Ухвала суду № 65579373, 21.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/14233/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Заїки М.М., Мойсюка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - ОСОБА_6 про зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, третя особа - ОСОБА_6, в якому, з урахуванням уточнень, просила зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області скасувати незаконну реєстрацію ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову зазначила, що Харківським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області було незаконно проведено реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., без її згоди, як співласниці будинку, а також без згоди членів її сім'ї, які там зареєстровані та проживають.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року, позивачу відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є власницею 1/2 будинку за адресою: АДРЕСА_1, який набуто в порядку спадкування майна ОСОБА_8, що підтверджено наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданою державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області ОСОБА_9

Інша половина зазначеної будівлі належить на праві власності ОСОБА_10, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про право на спадщину за законом, виданою державним нотаріусом Першої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області ОСОБА_9

Позивачу стало відомо про проведення 23 липня 2014 року реєстрації ОСОБА_10 своєї доньки ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1, тобто у будинку, який належить на праві власності зокрема і позивачу. Зазначена реєстрація була проведена Харківським районним відділом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про що свідчить відбиток штампу у паспорті зазначених осіб.

09 жовтня 2015 року уповноважений представник ОСОБА_4 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із скаргою на дії працівників Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області щодо незаконної реєстрації місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1., без згоди ОСОБА_4 та членів її сім'ї. За вказаним фактом представник позивача просив провести службову перевірку та скасувати незаконну реєстрацію ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Листом Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 12 листопада 2015 року №03/1-Ж-291 повідомлено позивача, що проведеною перевіркою встановлено проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у відповідності до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Порушень з боку працівників Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області під час проведення вказаної реєстрації не встановлено.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при проведенні реєстрації місця проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Питання реєстрації та зняття з реєстрації місця проживання осіб врегульовано Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та Порядком реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженим Наказом МВС України від 22 листопада 2012 року № 1077 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом 1 статті 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.

Статтею 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено перелік документів, які особа подає для реєстрації місця проживання. Зокрема, для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Пунктом 2.2. Порядку встановлено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру, зокрема, документи, що підтверджують: право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, для проведення реєстрації місця проживання до Харківського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області було надано заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_10 щодо реєстрації місця проживання останніх, а також заяву ОСОБА_6 щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_7, свідоцтво про право на спадщину, зареєстроване в реєстрі за №3-608 та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 червня 2014 року, яким підтверджено реєстрацію права приватної власності ОСОБА_10 на 1/2 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, заява ОСОБА_6 щодо проведення реєстрації місця проживання містить згоду ОСОБА_10, яка є власником 1/2 частки вищезазначеного житлового будинку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки підставою для реєстрації ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 була згода ОСОБА_10 та документи, які посвідчують її право власності на 1/2 частки вказаного житлового будинку, відповідач, здійснюючи реєстрацію місця проживання вищевказаних осіб діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Доводи касаційної скарги про незаконність судових рішень, порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів, є безпідставними, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.М. Заїка

М.І. Мойсюк