Ухвала суду № 65582293, 29.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/899/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування наказу №58 о/с від 28.03.16 щодо звільнення його з поліції, поновлення на посаді, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що у відповідача не було взагалі підстав, визначених ст.57 Закону України «Про Національну поліцію», для призначення його атестації, оскільки пропрацював на посаді близько трьох місяців, призначений до поліції в порядку переатестації з органів внутрішніх справ, не було ніяких обєктивних причин для сумніву у відповідності його займаної посаді. Крім того, позивач вважав, що висновки атестаційної комісії щодо невідповідності займаної посаді, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність взагалі нічим не обґрунтовані, оскільки він добре характеризується по службі, відповів на всі питання під час співбесіди.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року визнано протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області №58 о/с від 28.03.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Визнано протиправним та скасувати висновок Атестаційної комісії № 2 Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, викладений у протоколі ОП № 15.00004429.0022990 від 04.03.2016 р.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 29.03.2016 року по 02.12.2016 року у сумі 12986,02 гривень (двонадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість грн. дві коп.), без врахування середньої заробітної плати за одним місяць, що підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за один місяць в розмірі 2534,30 гривень (дві тисячі п'ятсот тридцять чотири грн. тридцять коп.).

Не погоджуючись з даною постановою суду Головне управління Національної поліції в Миколаївській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у звязку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- при винесенні спірного судового рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушивши вимоги ст. 11 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 11.2012 по 06.11.15 на посадах: стрільця, помічника гранатометника в/ч 3030, інспектора патрульної служби ВПС Первомайського МВ (з обслуговування м. Первомайська та Первомайського району) УМВС України в Миколаївській області; помічника оперуповноваженого СКР Первомайського МВ (з обслуговуванням м. Первомайська та Первомайського району) УМВС України в Миколаївській області.

07.11.15 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №3 о/с «По особовому складу» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліції» ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського Первомайського відділу поліції, з присвоєнням спеціального звання капрал поліції.

28.01.16 голова Національної поліції України дала доручення «Про організацію атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Миколаївській області», відповідно до якого вимагалось від Головного управління Національної поліції України у Миколаївській області вжити заходів щодо створення організаційних заходів по проведенню атестування поліцейських.

01.02.16 наказом начальника ГУНП в Миколаївській області №52 вирішено провести атестування поліцейських; створити атестаційні комісії №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7 та №8; керівників структурних підрозділів, відділів зобовязано скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню; подати на осіб, які підлягають атестації відповідні документи та ін.

09.02.16 начальником Первомайського ВП ГУНП Миколаївській області подано атестаційний лист на позивача, відповідно до якого ОСОБА_1 добре характеризується по службі та відповідає займаній посаді.

22.02.16 під час проходження атестації ОСОБА_1 було здано тести на знання законодавчої бази на 16 балів із 60 можливих та тест на загальні здібності та навички на 26 балів з 60 можливих.

04.03.16 Атестаційною комісією №2 проведено співбесіду з ОСОБА_1, про що складено протокол ОП№15.00004429.0022990. Відповідно до зазначеного протоколу, Атестаційна комісія вивчала: декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», інформацію з відкритих джерел. На підставі зазначених документів, а також проведеної співбесіди, комісія прийшла до висновку: «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

11.03.16 Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону №3 вивчено апеляційну скаргу ОСОБА_1 та зазначено, що розгляду не підлягає.

24.03.16 начальником ГУНП в Миколаївській області видано наказ №58 о/с «По особовому складу», яким капрала поліції ОСОБА_1, інспектора Первомайського відділу поліції звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.5 Закону України «Про Національну поліцію» - через службову невідповідність. Підстава протокол ОП№15.00004429.0022990 від 04.03.16.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення начальника ГУНП в Миколаївській області про звільнення ОСОБА_1 з поліції за службовою невідповідністю на підставі висновків атестаційної комісії від 04.03.16 не відповідає вимогам ч.3 ст.2 КАС України.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України "Про Національну поліцію".

За змістом ч.1 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Згідно п.16 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, яка затверджена наказом МВС України №1465 від 17.11.15, атестаційні комісії при прийнятті рішення повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обовязків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Відповідно до протоколу Атестаційної комісії №2 №15.00004429.0022990 від 04.03.16 ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Проте, будь-які мотиви, обґрунтування, пояснення, подробиці, підстави для таких висновків Атестаційної комісії в протоколі відсутні.

Рішення атестаційної комісії про те, що поліцейський займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню через службову невідповідність, є найбільш суворим, яке суттєво впливає на права особи, тому неможливо погодитись з тим, що таке рішення могло би бути невмотивованим.

Згідно до атестаційного листка, підписаного керівником позивача, він по службі характеризується позитивно, як грамотний фахівець, ініціативний і принциповий працівник. До дорученої ділянки роботи ставиться відповідально. Поставлені перед ним завдання виконує якісно та вчасно. У роботі проявляє ініціативу та цілеспрямованість. Здатен працювати та приймати вірні рішення в екстремальних ситуаціях. На критику реагує правильно, невідкладно приймає заходи щодо усунення недоліків, які виникають в процесі службової діяльності. ОСОБА_1 притаманні наполеглевість, сміливість, вміння комплексно оцінювати ситуацію та приймати чіткі виважені рішення. В спілкуванні з громадянами та колегами по роботі ввічливий і уважний. Особливу увагу в своїй діяльності приділяє підвищенню свого професійного рівня, грамотно та вміло діє в екстремальних та нестандартних ситуаціях, не допускає порушень законності. За характером рішучий, наполегливий, дисциплінований та старанний. Морально стійкий. Відданий народу України. Займаній посаді відповідає.

За час роботи в поліції до ОСОБА_2 застосовано одне дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Згідно Довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», заборон, встановлених зазначеним Законом України "Про Національну поліцію", стосовно ОСОБА_1 не виявлено.

Позивач пройшов тестування загальних навичок на 26 балів та тестування на знання законодавчої бази на 16 балів.

Відповідно до довідки про результати складання заліків з професійної підготовки, позивач отримав «задовільно» з вогневої підготовки, з функціональної підготовки та з фізичної підготовки та «добре» з тактико-спеціальної підготовки.

До того ж, позивач має вищу освіту та досвід роботи за спеціальністю близько 4 років.

Будь-яка інформація щодо ганебних вчинків позивача на службі чи в побуті, причетність до протиправної діяльності, корупції, невідповідність образу життя офіційним доходам та інше, в атестаційному листі та в інших матеріалів, які були зібрані на поліцейського, відсутні.

Тобто, всі зазначені документи та обставини, навпаки добре характеризують позивача, та жодним чином не можуть свідчить про невідповідність його займаній посаді.

Єдиною обставиною, що може негативно характеризувати позивача - це отримання ним 16 балів під час професійного тестування, що є менше ніж встановлені п.10 Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських мінімальні 25 бали.

Відповідачем також надано суду додатковий документ: «Список осіб, щодо яких атестаційна комісії №2 ГУНП в Миколаївській області прийняла рішення, що вони не відповідають займаній посаді в Національній поліції (Додаток №1 до Протоколу засідання атестації комісії №2 ГУНП в Миколаївській області від 04.03.16)», з якого підставами для прийняття рішення щодо невідповідності займаній посаді і звільнення особи зі служби інспектора Первомайського відділу поліції ОСОБА_1 стали: «знання своїх функціональних обовязків відсутні, немає бажання їх покращувати. Рівень мотивації дуже низькій».

В ході судового розгляду відповідачем не зазначено що саме стало підставою для такого суворого висновку про службову невідповідність позивача, за умови того, що він позитивно характеризується по службі, отримав достатні бали з загального тестування, має освіту та досвід роботи за спеціальністю, отримав позитивні оцінки з заліків з професійної підготовки.

Атестація - це комплексна процедура, яка повинна оцінювати всі відомості щодо поліцейського, в перше чергу, виконання ним своїх службових обовязків.

У цьому ж випадку процедура атестації була підмінена субєктивними враженням від нетривалої співбесіди, лише на підставі якої прийнято рішення про службову невідповідність.

В цьому випадку висновки атестаційної комісії ґрунтується лише на тому, що позивачем не набрано 25 балів з професійного тестування.

Відомості про належне виконання позивачем своїх службових обовязків, атестаційною комісією проігноровано, а висновки, зроблені на підставі припущень та сумнівів.

Зазначене не відповідає вимогам ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" та п.15 Інструкції №1465, відповідно до яких атестаційні комісії приймають рішення на підставі всебічного та глибокого розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського.

Під час проведення атестації, для висновку про службову невідповідність поліцейського необхідно встановити, що він не при яких обставинах не може бути залишений на службі. А негативні результати тестування це не те, що не можливо виправити, або усунути.

Крім цього необхідно враховувати, що на результати тестування можуть впливати будь-які випадкові фактори (втома, незрозуміло питання, незрозумілий регламент тестування, помилка тощо).

Негативні результати тестування можуть свідчить про службову невідповідність поліцейського, лише у разі наявності фактів неналежного виконання ним своїх службових обовязків.

Негативні результати тестування, можуть бути підставою для відмови у прийнятті на службу, можуть бути підставою для відмови у призначенні на вищу посаду, але самі по собі лише результати тестів не можуть бути підставою для звільнення поліцейського зі служби за службовою невідповідністю.

В іншому випадку виходило б, що підставою для звільнення поліцейського є саме результати складання тестів, а не обєктивні дані щодо виконання поліцейським своїх службових обовязків.

Результати тестування відсутні у ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", як самостійна підстава для звільнення поліцейського, тому лише вони, за відсутність будь-яких інших негативних обставин, не можуть слугувати підставою для висновку про службову невідповідність поліцейського.

За відсутністю у атестаційному листі та інших матеріалах, які були зібрані на поліцейського, будь-яких фактів, які його негативно характеризують або свідчать про неналежне виконання своїх службових обов'язків, атестаційна комісія позбавлена можливості робити висновки про його службову невідповідність.

В іншому випадку, виходило б, що атестаційна комісія наділена необмеженими повноваженнями щодо безпідставного звільнення поліцейських, що суперечить ст.43 Конституції України, якою громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Отже, рішення атестаційної комісії від 04.03.16, яке оформлене протоколом ОП№15.00004429.0022990, суперечить атестаційному листу та іншими матеріалами, які були зібрані на поліцейського, не враховує повноту виконання ним функціональних обовязків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінки з професійної і фізичної підготовки; відсутність дисциплінарних стягнень (критерії визначені п.16 Інструкції).

Таким чином рішення Атестаційної комісії про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, є необґрунтованим, протиправним та не може бути підставою для звільнення позивача з поліції.

За змістом ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію" атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Зазначений перелік підстав для атестація поліцейського є вичерпний. Відповідач помилково посилається на ч.4 ст.52 Закону України "Про Національну поліцію", як окрему підставу для проведення атестації. Атестація з метою комплектування в порядку просування по службі посад молодшого, середнього та вищого складу поліції (ч.4 ст.52), не є самостійно підставою проведення атестації, а кореспондується з п.п.1, 2 ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію".

Також не є підставою для проведення атестації ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію". Всі підстави для проведення атестації поліцейського є індивідуальними, обумовленими або просуванням по службі (п.1), або неналежним виконанням поліцейським своїх обов'язків (п.2, 3).

В даному випадку, відповідачі проводили атестацію не з індивідуальних причин, а загальну атестацію щодо всіх поліцейських ГУНП, які до цього працювали в міліції.

Але, Закон України "Про Національну поліцію" не визначає підстави для проведення масової атестації майже всього складу територіального органу поліції.

Індивідуальних підстав для проведення атестації позивача, визначених ч.2 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", у цьому випадку також не було, оскільки не вирішувалось питання про його призначення на вищу посаду.

Для призначення позивачу атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність чи для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, також не було жодної підстави, оскільки немає жодного факту порушення ним службової дисципліни, невиконання службових обовязків або іншої неналежної поведінки на займаної посаді.

За правилами ч.1, 3 ст.11 Закону України "Про Національну поліцію" України «Про професійний розвиток працівників» за відсутності спеціальних правил, щодо поліцейських діють загальні правила, які передбачають, що роботодавці можуть проводити атестацію працівників, але не частіше ніж один раз на три роки.

Згідно ч.3 ст.53 Закону України "Про Національну поліцію" України «Про запобігання корупції» особа не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у звязку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Отже, атестація є своєрідним втручанням у правовий статус службовця, покладання на нього обовязків (зокрема пройти тестування), які за інших умов він не зобовязаний був би нести.

Проходження особою, яка бажає бути прийнятою на службу до поліції, конкурсу, і є тієї процедурою, під час якої роботодавець повинен визначитися щодо ділових якостей робітника, та можливості його виконувати покладені обовязки.

Не є виключенням і колишні працівники міліції, прийняття яких до поліції, відповідно регулюються п.9. Розділ XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно п.9. Розділ XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Для колишніх працівників міліції передбачений два варіанти прийняття до поліції: 1) за конкурсом: 2) шляхом призначення за їх згодою.

Про те, що на посаду поліцейського особу може бути призначено без проведення конкурсу або атестації, також вказує і ч.4 ст.52 Закону України "Про Національну поліцію", оскільки визначає це повноваження як право, а не обовязок.

Отже, не проходження особою конкурсу під час прийняття на службу, не може служити додатковою підставою для проведення атестації.

У Головного управління Національної поліції в Миколаївській області було право вибору під час призначення позивача до поліції чи перевіряти моральні та ділові здібності позивача на конкурсі, чи призначити його без конкурсу за згодою.

Враховуючи, що 07.11.15 ГУНП прийняло позивача до поліції за згодою без проведення конкурсу, необхідно вважати, що ГУНП від цього права добровільно відмовилось.

Водночас, видавши наказ про призначення ОСОБА_1 на посаду інспектора Первомайського відділу поліції, відповідач визнав, що позивач відповідає вимогам до поліцейського, визначених ст.ст.49, 50 Закону України "Про Національну поліцію".

При цьому, після призначення поліцейського на посаду, зазначене право відповідача на проведення конкурсу вже не може бути поновлено.

З моменту прийняття позивач на службу до поліції, допуску його до роботи, між ОСОБА_1 та ГУНП відбулась зміна правовідносин, зі стадії укладання трудового договору сторони перейшли до його виконання.

У цьому випадку, ГУНП, не провівши конкурс під час прийняття на службу позивача, хоча мало на це право, перенесло оцінку його ділових якостей на час після укладання трудового договору, шляхом проведення атестації.

Такий конкурс відповідно до ч.4 ст.52 Закону України "Про Національну поліцію", повинен передувати призначення на посаду, а не проводитись вже після призначення на посаду або прийняття на службу до поліції.

Якщо під час вирішення питання про прийняття позивача на службу до поліції, відповідач мав право провести конкурс, під час якого на власний розсуд (дискреційно) оцінити ділові, професійні, особисті якості, освітній та кваліфікаційній рівень, фізичну підготовку, та прийняти рішення про відмову у прийняття його на роботу, то після укладання трудового договору, відповідач має право звільняти поліцейського лише у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків (ст.58 Закону України "Про Національну поліцію").

Після укладання трудового договору, субєктивне право роботодавця оцінювати на власний розсуд здатність робітника, виконувати певну роботу, вже обмежено обєктивними обставинами безпосередніми діями робітника. Якщо під час вирішення питання про прийом на роботу, роботодавець мав можливість оцінювати самого робітника, то після прийняття на роботу він може оцінювати лише його дії (належне чи неналежне виконання службових обовязків).

У цьому ж випадку, атестаційна комісія взагалі не оцінювала належність чи неналежність виконання ОСОБА_1 своїх службових обовязків, після прийняття його до служби в поліцію.

Лише низький бал тестування, не є достатньої підставою для висновків про службову невідповідність.

Відмова у прийнятті на роботу відрізняється своїми правовими наслідками від звільнення за службовою невідповідністю.

У разі відмови у прийнятті на роботу, особа не позбавлена можливості вжити заходів щодо усунення власних недоліків, які перешкодили їй працевлаштуватися, та знову брати участь у наступних конкурсах, або взагалі працевлаштуватися у іншому місці.

Якщо ж особу звільнено з підстав п.5 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію", через службову невідповідність, то це істотне порушує її права, оскільки така підстава звільнення є негативною, такою, що дискредитує робітника, що унеможливлює його прийняття на певні види посад та перешкоджає подальшому працевлаштуванню навіть в інших місцях.

Тому, законодавець і передбачив, що питання конкурсу, з'ясування відповідності особи вимогам до поліцейського повинно встановлюватися до прийняття на службу, а не після.

Закон України «Про Національну поліцію» не розрізняє проходження служби в поліції для осіб, які почали службу в поліції вперше, та для осіб, які раніше працювали в міліції та перейшли до служби в поліцію.

Розділом XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» для колишніх працівників міліції передбачені лише особливості прийняття на службу в поліцію.

Після прийняття на службу, всі поліцейські є рівними в своїх правах, тому відокремлення окремих категорії для проведення масової атестації, є дискримінаційним.

Згідно п.5 ч.10 ст.62 Закону України "Про Національну поліцію", поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.

На підставі ст.58 Закону, призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обовязків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

У цьому випадку, відповідач підміняє поняття тимчасовий штат і прийняття на службу тимчасово. Наявність тимчасового штату органу не виключає прийняття на службу безстроково, як і наявність затвердженого постійного штату органу не виключає прийняття на службу тимчасово. Прийняття на службу постійно або тимчасово встановлюється наказом згідно з яким приймається на службу особа.

Враховуючи, що 07.11.15 позивача було прийнято на службу в поліцію безстроково, наявність тимчасового штату жодним чином не може впливати на проходження його служби та створювати додаткові підстави для її дострокового припинення.

За змістом п.5.2 Рішення Конституційного Суду України від 08.07.03 у справі №1-25/2003 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про проведення атестації державних службовців» (справа про атестацію державних службовців) №1-25/2003 однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівників. Результати проведення атестації не є підставою для звільнення державного службовця. Відповідно до Положення атестаційна комісія на підставі аналізу виконання основних обов'язків, складності виконуваної роботи та її ефективності приймає стосовно державного службовця рішення про його відповідність або невідповідність займаній посаді, яке має рекомендаційний характер. За результатами атестації остаточне рішення приймає керівник державного органу.

Зазначені гарантії, від незаконного звільнення, викладенні у Рішенні КСУ стосуються і позивача.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпПУ при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності розрахунку суми заробітної плати за час вимушеного прогулу

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стосовно доводів апелянта, що при винесенні спірного судового рішення суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, порушивши вимоги ст. 11 КАС України, колегія суддів зазначає, що з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вони просять, суд може вийти за межі позовних вимог використовуючи повноваження передбачені ч.2 ст.11 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року у справі № 814/899/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин