ц/772/644/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 3Доповідач Денишенко Т. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Він-ницької області в складі:

головуючої судді Денишенко Т.О.,

суддів Луценка В.В., Берегового О.Ю.,

за участі секретаря Торбасюк О.І., апелянтів, третьої особи, яка не заявляє само-стійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, йо-го представника ОСОБА_3, представника відповідача виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_4, позивачки ОСОБА_5, її представника ОСОБА_6, представника відповідача виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_4, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_7, її представників ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, їхнього представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі су-дових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_5 до виконавчого комітету Вінницької

міської ради про визнання протиправними, скасування рішень

субєкта владних повноважень,

за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_11 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

22 квітня 2016 року ОСОБА_5 звернулася у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради ( далі - ВК ВМР ) за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог що-до предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_10, про визнання протиправними, скасування рішень субєкта владних повноважень. Позов мотивований тим, що 12 грудня 1996 ро-ку на підставі ордеру № 281 ОСОБА_5 отримала житлову кімнату № 6 в гуртожитку № 23 по вул. Гонти в м. Вінниці. З моменту вселення у гуртожиток позивачка разом з іншими його мешканцями безперешкодно користувалася міс-цями загального користування, а саме коридором та лоджією, що знаходяться на першому поверсі гуртожитку. Однак ОСОБА_2 з кімнати № 7, ОСОБА_7 з кімнати № 3 самовільно перепланували коридор та лоджію, через що з 2006 року створили позивачці перешкоди у користуванні вказаними приміщен-нями. 28 квітня 2014 року з листа ВК ВМР ОСОБА_5 дізналася, що у вико-навчому комітеті міської ради наявна інформація про приватизацію квартир №№ 3, 7 по вул. Гонти, № 23 в м. Вінниці їхніми мешканцями. Ознайомившись з рішеннями ВК ВМР на офіційній сторінці в мережі Інтернет, позивачка дізна-лася про прийняття 10 червня 2010 року рішення № 1242 щодо затвердження акту приймальної комісії з прийняття в експлуатацію реконструйованих кімнат гуртожитку. В подальшому це стало підставою для прийняття рішень від 29 липня 2010 року № 1541, від 12 серпня 2010 року № 1679 про передачу місць загального користування у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ОСОБА_5 зазначає, що вказаними рішеннями органу місцевого самоврядування її фактично позбавлено права користування за призначенням місцями загального користування, тому просила визнати протиправним, скасувати пункт 1.6 рішен-ня виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 червня 2010 року за № 1242 «Про затвердження актів приймальної комісії про прийняття в експлуата-цію закінчених будівництвом обєктів», визнати протиправними та скасувати пункт 4.1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29 липня 2010 року за № 1541, пункт 3.5 рішення виконавчого комітету Вінницької місь-кої ради від 12 серпня 2010 року за № 1679 ( а. с. 3-4 ).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2017 року позов задоволений. Визнані протиправними та скасовані пункт 1.6 рішен-ня виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 червня 2010 року № 1242 «Про затвердження актів приймальної комісії про прийняття в експлуата-цію закінчених будівництвом обєктів», пункт 4.1 рішення виконавчого коміте-ту Вінницької міської ради від 29 липня 2010 року № 1541, пункт 3.5 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 серпня 2010 року № 1679. Стягнуто з виконавчого комітету Вінницької міської ради на користь ОСОБА_5 1653,63 гривні судового збору ( а. с. 142-145 ).

Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням, представник відповідача виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_11, представник тре-тьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 оскаржують його в апеляційному по-рядку, просять дане рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянти посилаються на ухвалення оскаржуваного рішен-ня з порушенням норм матеріального і процесуального права ( а. с. 149-152 ).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційні скарги сторін у справі, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, їхніх представників, дослідивши мате-ріали справи, проаналізувавши в сукупності наявні в ній докази, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідно до норм статей 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути за-конним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рі-шення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими дока-зами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне зясування обставин, що мають значення для справи, доведе-ність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що на підставі ордера від 12 грудня 1996 року № 281 ОСОБА_5В надано в гуртожитку № 23 по вул. Гонти в м. Вінниці житлову кімнату № 6 ( а. с. 5 ).

Згідно пункту 1.6 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 червня 2010 року № 1242 затверджений акт приймальної комісії про прийняття в експлуатацію реконструйованих кімнат гуртожитку №№ 3, 6, 7 блок-секції № 1 по вул. Гонти, № 23 в м. Вінниці, що є власністю територіаль-ної громади м. Вінниці в особі Вінницької міської ради, якими користуються квартиронаймачі ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_5, загальною пло-щею 111,4 кв.м., житловою площею 68,0 кв.м. ( а. с. 109-111, 128 ).

Відповідно до п. 3.5 витягу з рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 серпня 2010 року № 1679 виконком міської ради вирішив оформити право приватної ( спільної ) власності на квартиру АДРЕСА_1, що складається з 2 кімнат, загальною площею 34,6 кв. м. при нормі 31,0 кв.м., з відновною вартістю 06,23 гривень, з доплатою за надлишки загальної площі у сумі 0,65 гривень, та згідно з розрахунком передати ОСОБА_2, який зареєстрований та проживає в цій квартирі з 1997 року ( а. с. 129 ).

Згідно п. 4.1 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29 липня 2010 року № 1541 виконком міської ради вирішив оформити право при-ватної ( спільної ) власності на квартиру АДРЕСА_2, що складається з 2 кімнат, загальною площею 39,1 кв.м. при нормі 31,0 кв.м., з доплатою за надлишки загальної площі в сумі 01,48 гривні, та згідно з розра-хунком передати ОСОБА_7, яка зареєстрована та проживає в цій квартирі з 2001 року (а.с. 127).

Встановлено також, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного су-ду Вінницької області від 16 листопада 2015 року, у справі № 127/7786/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів виконавчого комітету Вінницької місь-кої ради, Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визнання недій-сними свідоцтв про право власності на житло, договору купівлі-продажу, дого-вору дарування, позов задоволений та визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане виконавчим комітетом Вінницької міської ради 12 серпня 2010 року на імя ОСОБА_2 згідно з рішенням виконавчого комі-тету Вінницької міської ради від 12 серпня 2010 року за № 1679. Також визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло, видане виконавчим коміте-том Вінницької міської ради 29 липня 2010 року на імя ОСОБА_7 згідно з рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 29 липня 2010 року за № 1541 ( а. с. 83-87 ).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про недотримання відповідачем вимог Закону України «Про місцеве самоврядуван-ня в Україні», протиправне прийняття оскаржуваних рішень та, відповідно, по-рушення законних прав ОСОБА_5 як співвласника допоміжних приміщень будинку для малосімейних, статус про який визначений рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 23 грудня 2008 року № 3147.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції від 23 січня 2017 року, апелян-ти у своїх ідентичних скаргах посилаються на помилковість висновку суду що-до порушення оскаржуваними рішеннями відповідача прав позивачки як спів-власника допоміжних приміщень, оскільки допоміжні приміщення в розумінні пункту другого Положення про порядок передачі квартир ( будинків ), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міні-стерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2010 року за № 109/17404, реконструйованими не були, тому не є порушеними і пра-ва ОСОБА_5 Звертається увага на неврахування судом спільного пого-дження ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перепланування блок-секції, в якій вони проживають, з метою поліпшення житлових умов та відсут-ність порушення прав ОСОБА_5 у користуванні спірними приміщеннями, що встановлено рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 09 грудня 2009 року.

З такими доводами обох апеляційних скарг беззаперечно погодитися не можна.

Дійсно, Положення про порядок передачі квартир ( будинків ), жилих при-міщень у гуртожитках у власність громадян, затверджене Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, дає визначення поняттю допоміжного приміщення в гуртожитку, під-собного приміщення та жилого блоку ( секції ) у гуртожитку.

Однак статтею 1-1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передбачено, що допоміжні приміщення у гурто-житку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового обслуговування і задоволення санітарно-гігієнічних потреб його мешканців ( кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза-квартирні ( позакімнатні ) коридори, колясочні, кладові, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та ін-ші технічні приміщення ). Аналізуючи дану правову норму слід дійти висновку про те, що коридор та лоджія є допоміжними приміщеннями та місцями загаль-ного користування.

Згідно Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудин-ковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, Постанови Кабінету Міністрів України від 08 жов-тня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про прива-тизацію державного житлового фонду» переобладнання і перепланування жи-лих і підсобних приміщень, балконів і лоджій власниками квартир, наймачами і орендарями може проводитися лише з метою поліпшення благоустрою кварти-ри без обмеження інтересів інших громадян, здійснюється за відповідними про-ектами, з дозволу власника будинку ( квартири ), власника гуртожитку та орга-ну місцевого самоврядування, що видається в установленому порядку.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про приватизацію державного жит-лового фонду» передача у власність громадян житлових приміщень у гуртожит-ках здійснюється з одночасною передачею їм у спільну сумісну власність допо-міжних приміщень ( приміщень загального користування ). Пунктом 10 Поста-нови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фон-ду» передбачено, що мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі ( орендарі ) мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням. Частиною першою статті 3 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено, що допоміжні приміщення у гуртожитках передаються у спільну сумісну власність власникам житлових приміщень у та-ких гуртожитках безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Співвласники допоміжних приміщень в гуртожитку зобовязані не перешко-джати іншим особам у правомірному користуванні такими приміщеннями.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради, приймаючи 10 червня 2010 року рішення № 1242 про затвердження акту приймальної комісії про прийнят-тя в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, а саме реконструкції кім-нат гуртожитку №№ 3, 6, 7 блок-секції № 1, та, як наслідок, приймаючи рішен-ня від 29 липня 2010 року № 154, від 12 серпня 2010 року № 1679 про оформ-лення права приватної ( спільної ) власності на квартири, фактично передав у власність частину нерухомого майна, яке не може бути приватизоване окремо власниками житлових приміщень гуртожитку, будинку для малосімейних, дію-чи при цьому поза межами своїх повноважень, чим допустив порушення вимог законодавства та, відповідно, законних прав ОСОБА_5 на доступ та корис-тування коридором і лоджією, які були і повинні залишатися спільною власніс-тю усіх мешканців, тому вірним, обгрунтованим і справедливим є висновок су-ду першої інстанції при визнання оспорюваних рішень міськвиконкому проти-правними і їх скасування з цієї причини.

Щодо встановлення судовими рішеннями погодження сторін у справі на пе-реобладнання загальновикористовуваних приміщень та уже вирішення в судо-вому порядку спору щодо користування ними, то слід зазначити, що згода на реконструкцію приміщення, відповідність реконструйованого приміщення про-типожежним і санітарним нормам не означає, що таким чином не порушені права інших мешканців, які обовязково мають бути дотримані при прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта. Відповідно з абзацом третім пункту четветого Постанови Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 ро-ку № 572 «Про механізм впровадження Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» переобладнання, перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій проводиться за відповідними проекта-ми без обмеження інтересів інших громадян, які проживають в будинку, гурто-житку, з дозволу власника будинку ( квартири ), власника гуртожитку ( житло-вого приміщення в гуртожитку ) та органу місцевого самоврядування, що ви-дається в установленому порядку.

Колегія суддів апеляційного суду підкреслює, що переобладнання третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, здійснені в першій блок-секції на першому поверсі гуртожитку № 23 по вул. Гонти в м. Вінниці самочинно, без виготовлення для цього передба-ченої нормативними актами технічної документації.

Колегія суддів приймає до уваги, що згідно витягу з протоколу № 3 засідан-ня комісії по розгляду конфліктних питань та апеляцій у сфері містобудування від 25 лютого 2010 року під час розгляду питання про надання рекомендації прийняти в експлуатацію реконструйовані квартири №№ 3, 6, 7 гуртожитку ОСОБА_13 участі не брала, докази про попередження її про розгляд комісією цього питання відсутні. На цьому засіданні не було звернуто увагу на відсут-ність згоди мешканки блок-секції ОСОБА_5 на перепланування місць за-гального використання.

Позивачка наполягає на визнанні того факту, що узаконенням самочинних перепланувань у блок-секції, де вона мешкає, передачею місць загального ко-ристування у власність третіх осіб у справі, вона позбавлена реальної можли-вості користуватися коридором і балконом. Крім цього, має місце позбавлення інших приміщень денного освітлення, що також має визначальне значення і свідчить про порушення такими переобладнаннями певних будівельних норм і правил.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та за-конами України. ннім

Колегіясуддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що відпові-дач не надав належної оцінки фактичним обставинам, що мають місце між мешканцями першої блок-секції гуртожитку № 23 по вул. Гонти в м. Вінниці, і прийняв оскаржувані ОСОБА_5 рішення, які не відповідають вимогам чин-ного законодавства, тому підлягають скасуванню. Обгрунтовані вимоги пози-вачки правомірно задоволені судом першої інстанції, тому мотиви апеляційних скарг на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2017 року як такі, що не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, не містять підстав для його скасування, не тягнуть задово-лення скарг і скасування рішення суду першої інстанції чи його зміни.

Статтею 308 ЦПК України встановлено, що апеляційний суд відхиляє апе-ляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстан-ції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального пра-ва. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од-них лише формальних міркувань.

Керуючись нормами статей 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія cуддів апеляційного суду -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_11 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошен-ня, однак вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціа-лізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча:/підпис/

Судді:/підписи/

Згідно з оригіналом: