Ухвала суду № 65582283, 29.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 520/13024/16-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Прохоров П.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Зуєвої Л.Є.,

суддів Шевчук О.А. та Федусика А.Г.

при секретарі Кучмій І.В.

за участю представника апелянта ОСОБА_1,

представника 3-ї особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської міської ради на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2016 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 до Одеської міської ради, 3-тя особа управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморська будівельна компанія" про визнання незаконними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35 звернулись до суду з адміністративним позовом до Одеської міської ради, 3-тя особа управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю "Чорноморська будівельна компанія" та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просили визнати незаконними та скасувати рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 року №271 VII та від 21.09.2016 року №1098-VII.

08.11.2016 року позивачі звернулись до суду з клопотанням про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2016 року клопотання про забезпечення адміністративного позову задоволено в повному обсязі, зупинено дію рішення Одеської міської ради № 1098- VII від 21.09.2016 року про затвердження детального плану території в межах вулиць: ОСОБА_36, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі та заборонено управлінню архітектури Одеської міської ради видавати містобудівні умови та обмеження в межах затвердженого рішенням № 1098- VII від 21.09.2016 року детального плану території в межах вулиць: ОСОБА_36, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою місцевого суду, Одеська міська рада в апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми процесуального права. На думку апелянта, судом порушено вимоги ст. 117 КАС України, що є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову та постановлення нової ухвали з відмовою в задоволенні цієї заяви в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення субєкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Способами забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії, а заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Зі змісту наведеного вбачається, що суд постановляє ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову лише при наявності однієї з таких обставин:

-існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

-захист прав, свобод та інтересів позивача стане неможливим без вжиття відповідних заходів забезпечення позову;

-для відновлення прав, свобод та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат;

-наявність очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Зазначений перелік обставин, існування яких зумовлює постановлення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, є вичерпним та не підлягає розширенню.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, задовольняючи заяву позивачів про забезпечення позову, в якості правових підстав забеспечення позову зазначив, що «...у випадку задоволення адміністративного позову, можливим рішенням у справі буде скасовано зазначені рішення Одеської міської ради, що призведе до втрати можливими документами, виданими на виконання та на підставі оскаржуваних рішень, а також будівельними роботами, - правових підстав, та необхідності відновлення попереднього правового та фактичного стану території, що ускладнить виконання рішення суду та створить значні негативні наслідки».

Судова колегія вважає, що зупиняючи дію Рішення № 1098-УІІ, а також забороняючи управлінню архітектури Одеської міської ради видавати містобудівні умови та обмеження в межах затвердженого рішенням № 1098-УІІ від 21.09.2016 року детального плану території, суд першої інстанції лише припустив на майбутнє можливість порушення прав, свобод та інтересів позивачів здійсненням зазначених дій, не обґрунтовуючи такий висновок жодними обставинами справи.

Забезпечення позову становить собою сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Поряд з цим, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відповідно до положень статей 3, 17 КАС України повинно відповідати завданню адміністративного судочинства, що полягає у забезпеченні захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, однак як вбачається з матеріалів справи наявність очевидних ознак протиправності рішення субєкта владних повноважень судом першої інстанції на стадії прийняття оскаржуваної ухвали досліджено не було.

Відтак, вжиті судом заходи забезпечення позову в адміністративному судочинстві мають гарантувати виконання рішення суду, що в даному випадку, у разі задоволення позовних вимог, полягатиме у визнанні протиправним та скасуванні оскаржуваних рішень Одеської міської ради.

Водночас, виконання такого рішення суду за своїм змістом взагалі не потребує здійснення будь-яких додаткових дій, оскільки акти Одеської міської ради, визначені предметом спору у даній судовій справі, будуть скасовані безпосередньо рішенням суду, що не вимагатиме від Одеської міської ради вжиття додаткових дій з метою його скасування.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що оскаржувана ухвала фактично містить положення, що перешкоджають діяльності Одеської міської ради та управлінню архітектури та містобудування Одеської міської ради з реалізації ними визначених законодавством повноважень у сфері містобудування з огляду наступне.

Відповідно до п. 42 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ч. 3 ст. 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації відноситься, зокрема, до виключної компетенції міських рад.

Одночасно з тим, положеннями ч. 1 ст. 6 Закону визначено міські ради одним з органів, на які покладено повноваження з управління у сфері містобудівної діяльності, архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 7 наведеного Закону управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю, яке зокрема, здійснюється шляхом планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях, відноситься серед інших суб'єктів владних повноважень і до компетенції органів місцевого самоврядування.

Особливості планування і забудови території визначено положеннями статті 2 Закону, відповідно до якої планування і забудова територій становить собою діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка, крім іншого, передбачає розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів.

Таким чином планування територій м. Одеси передбачає вирішення питань розробки детальних планів територій в межах м. Одеси та їх затвердження, чинним законодавством віднесено до компетенції Одеської міської ради та її виконавчих органів, на які законом фактично покладено обов'язок щодо реалізації регулювання планування територій.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 16 вищезгаданого Закону планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Рішенням Одеської міської ради від 25.03.2015 року № 6489-УІ було затверджено Генеральний план м. Одеси.

При цьому, приписами Закону правовим наслідком затвердження генерального плану населеного пункту визначено обов'язок відповідної ради щодо затвердження на його основі плану зонування та детального плану відповідної території.

В свою чергу, згідно з нормами ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Відповідно до пункту 4.1 ДБН Б. 1.1-14:2012 «Склад та зміст детального плану території» (далі - ДБН) детальний план розробляється з метою уточнення у більш крупному масштабі положень генерального плану населеного пункту, схеми планування території району.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Крім того прийняттям міською радою рішень про розробку відповідного детального плану території та його затвердження лише визначається намір реалізувати функції органу місцевого самоврядування щодо планування територій в межах міста, жодним чином не порушує та не може порушувати прав інших осіб, в тому числі і прав позивачів.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення уточненого адміністративного позову судом першої інстанції не враховано положення Закону, а також інших нормативних актів щодо правового значення детального плану території.

Крім того станом на дату винесення ухвали про забезпечення адміністративного позову від 21.10.2016 року Одеською міською радою 21.09.2016 року вже було затверджено детальний план території у межах вулиць: ОСОБА_36, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі, а рішення Одеської міської ради від 03.02.2016 року № 271-VII «Про розробку детального плану території у межах вулиць: ОСОБА_36, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі» відповідно виконано.

Враховуючи зазначене судова колегія дійшла висновку, що вжиті заходи забезпечення позову очевидно порушують права та охоронювані інтереси осіб, що не є учасниками даного судового процесу, але мають намір здійснити будівництво на відповідній території та вже вжили усіх заходів, передбачених Законом для одержання містобудівних умов та обмежень, однак протиправно позбавлені можливості їх отримати, що не відповідає принципам розумності, обґрунтованості і адекватності, не забезпечує збалансованості інтересів сторін, інших учасників судового процесу, а також осіб, що не учасниками судового розгляду.

Більш того, виходячи з вимог ст117,118 КАС України, не допускається заборона дій, вчинення яких не утруднює виконання рішення в майбутньому. Водночас, як вже вказувалося вище, виконання рішення суду у цій справі за своїм змістом взагалі не потребує здійснення будь-яких додаткових дій, оскільки оскаржувані рішення Одеської міської ради, будуть скасовані безпосередньо рішенням суду, що не вимагатиме від Одеської міської ради або інших осіб вжиття додаткових дій з метою його скасування.

Враховуючи те, що з огляду на зміст позовних вимог та субєктний склад учасників застосовані заходи забезпечення позову не є співмірними наслідкам, які могли наступити у разі його реалізації, а заборона видавати необмеженому колу осіб містобудівні умови та обмеження, призведе до значних негативних майнових наслідків, зокрема, для осіб, які мешкають у межах вулиць ОСОБА_36, Бабушкіна, Золотий берег, пров. Лодочного у м. Одесі, судова колегія дійшла до висновку щодо відсутності правових підстав для забезпечення позову у такий спосіб, у звязку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.п.3,4 ч.1 ст. 202 КАС України вважає необхідним скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 23.11.2016 року скасувати.

Прийняти по справі нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя Л.Є. Зуєва

суддя О.А. Шевчук

суддя А.Г. Федусик