Рішення № 65580462, 22.03.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р.Справа № 922/343/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Семенову О.Є.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м.Харків до Державної установи "Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України", м.Харків про стягнення 815500,17грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №007Др-27-1216 від 30.12.2016

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №15/5711 від 12.08.2016

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (далі за текстом - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Державної установи "Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 67870,97грн.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №114112DP90SB036 від 02.03.2016 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів щодо оплати отриманого природного газу.

27 лютого 2017 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача на свою користь 815500,17грн., з яких: 747896,76грн. основного боргу, 11210,57грн. пені, 1201,13грн. 3% річних, 674,03грн. інфляційних втрат, 54517,69грн. штрафу. До даної заяви надані докази направлення відповідачу та доплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Ухвалою від 28.02.2017 у даній справі вказана заява була прийнята судом.

Однак 17 березня 2017 року до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, у зв'язку із частковим погашенням відповідачем, та здійснив донарахування інших сум станом на 20.03.2017, в результаті чого його позовні вимоги складаються з вимог про стягнення 393171,90грн. основного боргу, 1884,79грн. 3% річних, 17591,41грн. пені, 5218,57грн. інфляційних втрат, 54517,69грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу.

Згідно частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заява позивача відповідає вимогам процесуального законодавства, суд приймає її до розгляду, у зв'язку з чим позовними вимогами у даній справі є вимоги про стягнення 472384,36грн.

Відповідач у відзиві проти наявності боргу перед позивачем не заперечував, зазначив, що він виник через недостатнє і несвоєчасне фінансування установи відповідача з Державного бюджету. Крім того, просив суд зменшити на 90% розмір пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу за перевищення обсягу постачання газу, оскільки відповідач є бюджетною неприбутковою установою; несвоєчасне погашення заборгованості сталося не з його вини; у позивача відсутні збитки через неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань.

В судовому засіданні 21.03.2017 судом оголошувалася перерва до 22.03.2017.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зменшення, просив позов задовольнити. Заперечив проти клопотання відповідача про зменшення санкцій на 90%.

Представник відповідача підтримав доводи викладені у відзиві та клопотанні про зменшення здійснених позивачем нарахувань на 90%.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

02 березня 2016 року між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (установи та організації, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів) №114112DP90SB036 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до положень пункту 1.1 Договору позивач зобов'язався передати у власність споживача природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Плановий обсяг постачання газу згідно з пунктом 1.3. Договору у грудні 2016 року складав 23,681тис.куб.м. (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №7 від 22.12.2016) а у січні 2017 року (зі змінами, внесеними Додатковою угодою №10 від 01.01.2017) складав 23,000тис.куб.м.

Відповідно до п. 11.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Згідно додаткової угоди №10 від 01.01.2017 правовідносини сторін за Договором продовжено до 31.03.2017.

Відповідно до пункту 4.2. Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу па наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

- Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

За підсумками надання послуг з газопостачання у грудні 2016 року - січні 2017 року сторонами складені та підписані наступні акти приймання-передачі природного газу:

- акт приймання-передачі природного газу №ХОЗ00040890 від 27.12.2016, відповідно до якого позивачем у період з 01.12.2016 по 21.12.2016 були передані відповідачу 23,681тис.куб.м. природного газу вартістю 208514,90грн.;

- акт приймання-передачі природного газу №ХОЗ00044155 від 31.12.2016, відповідно до якого позивачем у період з 22.12.2016 по 31.12.2016 були передані відповідачу 6,959тис.куб.м. природного газу вартістю 61275,08грн.;

- акт приймання-передачі природного газу №ХОЗ00003924 від 31.01.2017, відповідно до якого позивачем у період з 01.01.2017 по 17.01.2017 були передані відповідачу 40,246тис.куб.м. природного газу вартістю 354724,86грн.;

- акт приймання-передачі природного газу №ХОЗ00003925 від 31.01.2017, відповідно до якого позивачем у період з 18.01.2017 по 31.01.2017 були передані відповідачу 37,656тис.куб.м. природного газу вартістю 331896,82грн.

Таким чином, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу природний газ у грудні 2016 року - січні 2017 року в обсязі 108,542тис.куб.м. природного газу на загальну суму 956411,66грн.

При цьому, обсяги фактичного споживання природного газу відповідачем свідчать про перевищення ним договірних величин, передбачених пунктом 1.3 Договору в редакції додаткових угод №7 від 22.12.2016 та №10 від 01.01.2017.

Крім того, відповідач оплатив отриманий природний газ з порушенням встановлених Договором строків та не в повному обсязі. Так, відповідач сплатив 22.12.2016 грошові кошти в розмірі 208514,90грн. та 28.02.2017 - 354724,86грн., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками від 04.01.2017 та від 01.03.2017.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь 393171,90грн. основного боргу, 1884,79грн. 3% річних, 17591,41грн. пені, 5218,57грн. інфляційних втрат, 54517,69грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Стаття 526 Цивільного кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи підтверджують наявність у відповідача заборгованості за спожитий у грудні 2016 року - січні 2017 року природний газ у розмірі 393171,90грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів погашення даної заборгованості суду не надав.

У звязку з цим, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 393171,90грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 стаття 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, за умовами пункту 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Крім того, пунктом 6.2.3 Договору встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за вказаною у Договору формулою.

На підставі вищевказаних норм законодавства та положень договору, позивач просить стягнути з відповідача 54517,69грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу, а також 1884,79грн. 3% річних, 17591,41грн. пені, 5218,57грн. інфляційних втрат, які нараховані станом на 20.03.2017.

Перевіривши розрахунки вказаних сум, суд вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідач заперечень щодо наведених позивачем розрахунків не надав, натомість заявив клопотання про зменшення всіх вищевказаних сум на 90%.

Згідно пункту 3 статті 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

За приписами частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно підпункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З наданих відповідачем доказів, а саме: балансу станом на 01.01.2017, звіту про надходження та використання коштів загального фонду за 2016 рік, звіту про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги за 2016 рік, виписки про видатки по природному газу за 2016 рік по загальному фонду та спецфонду, реєстрів бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №10 від 13.02.2017, вбачається, що причиною неповної та несвоєчасної оплати спожитого природного газу стало неналежне фінансове забезпечення відповідача, який є бюджетною неприбутковою установою, з Державного бюджету.

Враховуючи ці обставини, а також те, що позивачем не доведено понесення ним збитків у зв'язку із несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати спожитого природного газу, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та у відповідності до статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, пункту 3 статті 83 ГПК України зменшити розмір пред'явленої позивачем до стягнення пені на 30%.

У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у розмірі 12313,99грн.

Клопотання відповідача про зменшення інших сум нарахувань, заявлених до стягнення, задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Перевищення відповідачем договірних величин обсягу споживання природного газу будь-яким чином не було пов'язано з фактом неналежного фінансування з державного бюджету. Інших об'єктивних чинників, які б не залежали від волевиявлення самого відповідача, останнім суду не наведено. За таких обставин, суд не знаходить достатніх підстав для зменшення розміру цього штрафу.

Інші нараховані позивачем суми (3% річних та інфляційні втрати) не є штрафними санкціями чи неустойкою в розумінні чинного законодавства, а тому не можуть бути зменшені судом згідно статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, пункту 3 статті 83 ГПК України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 54517,69грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу, 1884,79грн. 3% річних та 5218,57грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору за подання даного позову (1600,00грн.) та заяви позивача від 27.02.2017 про збільшення позовних вимог (10632,50грн.), оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "Харківський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров'я України" (61070, м.Харків, Помірки, код 38493324) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м.Харків, вул.Москалівська, буд.57/59, код 39590621) 393171,90грн. основного боргу, 12313,99грн. пені, 54517,69грн. штрафу за перевищення обсягу постачання природного газу, 1884,79грн. 3% річних, 5218,57грн. інфляційних втрат, 12232,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 27.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_3