Рішення № 65581396, 28.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Волошин В.О.

№22-ц/796/375/2017 Доповідач Кравець В.А.

Справа №761/8351/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора Арбітражного керуючого ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати за нею майнове право на нежитлове приміщення гpyпa № 170, загальною площею 161,00 кв. м., що знаходиться на 1 поверсі житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1.

В мотивування вимог посилалася на те, що 11 лютого 2003р. між третьою особою та первинними інвесторами ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 укладено договір № 0184/322-18(p). про спільну діяльність з дольової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1. За умовами даного договору, після закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 первісним інвесторам мала бути виділена в натурі «Частка пайовика» у вигляді офісу № 1 на 1 поверсі, загальною проектною площею 140,0 кв. м.

19 березня 2008р. між третьою особою та первісними інвесторами було укладено додаткову угоду №1 до договору № 0184/322-18(р) від 11 лютого 2003р., згідно з якою договір № 0184/322-18(р) від 11 лютого 2003р. вважається розірваним, а внесений первісними інвесторами за цим договором пай у розмірі еквівалентному 210000,0 дол. США, передається у якості паю за договором від 19 березня 2008р. № 1761/322-375, укладеному між третьою особою та позивачем.

За умовами договору після закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 позивачу має бути виділена в натурі її «частка пайовика» у вигляді офісу № 1 на 1 поверсі, загальною проектною площею 160,0 кв.м.

Додатковою угодою від 04 грудня 2013р. до договору сторони погодили зміну назви багатоквартирного житлового будинку на «житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_1 (І черга будівництва, 4-селексійний будинок)», а також назви і номеру офісу - на «вбудоване нежитлове приміщення група № 170» та загальної площі нежитлового приміщення - на «161,0 кв. м.».

Позивач умови договору виконала в повному обсязі, однак відповідач, враховуючи невиконання третьою особою умов договору спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу АДРЕСА_1, укладеного між відповідачем та третьою особою 24 жовтня 2001р. за №0991/241-252, не визнає майнових прав ОСОБА_2 на спірне приміщення, у зв'язку із чим вона вимушена була звернутись до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року - позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 майнові права на нежитлове приміщення група № 170, загальною площею 161,00 кв. м., що знаходиться на 1 поверсі житлово-громадського комплексу на АДРЕСА_1 (1 черга будівництва, 4-секційний будинок). Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора Арбітражного керуючого ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує, що справа про банкрутство третьої особи на час її розгляду в суді першої інстанції була підвідомча Господарському суду Київської області, а тому відповідно до підсудності справа № 761/8351/15-ц повинна розглядатися виключно Господарським судом Київської області.

Таким чином, при розгляді позовної заяви позивача судом не дотримано норми процесуального права щодо визначення правила підсудності справи, а тому позовна заява мала бути повернута позивачам без розгляду для подання її за підсудністю - до господарського суду Київської області.

У зв'язку з тим, що ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» не змогло взяти участь особисто, чи через представника у судовому розгляді, воно не змогло скористатися правами, що надані стороні по справі ст. ст. 27, 31 ЦПК, а саме бути ознайомленим з позовними вимогами, надати пояснення, заперечення, приймати участь у вивченні доказів, що є важливими і мають значення для справедливого розгляду справи. ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» було позбавлено права надати суду документи щодо обставин справи, які не вивчалися у судовому засіданні і мають значення для вирішення справи.

Крім того, предметом зазначеного спору є майнові правовідносини, які виникли між позивачем та третьою особою, оскільки підставою виникнення майнового права є укладений між ними Договір №1761/322-375. В свою чергу, у разі порушення умов договору, відповідачем по справі повинно бути саме ТОВ «Консоль ЛТД». Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено жодних фактів, що підтверджують порушення права позивача відповідачем.

В судовому засіданні представник апелянта ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» - Мельник Ю.О. свою апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідача порушені майнові права позивача на своєчасне отримання у власність нерухомого майна, за яке нею повністю сплачені кошти.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення. Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач, тобто особи, матеріально-правовий спір між якими є предметом вирішення в цивільному судочинстві. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов щодо предмета спору з метою захисту особистих суб'єктивних матеріальних прав чи охоронюваних законом інтересів, є третіми особами, які заявляють самостійні вимоги (ст. 34 ЦПК). Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, є суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів (ст. 35 ЦПК).

Судом встановлено , що 19 березня 2008р. між позивачем та третьою особою ТОВ фірма «Консоль ЛТД» був укладений договір пайової участі у будівництві , відповідно до п. 3.6.1 якого після закінчення будівництва багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1, третя особа зобов'язувалась передати позивачу в натурі офіс № 1 на 1 поверсі, загальною проектною площею 160,0 кв. м. за умовами виконання позивачем п. 3.1. договору та внесення грошових коштів на загальну суму, еквівалентну 241050,0 дол. США.

За умови належного виконання зобов'язання, зазначеного в п. 3.1. договору, позивач повністю набуває право на пайову (дольову) участь у будівництві і майнове право на отримання у свою приватну власність після введення багатоквартирного житлового будинку на АДРЕСА_1 в експлуатацію - частку паю, а третя особа втрачає право розпорядження зазначеною у цьому договорі часткою пайовика, інакше, як в інтересах і за згодою позивача (п. 3.11 договору).

Свої зобов'язання за договором позивач виконала в повному обсязі шляхом внесення грошових коштів відповідно до п. 3.1. договору, що визнається третьою особою та не заперечується відповідачем, а також підтверджується відповідною довідкою, виданою третьою особою 15 лютого 2014 р. про повне інвестування договору.

Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 03 грудня 2013р. видано Сертифікат серії НОМЕР_1 відповідності закінченого будівництвом об'єкта, а Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 03 грудня 2014р. № 630 новозбудованому житлово-громадському комплексу (1 черга будівництва, 4 секційний будинок) у Шевченківському районі м. Києва присвоєна поштова адреса: АДРЕСА_1-А.

Звертаючись до суду, позивач зазначала, що її права порушуються відповідачем ТОВ «Гіпек», враховуючи невиконання ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» умов договору спільної діяльності з будівництва житлово-громадського комплексу АДРЕСА_1, укладеного між відповідачем та третьою особою 24 жовтня 2001р. за №0991/241-252, та не визнаються майнові права на спірне приміщення.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити , чи порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач, відповідальний за це.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», роз'яснено,що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Суд першої інстанції з урахуванням ч. 4 ст. 10 ЦПК мав роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Отже, колегія дійшла висновку про те, що предметом зазначеного спору є майнові правовідносини, які виникли між позивачем та третьою особою, оскільки підставою виникнення майнового права є укладений між ними Договір №1761/322-375. В свою чергу, у разі порушення умов договору, відповідачем по справі повинно бути саме ТОВ «Консоль ЛТД».

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено жодних фактів, що підтверджують порушення права позивача відповідачем ТОВ «Гіпек».

Відповідно до статей 526, 527, 530 - 532 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

У справі, яка переглядається, позивач виконала свої грошові зобов'язання за договором пайової участі у будівництві , повністю сплативши вартість об'єкта будівництва, установлену цим договором, тобто вчинила дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття права вимоги переходу права власності на об'єкт будівництва або для набуття майнових прав на цей об'єкт.

Проте в позивача право власності на спірне нежитлове приміщення не виникло. Порядок оформлення права власності на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації врегульовано Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Законом України «Про інвестиційну діяльність». За змістом договору пайової участі у будівництві позивач отримала лише право на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14., від 24.06.2015 року у справі №6-318цс15, від 02.12.2015 року у справі №6-1502цс15, від 02.12.2015 року у справі №6-1732цс15, від 18.11.2015 року у справі №6-1858цс15, від 04.11.2015 року у справі №6-1920цс15, від 10.02.2016 року у справі №6-2250цс15, від 25.05.2016 року у справі №6-503цс16, від 30.03.2016 року у справі №6-3129цс15, від 30.03.2016 року у справі №6-265цс16, від 23.03.2016 року у справі №6-289цс16, від 16.03.2016 року у справі №6-290цс16, від 20.04.2016 року у справі №6-2994 цс15.

Ураховуючи вищезазначене, апеляційна інстанція приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за позивачем майнових прав на об'єкт інвестування на підставі статей 331, 392 ЦК України.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Умовами ч.1 ст. 88 ЦПК України визначено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, з позивача ОСОБА_2 на користь ТОВ фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора Арбітражного керуючого ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 019,40 грн.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 відповідно до ст. 304 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими гл. І «Апеляційне провадження» розд. V ЦПК України.

Отже, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора Арбітражного керуючого ОСОБА_1 -задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» в особі ліквідатора Арбітражного керуючого ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 019 грн. 40 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді