Рішення № 65580430, 20.03.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р.Справа № 922/371/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ) до Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" (м. Харків) про стягнення 171628,03 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (дов.№42 від 06.02.2017р.); ОСОБА_3 (дов.№42 від 06.02.2017р.);

відповідача - ОСОБА_1 (дов.б/н від 30.01.2017 р.)

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" (далі за текстом - відповідач) 129902,04 грн. - пені та 41725,99 грн. штрафу за неналежне виконання зобов'язань за укладеним між сторонами договором на виконання проектної роботи №43-15 від 12.08.2015, а саме, за порушення строків виконання робіт (п. 3.1 договору), відповідальність за прострочення виконання яких передбачена умовами зазначеного договору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30 січня 2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13 лютого 2017 р. об 11:10 год.

В судовому засіданні 13 лютого 2017 р. було задоволено усне клопотання представників позивача про оголошення перерви у судовому засіданні та оголошено перерву до 27.02.2017 о 12:30 год.

27.02.2017 до канцелярії суду (вх.№6703) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог відповідач, зокрема, посилається на те, що прострочення у виконанні робіт мало місце через те, що позивач вчасно не надав йому необхідних вихідних даних на проектування, надання яких передбачено Пунктом 3 порядку розроблення проектної документації на будівництво обєктів, затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 р. № 45. Відповідач зазначає, що з метою виконання умов договору на виконання проектної документації №43-15 від 12.08.2015 він неодноразово звертався до позивача з відповідними листами, проте, вихідні дані були надані позивачем вже після фактичного завершення виконання відповідачем робіт та за тиждень до закінчення терміну дії договору. При цьому, надані позивачем вихідні дані призвели до необхідності значної переробки проектної документації. Відповідач зазначає, що за таких обставин, він в максимально короткий термін переробив проектно-кошторисну документацію з урахуванням нових даних і направив її позивачу на погодження.

В судовому засіданні 27.02.2017 було задоволено усне клопотання представника відповідача про оголошення перерви у судовому засіданні та оголошено перерву до 13 березня 2017 року о 11:50 год.

02.03.2017 до канцелярії суду (вх.№7300) від представника відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

13.03.2017 до канцелярії суду (вх.№8366) від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

В судовому засіданні 13 березня 2017 р. було оголошено перерву до 20 березня 2017 о 12:10 год.

Представник позивача в судовому засіданні 20 березня 2017 просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 20 березня 2017 проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити повністю. Відповідач вважає, що оскільки позивач прийняв виконані відповідачем роботи без будь-яких заперечень, він з урахуванням вимог ч. 1 ст. 853 ЦК України не має право на посилатися на недоліки у виконаних роботах, у т.ч. не має право на нарахування штрафних санкцій.

Крім того, відповідач просить суд при винесенні рішення врахувати його скрутний фінансовий стан та застосувати п. 3 ст. 83 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Між державним підприємством «Національна енергетична компанія» «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго» або Позивач) та державним проектно-вишукувальним та науково-дослідним інститутом «Укренергомережпроект» (далі - ДПВНДІ «УкрЕМП» або Відповідач) був укладений договір від 12.08.2015 №43-15 (далі - Договір), відповідно до якого Проектувальник зобов'язався відповідно до Завдання на проектування Коригування проектної документації «Реконструкція ВРУ-750 ПС 750 кВ «Вінницька» реакторної комірки ШР-750 «Західноукраїнська» фази «В,С», (інв. № новий) (Коригування проектної документації на заміну ШР-750 ф.В,С приєднання «Західноукраїнська» РОДЦ-110000/750 на ПС 750 кВ «Вінницька» інв. № новий) та згідно з вимогами чинного законодавства України розробити, оформити проектну документацію, замовити проведення державною експертною організацією державної експертизи проектної документації та здійснювати супровід її проведення для отримання позитивного відгуку державної експертної організації за результатами проведеної експертизи (далі - Експертний звіт) і передати у власність Замовнику розроблену проектну документацію разом з Експертним звітом (далі - проектна робота), а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити Проектувальнику проектну роботу на умовах Договору.

Відповідно до пункту 2.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 20.05.2016). вартість проектних робіт стадія «Проект» та проведення державної експертизи з отриманням Експертного звіту (з позитивним відгуком) становить 247807,20 грн., в тому числі ПДВ (20%) 41 301,20 грн., вартість проектних робіт стадії «Робоча документація» становить 50 235,60 грн., в тому числі ПДВ (20%) 8 372,60 грн.

Відповідно до п. 2.5.2 Договору, оплата за фактично виконану роботу (остаточна оплата) проводиться замовником згідно з підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт з відстрочкою платежу на строк до 20 банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт та з урахуванням, що така оплата здійснюється після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до статті 201 Податкового кодексу України; грошові кошти перераховуються з поточного рахунку замовника на поточний рахунок виконавця через банк за платіжними дорученнями замовника.

Відповідно до абз. 1 п. 3.2 Договору, проектувальник виконує проектну роботу, визначену у розділі першому Договору, керуючись Завданням на проектування, Кошторисом на проектні роботи, чинним законодавством України, яким регламентуються питання розробки та оформлення проектної документації, зокрема ДБН А.2.2-3:2014 Склад та зміст проектної документації на будівництво, затв. наказом Мінрегіону України від 04 червня 2014 року N 163.

Відповідно до п. 3.7.1 - 3.7.4 Договору, Проектувальник зобовязаний разом з актом приймання виконаної проектної роботи, який складається ним відповідно до вимог щодо складання первинних документів, надати Замовнику:

- проектну документацію, оформлену згідно з вимогами чинного законодавства України, Завдання на проектування, в тому числі її електронну версію, яка повинна бути повністю автентичною друкованій версії.

- Експертний звіт з позитивним відгуком державної експертної організації за результатами проведеної державної експертизи проектної документації.

- Акт приймання-передачі проектної документації;

- підтверджуючі документи щодо інших витрат (згідно з пунктом 2.5. Договору; за наявності таких витрат).

Відповідно до п. 3.8 Договору, у разі ненадання Проектувальником разом з актом приймання виконаної проектної роботи документів, зазначених у підпунктах 3.7.1. - 3.7.4. Договору, або будь-якого з них, Замовник не розглядає цей акт до їх отримання, про що письмово повідомляє Проектувальника.

Проектна робота є прийнятою Замовником з дати підписання ним акту приймання виконаної проектної роботи (п. 3.14 договору).

Відповідно до п. 3.16 Договору, дія гарантійних строків на виконану за Договором проектну роботу визначається згідно з статтею 891 Цивільного кодексу України та не залежить від строку дії Договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору, у разі виникнення у Замовника необхідності в конкретизації (коригуванні) Завдання на проектування (без збільшення ціни Договору), Замовник повідомляє про це Проектувальника. Проектувальник зобов'язаний протягом трьох робочих днів узгодити всі питання із Замовником, повязані з такими коригуваннями Завдання на проектування, зокрема строки виконання.

Замовник зобов'язався прийняти та оплатити Проектувальнику проектну роботу на умовах Договору.

Як свідчать матеріали справи, 12.05.2016 р. між позивачем, відповідачем та іншими виконавцями відбулася виробнича нарада з питань отримання та передачі виконавцям технічної документації щодо трансформаторів, заміна яких передбачалася на підстанціях підприємства, хід якої зафіксовано протоколом наради від 12.05.2016 р.

Як зазначає позивач, на зазначеній нараді головний конструктор ПАТ ЗТР передав виконавцям всю необхідну технічну інформацію щодо виконання проектувальних робіт, в т.ч. відповідачу за договором на виконання проектної документації №43-15 від 12.08.2015 на USB носії.

Даною нарадою погоджено, що строк виконання відповідачем робіт за зазначеним договором 15.06.2016 р.

В подальшому, пункт 3.1. Договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 20.05.2016) встановлено, що Проектувальник виконує роботу протягом 2015-2016 р. стадіями, а саме викладено у такій редакції:

I стадія - «Проект» та проведення державної експертизи з отриманням Експертного звіту (з позитивним відгуком) - строк виконання 15.06.2016 року;

IIстадія «Робоча документація» - строк виконання 15.06.2016 року.

З матеріалів справи вбачається, що І стадію «Проект» Відповідач виконав лише 26.08.2016, що підтверджується Актами приймання виконаної проектної роботи від 26.08.2016 №№ 38/06-16, 38/06-16-1, 38/06-16-2.

II стадію «Робоча документація» Відповідач виконав лише 24.11.2016, що підтверджується Актом приймання виконаної проектної роботи від 24.11.2016 № 55/09-16.

Пунктом 4.2.1 визначено, що у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобовязань Проектувальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% від вказаної ціни.

З посиланням на зазначені обставини, та на умови укладеного між сторонами договору, позивач керуючись пунктом 4.2.1 договору нарахував відповідачу 129902,04 грн. - пені та 41725,99 грн. штрафу;

Обставини щодо стягнення з відповідача зазначених штрафних санкцій стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 610 ЦК України вказує на те, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку про порушення відповідачем зобовязань за договором на виконання проектної документації №43-15 від 12.08.2015, оскільки останній не виконав його в строк, визначений умовами зазначеного договору.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні зобовязань з тих підстав, що позивач нібито вчасно не передав йому вихідних даних на проектування, оскільки згідно з п. 1.1. договору відповідач, як проектувальних зобовязався виконати роботи відповідно до завдання Завдання на проектування Коригування проектної документації «Реконструкція ВРУ-750 ПС 750 кВ «Вінницька» реакторної комірки ШР-750 «Західноукраїнська» фази «В,С», (інв. № новий) (Коригування проектної документації на заміну ШР-750 ф.В,С приєднання «Західноукраїнська» РОДЦ-110000/750 на ПС 750 кВ «Вінницька» інв. № новий), яке є Додатком № 1 до Договору (далі-Завдання на проектування), і такий додаток який містить відповідні технічні дані укладений між сторонами договір містить, і відповідач, всупереч вимогам ст. ст. 32-34 ГПК України не надав суду жодного доказу того, що він не міг виконати передбачені договором роботи згідно з цим додатком.

Крім того, укладений між сторонами договір не містить такого обовязку позивача, як замовника, надати відповідачу, як проектувальнику, відповідні вихідні дані, та взагалі не конкретизовано яку саме технічну документацію повинен передати позивач відповідачу.

Суд також зазначає, що відповідач укладаючи з позивачем договір на відповідних умовах усвідомлював значення своїх дій, а відповідно усвідомлював той факт що він бере на себе зобовязання виконати відповідні роботи на підставі документів, що є додатками до договору, та несе відповідні ризики повязані з прострочення виконання робіт.

Крім того, в процесі виконання умов договору на виробничій нараді з питань виконання проектної документації від 12.05.2016 р., відповідач без будь-яких заперечень фактично погодився виконати умови договору до 15.06.2016 р.

Також безпідставними є посилання відповідача на те, що оскільки позивач не надав йому технічної документації, він мав право закінчити роботи в інший термін ніж встановлений спірним договором, оскільки за змістом ст. ст. 651, 654 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, та вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється.

Крім того, як вже було зазначено вище, умовами укладеного між сторонами договору (п. п. 3.7, 2.5.2.) передбачено, що виконані роботи засвідчуються підписаним обома сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки пеня нараховується згідно договору за прострочення виконання робіт, а не за грошові зобов'язання, то застосування положень закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань щодо обмеження розміру пені до спірних правовідносин щодо стягнення з відповідача пені не застосовується .

Як вже було зазначено вище, 1-й етап робіт відповідач був зобовязаний виконати до 15.06.2016 р. та 2-й етап - до 15.06.2016р., проте виконав їх лише 26.08.2016 р. та 24.11.2016 р. відповідно.

Пунктом 4.2.1 визначено, що у разі порушення встановленого умовами Договору строку виконання зобовязань Проектувальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5% ціни прострочених зобов'язань, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 14% від вказаної ціни.

Зазначене, з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України надає право позивача нараховувати відповідачу пеню за 1-й етап за період з 16.06.16 р. по 26.08.16 р., за 2-й етап за період з 16.06.16 по 24.11.16 р.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність нарахування пені за вищезазначені періоди.

Крім того, також правомірними є вимоги позивача про нарахування відповідачу штрафу.

Однак, суд з власної ініціативи вважає за необхідне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за прострочення виконання зобовязань щодо сплати за договором.

За змістом п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В пункті 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, зокрема зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобовязань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобовязання.

Розглянувши матеріали справи суд встановив, що загальна вартість виконаних робіт за договором становить 247807,20 грн. в тому числі ПДВ (20%) 41301,20 грн.. вартість проектних робіт стадії Робоча документація становить 50235,60 грн., в тому числі ПДВ (20%) 8372,60 грн.

Таким чином, загальна вартість виконаних відповідачем робіт становить 556861,24 грн.

Як вже було зазначено вище, штрафні санкції які підлягають оплаті відповідачем за прострочення виконання зобовязань за договором в межах даної справи становлять 129902,04грн. пені та 41725,99 грн. штрафу, тобто майже 60% вартості виконаних робіт. Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку штрафні санкції є надмірно великими в порівнянні з сумою договору.

Суд також враховує відсутність в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків в результаті прострочення виконання відповідачем робіт за договором.

Суд враховує факт вжиття відповідачем заходів з метою виконання умов договору, а також те, що станом на 10.10.16 р. відповідач в повному обсязі виконав взяті на себе зобовязання за спірним договором, про що сторони склали відповідні акти.

Суд зазначає, що сплата штрафних санкцій у всьому розмірі суттєво порушує майнові інтереси відповідача, оскільки таким чином відповідач в порівнянні з позивачем буде фактично поставлений в невигідне становище щодо виконання умов договору, так які він значною мірою буде позбавлений того, на що розраховував при укладанні договору.

Крім того, згідно з довідкою № 08-10/49 від 13.02.2017 р. Про фінансовий стан ДВПВ НДІ УкрЕМП, відповідача, як інститут, засновано на державній власності згідно із наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 29 січня 1996 року №17 Про перетворення відкритого акціонерного товариства Укренергомережпроект та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Джерелом формування ОСОБА_4 є майно, передане в користуванню Уповноваженим органом управління - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України та доходи, отримані в результаті реалізації продукції, виконання проектно-вишукувальних робіт.

Джерела бюджетного фінансування ОСОБА_4 з боку Держави та за рахунок кредитних чи сторонніх інвестиційних проектів відсутні.

Станом на 14.02.2017 на рахунках ОСОБА_4 обліковується 383 000,00 грн., з яких понад 305 000,00 грн. перебувають під арештом за процедурою примусового стягнення перед кредиторами ОСОБА_4, що становить майже 80% всіх коштів. Крім того, ОСОБА_4, як юридична особа, відповідальна перед кредиторами ОСОБА_5 філії ОСОБА_4, яка перебуває в стадії ліквідації.

Станом на 14.02.17 заборгованість перед бюджетами різних рівнів та фондами, а також перед скороченими працівниками структурного підрозділу ОСОБА_4 без права юридичної особи - ОСОБА_5 філії, становить 1 292,00 тис. грн., з них 960,9 тис. грн. заборгованість із заробітної плати перед працівниками, скороченими в травні 2016 року.

За результатом діяльності в 2016 році ОСОБА_4 отримано збиток в розмірі 368 тис. грн. Діяльність філій інституту в звітному періоді була збитковою, що вплинуло на загальний показник збиткової діяльності інституту в цілому.

Ситуація, яка склалася в галузі в даний час, обумовила суттєве погіршення фінансових умов роботи ОСОБА_4. ОСОБА_4 самотужки намагається забезпечити надходження коштів шляхом пошуку обсягів робіт за основними напрямками діяльності. Однак, в умовах сьогодення, ОСОБА_4 має суттєві труднощі ведення господарської діяльності в першу чергу через відсутність обсягів робіт за рахунок державного замовлення, а також відсутністю можливості більш гнучкої позиції із ціноутворення перед підприємствами-конкурентами приватної форми власності.

За змістом ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства України, а водночас і цивільного судочинства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд об'єктивно оцінивши зазначені обставини вважає даний випадок винятковим, та з власної ініціативи зменшує загальний розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача до 116911,84 грн. пені, 37553,39 грн. штрафу, тобто на 10 відсотків від заявлених позивачем до стягнення.

В решті позову про стягнення штрафних санкцій суд відмовляє в задоволенні.

Дана правова позиція узгоджується з правовою позицією Харківського апеляційного господарського суду, зокрема, викладеною в постанові від 25.10.2016 р. по справі № 922/2536/16.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2316,98 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного проектно-вишукувального та науково-дослідного інституту Укренергомережпроект (61050, м. Харків, вул. Червоношкільна набережна, буд. 2; код ЄДРПОУ 00114092) на користь Державного підприємства Національна енергетична компанія Укренерго (01032, м. Київ. вул. Симона Петлюри, 25; код ЄДРПОУ 00100227) 116911,84 грн. пені, 37553,39 грн. штрафу та 2316,98 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_6