Ухвала суду № 65581066, 13.10.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Лисицької Ю.В., Полончук А.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» та з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 788,01 грн. та стягнути заборгованість середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за 98 днів в розмірі 68 229,56 грн., а всього 69 229,56 грн.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.07.2016 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» на користь ОСОБА_411 753,70 грн. Стягнуто з ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» на користь держави судовий збір у розмірі 551,20 грн. У решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що судом не були з'ясовані фактичні обставини справи, визнані факти, які мають істотне значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що позивачем були надані докази на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі. Зазначив, що відповідачем жодних і належних заходів при проведені коригування заробітної плати позивача дотримано не було. Вказав, що до початку розгляду справи по суті до суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, яка не була врахована судом.

Справа № 759/2656/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/11631/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Борденюк В.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявна вина підприємства у невчасному розрахунку позивача при його звільненні, а затримка виплат складає період з 15.02.2016 по 30.03.2016 (30 робочих днів).

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2011 ОСОБА_4 був прийнятий на посаду провідного економіста ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» відповідно до Наказу «1/3 К та з 20.04.2011 призначений на посаду директора з економіки Наказ №39 К (а. с. 15,17). Наказом голови правління ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» від 15.02.2016 №8/1 К трудовий договір з позивачем було припинено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін) та з 15.02.2016 звільнено з роботи (а. с. 18-19). На день звільнення відповідач заборгував перед позивачем заробітну плату за листопад, грудень 2015 року, січень та лютий 2016 року та виплату компенсації за невикористану відпустку. Відповідно до довідки ПАТ «Науково-дослідний інститут електромеханічних приладів» від 08.07.2016 №303 вбачається, що заборгованість перед позивачем за заробітною платою, лікарняними і невикористану відпустку становила 22 752,41 грн., яка була повністю погашена до 30.03.2016 (а. с. 71-72).

ОСОБА_4, зазначаючи, що при звільненні відповідач повністю з ним не розрахувався звернувся із відповідним позовом до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно із ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

З урахуванням того, що при розгляді справи в суді першої інстанції було встановлено, що наявна затримка виплати належних позивачу коштів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є правильними.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо суми середнього заробітку в розмірі 11 753,70 грн.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про плату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 №100.

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).

Колегія суддів з урахуванням матеріалів справи вважає , що суд першої інстанції правомірно виходив з того, що середньоденний заробіток позивача складав 391,79 грн. х 30 робочих днів(з 15.02.2016 по 30.03.2016).

Доводи апеляційної скарги про те, що при розгляді справи суд першої інстанції неповністю розглянув вимоги позивача, оскільки не врахував останні доповнення до позовної заяви, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та табелями обліку робочого часу, які були оглянуті під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Також необґрунтованим є посилання в апеляційній скарзі на неправильність нарахування відповідачем лікарняних, оскільки вказані обставини спростовуються матеріалами оборотно-сальдової відомості та форми ОК-7, яка була видана Пенсійним Фондом України.

Відповідно до ст. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк