Рішення № 65581376, 06.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

Апеляційний суд міста Києва

Справа № 752/7418/16-ц Головуючий у суді першої інстанції: Ладиченко С.В.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/144/17 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Панченко М.М.

при секретарі Крічфалуши С.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року по цивільній справі за позовом Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України до ОСОБА_3 про звільнення приміщення та стягнення заборгованості за перебування в ньому.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

17.05.2016 позивач Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України звернувся з позовом до ОСОБА_3 та просив суд зобов'язати ОСОБА_5 разом з її двома дітьми звільнити займане приміщення гуртожитку Інституту - кімнату АДРЕСА_1 без надання іншого житла та стягнути з ОСОБА_5 суму заборгованості за проживання у гуртожитку інституту в період з 31.07.2015 по 10.11.2015 у розмірі 11666,70 грн. та витрати понесені по сплаті судового збору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року №42 видано наказ Міністерства юстиції України 11.03.2015 №340/5 «Про реорганізацію державного закладу післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості» (далі Державні заклад) шляхом приєднання до Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівник юстиції Міністерства Юстиції.

Наказом Міністерства юстиції України № 2494/5 від 04.12.2015, Центр підготовки підвищення кваліфікації працівників юстиції перейменовано в Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України.

Станом на 11.05.2016 реорганізація Державного закладу шляхом приєднання до Інституту триває та перебуває на стадії перереєстрації майна Державного закладу на Інститут.

Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України (далі Інститут) і правонаступнику Державного закладу належить приміщення, яке знаходиться за адресою: міс: Київ, вулиця Кустанайська будинок 6. За цією адресою знаходиться гуртожиток та навчальна частина, які до реорганізації належали державному закладу.

На прохання Управління туризму при Київській міській державній адміністрації приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Кустанайська буд. 6, були розміщені на тимчасове проживання в гуртожитку Державного вкладу внутрішньо переміщені особи із зон антитерористичної операції, на умовах зазначених у факсограмі Управління туризму.

Розпорядженням адміністрації №171/1 від 02.09.2014, а пізніше №4 від 03.11.2014 для внутрішньо переміщених осіб із "зони проведення АТО було встановлену знижену вартість перебування зазначених осіб у гуртожитку.

У кімнаті № 613 (яка є трьохмісним номером) вказаного вище гуртожитку було тимчасово розміщено відповідача із дітьми, які за статусом - внутрішньо переміщені особи.

Погоджуючись з умовами проживання у зазначеному гуртожитку, в період з 21.08.2014 по 31.07.2015 відповідач сплачувала відповідні кошти за проживання надані, але в подальшому продовжувати належну сплату відмовилась.

З 31.07.2015 відповідач відмовляється оплачувати грошові кошти за перебування у наданому тимчасове користування приміщення, та станом на 10.11.2015, розмір заборгованості відповідача за таке користування склав 11666,70 грн. Звільнити зайняте приміщення відповідач відмовляється.

Такими діями відповідача, що відмовляється сплачувати належні кошти, позивачу завдаються матеріальні збитки. Гуртожиток Інституту, а раніше Державного закладу не є об'єктом комунальної власності або соціальним житлом, а тому не може забезпечувати постійним житлом внутрішньо переміщених осіб за власний рахунок.

Позивач зазначав, що відповідно до установчих документів, основним призначенням гуртожитку як Державного закладу, так і Інституту є надання жилого приміщення для тимчасового перебування іногородніх слухачів.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ОСОБА_3, разом з її двома дітьми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, звільнити займане приміщення гуртожитку Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, а саме кімнату АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України у відшкодування заборгованості за проживання у гуртожитку інституту в період з 31.07.2015 по 10.11.2015, 11666 грн. 70 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України у відшкодування витрат понесених по сплаті судового збору 1370 грн.

Не погодившись із рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подала на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необгрутованість, неповноту та неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права при його ухваленні. Зокрема зазначала, що у порушення вимог цивільно процесуального права справа розглянута у відсутності відповідача без належного повідомлення. Позивачем заявлено вимогу про порушення начебто його прав, але яких саме прав та чим ці права у позивача підтверджені до позову позивач так і не надав, що є порушенням вимог ст.15 ЦК України щодо захисту порушеного права. Інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, де зазначено, що до цього часу існує юридична особа Центр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості, тобто процес реорганізації та передачі майна досі не завершений. Вважає, що відповідачами по справі повинні бути КМДА та Міністерство юстиції України у справі щодо стягнення вартості проживання у гуртожитку (якщо позивач зможе звісно довести, що він має майнові права на приміщення гуртожитку).Суду не надано розрахунок заборгованості по оплаті за проживання. Наголошувала на тому, що виселення з дітьми без надання іншого жилого приміщення є неприпустимим. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог ( ч.1 п.2 ст. 307 ЦПК України).

Статтею 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

- неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

- недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

- невідповідність висновків суду обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обгрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Згідно з п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі" обгунтованим визнається рішення , в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи , висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з врахуванням положеньст.57-66 ЦПК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги та зобов'язуючи ОСОБА_5 разом з її двома дітьми ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити займане приміщення гуртожитку Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України - кімнату АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та стягуючи з ОСОБА_3 на користь Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України у відшкодування заборгованості за проживання у гуртожитку інституту в період з 31.07.2015 по 10.11.2015, 11666 грн. 70 коп., а також судовий збір у розмірі 1370 грн. суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог в цій частині.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитись виходячи з наступного.

Положенням ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Статтею 2 цього Закону передбачено Гарантії дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб. При цьому Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Судом встановлено, що 17 травня 2016 року позивач Інститут права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звільнення нею, разом з її двома дітьми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, займане ними приміщення гуртожитку Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, а саме кімнату АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення та стягнення з ОСОБА_3 на користь Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України у відшкодування заборгованості за проживання у гуртожитку інституту в період з 31.07.2015 по 10.11.2015, 11666 грн. 70 коп.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 14 червня 2016 року по справі було відкрито провадження і справа призначена до розгляду на 14 вересня 2016 року.

14 вересня 2016 року по справі було ухвалено заочне рішення і позов частково задоволено.

За правилами п.1 ч.1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки.

В порушення вимог зазначеної норми справа розглянута за відсутності відповідача, яка належним чином не була сповіщена про день та час розгляду справи, а на а.с. 62 повідомлення взагалі не містить підпису отримувача.

Ухвалою від 20.10.2016 Голосіївського районного суду м. Києва у задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення відмовлено.

Із довідок від 27 жовтня 2016 року №151 (а.с.175-177) вбачається, що відповідач ОСОБА_5 та її двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, взяті на облік внутрішньо переміщених осіб.

З квітня 2014 року на прохання Управління туризму при Київській міській державній адміністрації ( телефонний режим)) на тимчасове проживання в гуртожиток Державного закладу до гуртожитку по АДРЕСА_1 було поселено частину внутрішньо переміщених осіб із зони проведення антитерористичної операції на відповідній платній основі. З 31.07.2015 відповідач та 2-є неповнолітніх дітей займають у зазначеному будинку кімнату АДРЕСА_1 (три ліжкомісця).

Між сторонами виникли спірні питання щодо оплати отриманих послуг за проживання та виставлених тарифів зі сторони позивача.

Пред'являючи позов до суду, позивач стверджував, що кошти за проживання відповідач сплачувала по 30.07.2015, а в подальшому відмовилася проводити оплату, у зв'язку з чим з 31.07.2015 по 10.11.2015 виникла заборгованість 11 666,70 грн., яку і просив стягнути з відповідача, а також зобов'язати звільнити кімнату гуртожитку.

В заперечення позовних вимог та наявної заборгованості сторона відповідача надала суду сплачені рахунки, посилаючись на значну переплату отриманих послуг та неякісне надання комунальних послуг.

Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведення економічного дослідження №1961/16-45 від 16.02.2016 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, який не спростований позивачем, калькуляція вартості ліжко-місця за добу в трьохмісному номері гуртожитку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Кустанайська, 6 Державного закладу післядипломної освіти «Ценртр підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів промисловості», затверджена станом на 02.09.2014, документально не підтверджується, а її складання не відповідає вимогам Порядку, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України «Про затвердження порядків надання платних послуг державними та комунальними навчальними закладами» від 23.07.2010 №736/902/758, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2010 за №1196/18491 (а.с.121-122 т.1).

Питання щодо конфліктної ситуації щодо неякісного надання комунальних послуг внутрішньо переміщених осіб в гуртожитку по вул. Кустанайській в м. Києві піднімалося у доповіді щодо ситуації з правами людини в Україні 16 лютого - 15 травня 2016 року Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини.

Відповідно до змісту ст. ст. 10,11,58-60 ЦПК України суд слухає цивільні справи на засадах змагальності сторін, в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами та їх представниками, докази повинні подаватись належні, тобто містити інформацію щодо предмета доказування, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що правові підстави до задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості по комунальним послугам з відповідача на користь позивачу у розмірі 11666,70 грн., відсутні.

Розселення внутрішньо переміщених осіб (малозабезпечених) на сьогодні існує в об'єктах державної власності (готелі, гуртожитки, літні табори, санаторії, пансіонати).

Як вбачається з матеріалів справи відповідач та її 2-є неповнолітніх дітей, які проживають із нею були поселені до гуртожитку по АДРЕСА_1. Іншого житла відповідач не має. Забезпечити своїх дітей відповідач іншим житлом не може. На час розгляду справи в суді, відповідач, по незалежним від неї причинам, позбавлена можливості повернутися проживати до Луганської області.

Відповідно до змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо реалізації права внутрішньо переміщених осіб на житло, внутрішньо переміщена особа має право проживання у тимчасових приміщеннях до моменту отримання постійного житла, або добровільного повернення до свого покинутого постійного місця проживання. Внутрішньо переміщена особа має переважне право не отримання тимчасового житла з фонду житла тимчасового проживання.

Із листа слубжи у справах дітей та сім'ї Київської міської адміністрації (а.с.15 т.1) вбачається, що внутрішньо переміщеним особам, які мешкають по АДРЕСА_1 було запропоновано тимчасово (три місяці переселитися) по АДРЕСА_2, або помістити дітей без батьків в Центр соціально-психологічної реабілітації дітей (АДРЕСА_3). Але така пропозиція носить формальний характер і її не можна прийняти до уваги.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Положеннями Конвенції про права дитини визначено, що "Всі права і свободи, вказані в Конвенції, належать кожній дитині, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови і віросповідування." /ст.2/, "Кожна дитина має право на життя і здоровий розвиток." /стаття 6/, «Дитина має право на особисте життя, недоторканість житла, тайну кореспонденції."/стаття 16/.

Дитина повинна бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Цивільним кодексом України, іншими правовими актами, визнаними в Україні.

Зваживши на наведе, колегія суддів приходить до висновку, що зобов'язання ОСОБА_3, разом з її двома дітьми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, звільнити займане приміщення гуртожитку Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України, а саме кімнату АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, як того просив позивач та своїм рішенням ухвалив суд,суперечить чинному та міжнародному законодавству та інтересам малолітніх дітей.

Діти - не тільки майбутнє України. Діти - сьогодення нашої держави. Саме тому діяльність із захисту прав дитини визначена і Президентом України як загальнодержавний пріоритет.

З урахуванням викладеного та у відповідності до вимог ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Інституту права та післядипломної освіти Міністерства юстиції України до ОСОБА_3 про звільнення приміщення та стягнення заборгованості за перебування в ньому відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: