Ухвала суду № 65581132, 13.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акіонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просило в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 3 277 160,55 грн. за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 34966 від 30.11.2016, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 92 кв. м., жилою площею 42,4 кв.м. та належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» предмета іпотеки у власність та визнання за ним право власності на предмет іпотеки.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02.03.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на безпідставність рішення, ухваленого з порушенням норм матеріального й процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що враховуючи невиконання та порушення прав іпотекодержателя, існують всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмету іпотеки у власність іпотекодержателю.

Справа № 753/286/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/9886/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Каліушко Ф.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Представник позивача в судове засідання не прибув хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. На підставі викладеного та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для такого способу захисту порушеного права, як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання на нього права власності.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2006 між АКБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2було укладено договір про надання споживчого кредиту №11087575000, за умовами якого позичальникотримав кредит в сумі 168 000 швейцарських франків, який зобов'язався повернути у повному обсязі в строк до 30.11.2017 зі сплатою 8,49 відсотків річних за користування кредитними коштами (а. с. 9-19). З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 30.11.2006 між АКБ «УкрСиббанк» та відповідачами- ОСОБА_2, ОСОБА_3було укладено договір іпотеки №34966, за умовами якого, останні, як іпотекодавці, передали банку в іпотеку належну їм на праві власності квартиру №185, загальною площею 92 кв.м., житловою площею 42,4 кв.м. Згідно умов договору іпотеки вартість предмету іпотеки становить 939 400 грн. (а. с. 29-32). Відповідно до виписки з укладеного 08.12.2011 між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу прав вимоги та акту прийому передачі документації за цим договором, ПАТ «УкрСиббанк» передає (відступає), а ПАТ «Дельта Банк» приймає та набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором №11087575000, а також договором іпотеки №34966 (а. с. 44-46). Банк виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши кошти позичальнику, однак останній належним чином умови договору не виконує, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 3 277 160,55 грн. відповідно до розрахунку заборгованості (а. с. 39). Враховуючи вищевикладене, ПАТ «Дельта Банк» звідповідним позовом звернувся до суду.

За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статтей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що позичальник, який добровільно погодився на умови кредитного договору, повинен був належно їх виконувати.

Відповідно до ч. 6 ст. З ЗУ «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно зст. 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2.1.1. іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Пунктом 5.1 даного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотеко держателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Таку правову позицію Верховний Суд України зазначив в постанові від 30.03.2016 у справі за№ 6-1851цс15.

Матеріали справи свідчать про те, що такий позасудовий спосіб як звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань передбачений умовами договору.

Разом з тим, подаючи відповідний позов, позивач не надав до суду будь-яких доказів на підтвердження того чи вирішувалося вищезгадане питання в позасудовому порядку з відповідачем по справі, чи надавав відповідач свою згоду на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

В зв'язку з наведеними обставинами колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог правильними.

Враховуючи вищевикладене вимоги апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк