Ухвала суду № 65579484, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/12846/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка виразилась у відмові включити ОСОБА_4 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби з 17 травня 1995 року по 21 лютого 2000 року; зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області зарахувати ОСОБА_4 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах державної податкової служби з 17 травня 1995 року по 21 лютого 2000 року.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні стажу роботи на посадах державного службовця у зв'язку з тим, що центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики не затверджений перелік посад в органах державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка полягала у не включенні до вислуги років ОСОБА_4 для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби за період з 17 травня 1995 року по 21 лютого 2000 року. Зобов'язано Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області зарахувати ОСОБА_4 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стаж роботи в органах державної податкової служби за період з 17 травня 1995 року по 21 лютого 2000 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. В обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що на день звернення із позовом до суду у позивача був відсутній встановлений законом вік (45 років), а тому він не набув права на пенсію на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у зв'язку з чим відсутні підстави для зарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років. Також вказує, що згідно вимог пункту «и» частини 1 статті 17 вказаного Закону до вислуги років для призначення пенсії враховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи, зокрема податкової міліції, згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно центральним органом виконавчої влади, однак такий перелік посад центральним органом виконавчої влади не затверджений, тому відсутні правові підстави для включення позивачу до вислуги років його стажу роботи на посадах в органах державної податкової служби.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно із записами у трудовій книжці у період з 17 травня 1995 року по 21 лютого 2000 року позивач працював у органах державної податкової служби, зокрема: з 17 травня 1995 року по 26 листопада 1996 року на посаді старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу аудиту фізичних осіб Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області; з 26 листопада 1996 року по 03 січня 1997 року на посаді старшого державного податкового ревізора - інспектора відділу аудиту фізичних осіб Державної податкової адміністрації у Пустомитівському районі Львівської області; з 03 січня 1997 року по 03 березня 1997 року на посаді державного податкового інспектора відділу справляння податків та документальних перевірок фізичних осіб Державної податкової адміністрації у Пустомитівському районі Львівської області; з 03 березня 1997 року по 16 лютого 1998 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу справляння податків та документальних перевірок фізичних осіб Державної податкової адміністрації у Пустомитівському районі Львівської області; з 16 лютого 1998 по 01 квітня 1998 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу справляння податків та документальних перевірок фізичних осіб Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області; з 01 квітня 1998 року 21 лютого 2000 року на посаді старшого державного податкового інспектора відділу оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області, з якої був переведений на службу до органів податкової міліції УПМ Державної податкової адміністрації у Львівській області.

Крім того, 17 травня 1995 року позивач прийняв присягу державного службовця, а з 30 січня 1998 року йому було присвоєне спеціальне звання інспектора податкової служби ІІІ-го рангу.

05 серпня 2015 року ОСОБА_4 звертався до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області з заявою, в якій просив включити до його вислуги років у календарному обчисленні стаж роботи на посадах в органах державної податкової служби за період з 17 травня 1995 року по 21 лютого 2000 року відповідно до вимог пункту «и» статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Листом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 19 серпня 2015 року № 4085/10/13-01-04-02-09 позивачу відмовлено у включенні до календарної вислуги років для призначення пенсії часу роботи в органах державної податкової служби. Вказана відмова мотивована тим, що центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, не затверджений перелік посад в органах державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено для осіб начальницького складу податкової міліції гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії, а реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад в органах державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 1 цього Закону визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (частина 2 статті 2 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII).

Згідно абзаців першого та другого пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 вересня 1997 року № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) до категорії посад державних службовців були включені посади працівників Державної податкової адміністрації, які не мають спеціальних звань.

З огляду на вказане, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що посадові особи податкових органів є державними службовцями і мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року по справі № 21-340а13, у якій Верховний Суд України вказав на те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Разом з тим, звертаючись до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області із заявою про зарахування до вислуги років для призначення пенсії спірного стажу, позивач посилався на пункт «и» частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яким передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 цього Закону, зокрема, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького складу податкової міліції (пункт "б" статті 12 Закону), які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Згідно частини 2 статті 171 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Отже, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи внутрішніх справ, податкову міліцію на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державної фінансової політики. Крім того, додатковою умовою для зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років постановою Уряду від 17 липня 1992 року № 393 визначено перехід на військову службу в органи внутрішніх справ за направленням відповідних органів.

Як встановлено судами, відповідач не заперечує, що час роботи позивача на займаних посадах відноситься до часу роботи в державних органах, проте свою відмову, мотивує тим, що перелік посад, у разі переходу на які до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, не затверджений центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, що в свою чергу унеможливлює зарахування позивачеві до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах державної податкової служби.

За змістом статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи в державних органах - державних податкових інспекціях є безпідставними, а бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка виразилась у не зарахуванні ОСОБА_4 до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби з 17 травня 1995 року по 21 лютого 2000 року - протиправною.

Висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх не спростовують і ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.М. Заїка

М.І. Мойсюк