Ухвала суду № 65579501, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/14001/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерформ-Дніпро» до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Інтерформ-Дніпро» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області щодо невиконання виконавчого листа № 804/7726/13-а, виданого 11 березня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області виконати виконавчий лист № 804/7726/13-а, виданий 11 березня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтерфом-Дніпро» витрат на проведення судової експертизи у сумі 17 664 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спрямований до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області для подальшого виконання виконавчий лист № 804/7726/13-а, виданий 11 березня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом, відповідачем станом на час розгляду справи не виконаний, що свідчить про протиправну бездіяльність останнього.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Інтерфом-Дніпро» платіжним дорученням № 690 від 19 серпня 2013 року перерахувало на рахунок Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 312522722101821, відкритий в Головному управлінні Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, грошові кошти у сумі 17 664 грн. за проведення судової економічної експертизи в адміністративній справі № 804/7726/13-а.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 травня 2014 року у справі № 804/7726/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року, стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтерфом-Дніпро» судові витрати по справі у розмірі 19 958 грн., які складаються з: витрат по сплаті судового збору - 2 294 грн.; витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи - 17 664 грн.

ТОВ «Інтерфом-Дніпро» направило до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області заяву про виконання судового рішення від 20 травня 2015 року № 290 разом з виконавчим листом № 804/7726/13-а, виданим 11 березня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтерфом-Дніпро» судових витрат у розмірі 19 958 грн.

Листом від 09 червня 2015 року № 15-08/1058-5779 Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повідомило ТОВ «Інтерфом-Дніпро», що Державна казначейська служба України здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача за вищевказаним виконавчим документом після виконання виконавчих документів, які надійшли на виконання раніше.

При цьому, судовий збір у розмірі 2 294 грн. Управлінням Державної казначейської служби України у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська повернутий позивачу, що підтверджується випискою із його поточного рахунку від 02 червня 2015 року та не заперечується сторонами у справі.

Вважаючи дії відповідача щодо невиконання виконавчого листа № 804/7726/13-а в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства судових витрат, пов'язаних з проведенням судово-економічної експертизи, протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено суду вчинення ним дій, спрямованих на виконання виконавчого листа в адміністративній справі № 804/7726/13-а в частині перерахування позивачу понесених ним судових витрат на проведення судово-економічної експертизи у сумі 17 664 грн., що свідчить про наявність протиправної бездіяльності відповідача щодо невиконання вказаного виконавчого листа.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Підпунктом 2 пункту 4 Порядку передбачено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.

Згідно частини 4 статті 3 Закону України«Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Абзацом 3 пункту 26 Порядку встановлено, що судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування, безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

Частиною 1 пункту 31 Порядку передбачено, що у разі коли за визначеними органом Казначейства кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодами тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) та економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюється безспірне списання коштів, відсутні відкриті асигнування (кошти на рахунках) або до кінця бюджетного періоду їх недостатньо для виконання судового рішення, орган Казначейства надсилає боржнику вимогу щодо необхідності вжиття боржником заходів для встановлення таких асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання судового рішення.

Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47-52 Порядку.

Згідно пункту 47 Порядку безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до пункту 49 Порядку у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області не надано доказів та відповідних пояснень на підтвердження здійснення відповідних дій з виконання виконавчого листа № 804/7726/13-а, виданого 11 березня 2015 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом в частині стягнення із Державного бюджету України на користь ТОВ «Інтерфом-Дніпро» витрат на проведення судової експертизи у сумі 17 664 грн.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вказане, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своєї бездіяльності щодо невиконання виконавчого листа № 804/7726/13-а.

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано залишено поза увагою пояснення відповідача, що неперерахування коштів на користь позивача за вищевказаним виконавчим документом пов'язано з наявністю виконавчих документів, які надійшли на виконання раніше, оскільки такі пояснення не підтверджені належними та допустимими доказами.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та давши належну правову оцінку доказам, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано задовольнили позовні вимоги, оскільки дії суб'єкта оскарження не відповідають вимогам чинного законодавства та порушують права, свободи і законні інтереси позивача.

Доводи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не ґрунтуються на законі, були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і їм дана належна правова оцінка.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 січня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: Я.Л. Іваненко М.М. Заїка М.І. Мойсюк