Постанова № 65581660, 30.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 серпня 2010 р. № 2-а- 44879/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,

за участю представників: позивача - ОСОБА_1; відповідача - ОСОБА_2, прокурора - Кріциної Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Науково-виробничого підприємства „Академія Товариства інвалідів Київського району м. Харкова Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»до Харківської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України в Харківській області, за участю Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Науково-виробниче підприємство «Академія»товариства інвалідів Київського району міста Харкова (далі НВП «Академія»), у січні 2007 році звернувся до суду з адміністративним позовом до Харківської обєднаної державної податкової інспекції (далі Харківська ОДПІ, відповідач 1), в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати недійсними податкові повідомлення рішення № 0001462310/0 від 08.08.2006 р,, № 0001462310/1 від 18.09.2006 р щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 200742,00 грн.; № 0001472310/0 від 08.08.2006 р., ,№ 0001472310/1 від 18.09.2006 р про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі - 21491,12; № 0001692310/0 від 21.09. 2006 р щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 718525,00 грн.;№ 0001702310/0 від 21.09.2006 р. про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі - 177080,48; № 0001932310/0 від 17.11.2006 р. щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 244983,00 грн.; № 0001922310/0 від 17.11.2006 р. про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 101860 грн.; № 0001472340/0 від 27.12.06р. щодо завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 579377,0грн.; № 0001482340/0 від 27.12.06р. про визначення податкового зобовязання з ПДВ на загальну суму 434809,33грн.; зобовязати Харківську ОДПІ надати протягом пяти робочих днів, наступних за днем набрання чинності даного рішення суду, висновок органу Держказначейства із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету в розмірі 1743627,0грн., посилаючись на порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті спірних рішень.

Постановою Господарського суду Харківської області від 19.03.2007 року позов задоволено повністю, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 року зазначену постанову залишено без змін.

Ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 05.11.2009 року задоволено касаційну скаргу відповідача Харківської ОДПІ, скасовані постанова Господарського суду Харківської області від 19.03.2007 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2007 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Мотивами скасування рішень місцевого та апеляційного судів з направленням справи на новий розгляд були відсутність правової оцінки договорів підряду, зокрема, на предмет зясування обсягу фактичної участі підрядників у виготовленні кінцевої продукції; ненадання правової оцінки наявним у справі матеріалам обстежень виробничих приміщень позивача, відсутність необхідних дозвільних документів, а також обєктивна можливість виготовлення зазначену позивачем кількість товару в вказаний строк з огляду на технологічний процес.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2009 року справу прийнято до розгляду.

03.02.2010 року представником позивача через канцелярію суду було надано уточнену позовну заяву, в якій останній просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001462310/0 від 08.08. 2006 р, № 0001462310/1 від 18.09.2006 р. щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 200 742,00 грн.; № 0001472310/0 від 08.08.2006 р., № 0001472310/1 від 18.09.2006 р. про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 21 491,12 грн.; № 0001692310/0 від 21.09. 2006 р. щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 718 525,00 грн., № 0001702310/0 від 21.09.2006 р про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 177 080,48; № 0001932310/0 від 17.11.2006 р. щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 244 983,00 грн., № 0001922310/0 від 17.11.2006 р. про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 101 860 грн.; № 0001472340/0 від 27.12. 2006 р, щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 579 377,00 грн.; № 0001482340/0 від 27.12.2006 р. про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 434 809,33 грн., а також стягнути з державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у сумі 1 743 627,00 грн. Ухвалою суду від 04.02.2010 року зазначені уточнення прийняті судом, до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління державного казначейства України в Харківській області.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що НВП «Академія»відповідно до вимог чинного законодавства є зареєстрованою у Харківській районній державній адміністрації юридичною особою, отримав у встановленому порядку свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20.01.2005 року № 28032471, зареєстрований у податковому органі на підставі позитивного рішення міжвідомчої Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, дотримується вимог п. п. 5.2.1, ч. 5.2 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині кількості інвалідів з основним місцем роботи та фонду оплати праці таких інвалідів, у звязку з чим має законне право на звільнення від оподаткування операцій з поставки товарів та послуг, безпосередньо ним виготовлених. Позивач зазначив, що сума витрат, понесених останнім на переробку сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів. Позивач вважає, що оскаржені ним податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі актів проведених Харківською ОДПІ документальних та виїзних позапланових перевірок підприємства з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за квітень-вересень 2006 року № 1583/23-30292597 від 31.07.2006 року, № 2037/23-30292597 від 18.09.2006 року; № 3158/2340-30292597 від 21.12.2006 року, є незаконними з тих міркувань, що Харківська ОДПІ незаконно виключила зі складу витрат з безпосереднього виготовлення продукції, витрати, сплачені постачальникам за надання послуг оренди виробничих приміщень та виробничого обладнання, надання послуг з оброблення окремих елементів виготовлюваної продукції. На думку позивача, витрати на послуги сторонніх організацій включаються до складу витрат, які беруть участь у безпосередньому виготовленні продукції за умови, що ці витрати є витратами в розумінні ч. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпадають під статті витрат, передбачені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Позивач зазначав, що внаслідок незаконних, на його думку, дій Харківської ОДПІ, що полягають у прийнятті незаконних повідомлень-рішень, він позбавляється права на бюджетне відшкодування, що має настати через 40 днів з моменту подання відповідної податкової декларації. У звязку з цим сума бюджетного відшкодування є бюджетною заборгованістю, яка підлягає стягненню.

Від прокурора Харківської районної прокуратури Харківської області через канцелярію суду 10.03.2010 року надійшло клопотання про вступ до участі у справі, яке судом задоволене.

Представник позивача Науково-виробничого підприємства „Академія Товариства інвалідів Київського району м. Харкова ОСОБА_1- в судове засідання зявився, просив суд позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача Харківської обєднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2- в судове засідання зявився, проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, що зазначені в письмових запереченнях до адміністративного позову. Так, на його думку, витрати, які сплачені позивачем стороннім організаціям не є витратами, що включаються до складу витрат при розрахунку витрат на безпосереднє виготовлення продукції позивачем. Представник відповідача зазначив, що цукрова пудра у заявлених позивачем обсягах не виготовлялася, з огляду на те, що позивач не мав реальних виробничих потужностей для її виготовлення такої кількості продукції; акти обстеження нежитлових приміщень, в яких здійснювалося виробництво, свідчать про фактичну неможливість здійснення виробництва, крім того, без відповідних санітарно-гігієнічних дозволів та сертифікатів на виготовлення риби. Також представник відповідача зазначив, що інваліди на підприємстві лише обліковувалися і не здійснювали ніякої роботи, про що свідчать протокол допиту свідка та протокол відібрання пояснень від працівників позивача, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач Головне управління державного казначейства України в Харківській області - про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду не повідомив, заперечень та клопотань не надав.

Прокурор Кріцина Н.Г. у судове засідання зявилася, підтримала позицію відповідача Харківської ОДПІ і просила відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Науково-виробниче підприємство «Академія»товариства інвалідів Київського району міста Харкова як субєкт підприємницької діяльності юридична особа зареєстроване у Харківській районній державній адміністрації 03.03.1999 року за № 1 471 120 0000 000117, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію (т. 1, а.с.15 ).

Згідно Статуту позивача єдиним засновником підприємства є товариство інвалідів Київського району міста Харкова, що має статус громадської організації інвалідів.

НВП «Академія»зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 20 січня 2005 року № 28032471, виданого Харківською ОДПІ (т. 1, а.с.16 ).

Судом встановлено, що за період квітень-вересень 2006 року позивачем було надано до відповідача наступні податкові декларації з ПДВ з розрахунками суми бюджетного відшкодування:

- за квітень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 200742,00 гривень;

- за травень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 388908,00 гривень;

-за червень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 329617,00 гривень;

-за липень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 244983,00 гривень;

-за серпень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 386970,00 гривень;

-за вересень 2006 року із зазначенням суми бюджетного відшкодування у розмірі 192407,00 гривень.

За результатами проведеної відповідачем документальної перевірки позивача з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за період квітень 2006 року було складений акт за № 1583/23-30292597 від 31.07.2006 року, в якому були зафіксовані порушення вимог пп..6.2.8 п.6.2 ст.6 пп.7.7.1. пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006 року на 200742,00 гривень та донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі -15350,8 гривень.

На підставі зазначеного акту були складені та надані позивачеві податкові повідомлення-рішення за № 0001462310/0 від 08.08.2006 року щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 200742,00 гривень, та повідомлення-рішення за № 0001472310/0 від 08.08.2006 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 21491,12 гривень (в тому числі за основним платежем -15350,80 гривень та за штрафними санкціями - 6140,32 гривень)

Зазначені податкові повідомлення - рішення Харківської об'єднаної ДПІ були оскаржені в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення, а рішення без змін.

На підставі направлення № 658 від 29.09.2006 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за період травень, червень 2006 року.

За результатами перевірки було складено акт № 2037/23-30292597 від 18.09.2006 року, в якому зафіксовані порушення вимог пп..6.2.8 п.6.2 ст.6 пп.7.7.1. пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2006 року на 388908,00 гривень, за червень 2006 року на 329617,00 гривень та донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі - 141409,90 гривень ( відповідно за травень - 73886,00 гривень та за червень -67523,90 гривень).

На підставі зазначеного акту були складені та надані позивачеві податкові повідомлення-рішення за № 0001692310/0 від 21.09.2006 року щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 718525,00 гривень, та повідомлення-рішення за № 0001702310/0 від 21.09.2006 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 177080,48 гривень (в тому числі за основним платежем - 141409,90 гривень та за штрафними санкціями 36670,58 гривень).

Зазначені податкові повідомлення-рішення Харківської ОДШ були оскаржені в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення, а рішення без змін.

Відповідачем в період з 30 жовтня 2006 року по 03 листопада 2006 року було проведено позапланову перевірку позивача з питань правомірності відшкодування податку на додану вартість за період липень 2006 року.

За результатами цієї перевірки було складено акт № 2520/23-30292597 від 10.11.2006 року, в якому зафіксовані порушення вимог пп..6.2.8 п.6.2 ст.6 пп.7.7.1. пп..7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2006 року на 244983,00 гривень, та донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі - 78354,00 гривень. На підставі зазначеного акту були складені та надані позивачеві податкові повідомлення-рішення за № 0001932310/0 від 17.11.2006 року щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 244983,00 гривень, та повідомлення-рішення за № 0001922310/0 від 17.11.2006 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 101860,00 гривень (в тому числі за основним платежем - 78354,00 гривень та за штрафними санкціями - 23506,00 гривень).

Зазначені податкові повідомлення-рішення Харківської ОДШ були оскаржені в адміністративному порядку, але скарги залишені без задоволення, а рішення без змін.

Внаслідок проведеної відповідачем документальної перевірки позивача за період серпень - вересень 2006 року було складено акт за № 3158/2340-30292597 від 21.12.2006 року, в якому зафіксовані порушення вимог пп..6.2.8 п.6.2 ст.6 пп.7.7.1. пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість" в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2006 року на 386970,00 гривень, за вересень 2006 року на 192407,00 гривень та донараховано суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі: за серпень 200,6 року - 154731,80 гривень, за вересень 2006 року - 167834,47 гривень.

На підставі зазначеного акту були складені та надані позивачу податкові повідомлення-рішення за № 0001472340/0 від 27.12.2006 року щодо виявлення завищення сум бюджетного відшкодування ПДВ в загальному розмірі 579377,00 гривень, та повідомлення-рішення за № 0001482340/0 від 27.12.2006 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі - 434809,33 гривень (в тому числі за основним платежем - 322566,27 гривень та за штрафними санкціями 112243,06 гривень).

Відповідно до п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що за нульовою ставкою оподаткуються операції з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг, що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх власністю, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50 відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва.

Безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосувати цю пільгу за наявності реєстрації у відповідному податковому органі, яка здійснюється з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів та відповідної заяви платника податку про бажання отримувати таку пільгу відповідно до Закону України „ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Судом встановлено, що підприємство позивача мало Дозвіл №150 на підставі рішення від 04.05.06 р. за №3 регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів терміном дії з 01.03.2006 року по 01.04.2006 року, та Дозвіл №4 на підставі рішення від 04.05.2006 року за №3 регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів терміном дії з 01.04.2006 року по 01.01.2007 року.

Щодо дотримання позивачем вимоги закону щодо кількості інвалідів, які мають в організації основне місце роботи, та фонду їх оплати праці, судом встановлено наступне.

Загальна кількість інвалідів, які перебували з позивачем в трудових відносинах у перевіряємому періоді, склала 13 осіб.

З наданих до матеріалів справи представником Харківської ОДПІ протоколів допитів робітників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що вони фактично не виконували будь-яких трудових обовязків на підприємстві позивача.

З огляду на зазначене, судом було витребувано від позивача розрахунок фонду заробітної плати працівників-інвалідів без урахування вказаних осіб, з якого вбачається дотримання встановлених п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»вимог у разі здійснення підрахунку на 11 працюючих інвалідів.

Відповідно до п.п. 11, 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу загальновиробничих витрат включаються, зокрема, витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на вдосконалення технології й організації виробництва (оплата праці та відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).»

Відповідно до п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 28.07.2000 року № 181 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2000 року N 487/4708, належна за користування об'єктом операційної оренди плата визнається витратами згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" на прямолінійній основі протягом строку оренди або з урахуванням способу одержання економічних вигод, пов'язаних із використанням об'єкта операційної оренди.

Отже, до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включаються витрати на орендну обладнання, пов'язаного з безпосереднім виготовленням товарів, та прямі витрати на виготовлення продукції, віднесені підприємством до виробничої собівартості відповідно до калькуляції.

Оборотні відомості по витратам на виготовлення продукції, які були надані НВП «Академія»для перевірки відповідачу1, складені згідно з порядком розрахунку собівартості, та Калькуляції витрат по видам продукції, складені за результатами перевірки позивача, підтверджують, що витрати на переробку сировини та комплектуючих перевищують 8 % від продажної ціни готової продукції.

З калькуляцій собівартості виготовленої продукції вбачається, що позивач реалізовував продукцію за цінами, вищими, ніж собівартість продукції, що спростовує твердження відповідача про відсутність економічного змісту господарської діяльності позивача.

Відповідно до пункту 1.17 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»терміни, які вживаються у даному Законі, розуміються у значенні, яке передбачене Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Перелік витрат, що включаються до складу валових витрат виробництва (обігу), визначено підпунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

З урахуванням наведеного, до складу витрат, при визначенні суми витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні товарів, що вважаються безпосередньо виготовленими підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, повинні включатися всі суми витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Акти проведених відповідачем1 перевірок не містять доказів того, що витрати позивача на оренду приміщень, основних засобів, оплату послуг сторонніх осіб не пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Судом встановлено, що протягом квітня-вересня 2006 року позивач здійснював наступні види діяльності виробництво упаковки ПВХ, виробництво металевих стелажів, табуретів, стільців, шаф в асортименті, ковдри атласної, виробництво мойви копченої, путасу та оселедця, переробку цукру на цукрову пудру. Виготовлена позивачем продукція не належить до підакцизних товарів.

Судом встановлено та підтверджується наявним в матеріалах справи актом № 27/2340/30292597 від 08.12.2006 року обстеження Харківською ОДПІ нежитлового приміщення, розташованого за адресою: місто Харків, проспект Гагаріна, 354-а, договором суборенди приміщень № 14 від 01.03.2006 року, договором оренди обладнання № 26 від 01.03.2006 року, що виробництво цукрової пудри здійснювалося за адресою місто Харків, проспект Гагаріна, 354-а з використанням двох мікромлинів МІМ 600 та МІМ 450, загальною потужністю 1050 кг/год.

Суд не може прийняти до уваги твердження представника Харківської ОДПІ про те, що даним обладнанням не можливо виготовити обсяг продукції в розмірі 152 030 кг. за місяць, оскільки з наведених розрахунків, складених на підставі технічних характеристик мікромлинів, які використовувалися позивачем, вбачається, що протягом робочого часу вказаним обладнанням можливо виготовити 176400 кг. цукрової пудри, що перевищує фактично виготовлений обсяг такої продукції (т. 5, а.с. 117).

Виробництво копченої та соленої риби здійснювалося за адресою: Харківська область, смт. Нова Водолага, вул. Петровського, буд. 74, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актом обстеження від 13.12.2006 року № 32/2340/30292597 з відповідними фотоматеріалами, а також договором оренди нежитлового приміщення від 01.04.2006 року та договору оренди обладнання № 33 від 01.04.2006 року.

Виробництво упаковки ПВХ та атласних ковдр здійснювалося за адресою: м. Харків, пров. Зерновий, 4 на підставі наявних у матеріалах справи договору оренди приміщення 21 від 03.03.2006 року.

Згідно договору № 32/04-06 від 01.04.2006 року позивач придбавав послуги фізичної особи-підприємця з пошиву окремих елементів упаковки ПВХ.

Позивач здійснював виробництво меблів, що знаходить своє підтвердження в наявних в матеріалах справи договорі оренди нежитлового приміщення № 14 від 01.03.2006 року, договорі оренди виробничого приміщення № 14-ПР від 01.04.2006 року; договорі суборенди приміщення 46 від 01.08.2006 року, договорі оренди обладнання № 17 /07-06 від 17.07.2006 року,

При цьому позивач на підставі договору про надання послуг від 25/03-06 від 03.03.2006 року використовував послуги сторонньої організації для виготовлення окремих елементів меблів.

Долучені до матеріалів справи фотоматеріали та акти обстежень приміщень, що використовувалися позивачем при переробці та виготовленні продукції, не доводять неможливості здійснення зазначених видів діяльності.

Крім того, факт здійснення господарської діяльності позивачем у вказаних нежитлових приміщеннях протягом вересня грудня 2006 року не спростовано постановою Господарського суду Харківської області від 21.06.2007 року по справі № АС-53/144-07 за позовом НВП «Академія»до Харківської ОДПІ, яке залишено в силі ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2007 року та Вищого адміністративного суду України від 11.03.2009 року, оскільки діяльність НВП «Академія»здійснювалася на підставі тих самих договорів оренди приміщень та обладнання, що й протягом квітня вересня 2006 року.

З укладених позивачем договорів та актів виконаних робіт, наданих письмових пояснень щодо технологічного процесу виготовлення продукції вбачається та не спростовано за результатами перевірок позивача, що позивачем фактично придбавалися результати робіт по виготовленню окремих елементів меблів, пошиву окремих елементів упаковки ПВХ та ковдр атласних. При цьому, в актах перевірки відповідачем1 зазначено, що позивач здійснював реалізацію готової продукції (меблів, упаковок ПВХ, одіял атласних), а не їх частин або елементів.

Отже, відповідачем 1 не підтверджено та судом не встановлено фактів виготовлення товарів (продукції), що реалізовувалася позивачем, іншими субєктами господарювання - підрядниками на підставі укладених договорів.

Тому, твердження представника Харківської ОДПІ стосовно того, що позивач безпосередньо не виготовляв готову продукцію, виходячи з того, що воно використовувало послуги сторонніх організацій, є безпідставним.

Судом також встановлено, що у позивача відсутні необхідні дозвільні документи на виготовлення рибопродукції, сахарної пудри, меблів, зокрема, дозвіл СЕС на право виробництва продукції, асортимент виготовлюваної продукції, висновок СЕС на сировину, якісне посвідчення готової продукції.

Однак, суд не може прийняти твердження представника відповідача про те, що відсутність вказаних документів свідчить про відсутність фактичного виготовлення продукції, з огляду на те, що неотримання необхідних дозвільних та погоджувальних документів не є перешкодою для фактичного здійснення діяльності, не доводить факту відсутності діяльності, тягне за собою відповідальність за недотримання правил здійснення господарської діяльності, але не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності згідно податкового законодавства. Таким чином, недотримання позивачем порядку проведення господарської діяльності в частині неотримання необхідних дозвільних та погоджувальних документів не є належним доказом відсутності здійснення такої господарської діяльності.

Крім того, суд бере до уваги висновки спеціаліста-економіста № 8641 від 23.10.2006 року № 7022 від 15.08.2006 року, № 8641 від 23.10.2006 року, якими не підтверджуються висновки Харківської ОДПІ про завищення суми бюджетного відшкодування та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за квітень 2006 року та не підтверджуються висновки Харківської ОДПІ про завищення суми бюджетного відшкодування та заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, за травень-червень 2006 року.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п.п. 4.4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

На підставі викладеного, будь-які сумніви щодо порядку тлумачення норми п.п. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість" щодо віднесення операцій з поставки товарів (крім підакцизних товарів) та послуг до таких, що безпосередньо виготовляються підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, повинні тлумачитися на користь платника податку позивача.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що в ході судового розгляду справи Харківською ОДПІ не обґрунтовано твердження про те, що сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, менше ніж 8 % та не відповідає вимогам п.п. 6.2.8 п.6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість".

На підставі зазначеного, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині скасування податкових повідомлень-рішень.

В частині позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняттям відповідних податкових рішення відмовив позивачеві у бюджетному відшкодуванні, у звязку з чим позивач і звернувся до суду.

Вимога п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»стосовно обовязку органу державної податкової служби надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, може бути виконана відповідачем виключно за умови підтвердження заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, процедура відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість має здійснюватися в порядку, передбаченому Законом України «Про податок на додану вартість», обовязок щодо проведення такого відшкодування у відповідачів не виник, а вимога про стягнення бюджетного відшкодування є передчасною.

У звязку з цим, у задоволенні вимоги про стягнення бюджетної заборгованості слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», ст.ст. 1, 5, 6, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 року за № 27/4248, ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково-виробничого підприємства „Академія Товариства інвалідів Київського району м. Харкова до Харківської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління державного казначейства України в Харківській області, за участі Харківської міжрайонної прокуратури Харківської області, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, стягнення бюджетної заборгованості - задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0001462310/0 від 08.08.2006 р., № 0001462310/1 від 18.09.2006 р., № 0001472310/0 від 08.08.2006 р., № 0001472310/1 від 18.09.2006 р., № 0001692310/0 від 21.09.2006 р., № 0001702310/0 від 21.09.2006 р., № 0001932310/0 від 17.11.2006 р., № 0001922310/0 від 17.11.2006 р., № 0001472340/0 від 27.12.2006 р., № 0001482340/0 від 27.12.2006 р.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 03 вересня 2010 року.

< Сума задоволення > < Текст >

Суддя Білова О.В.