Ухвала суду № 65579197, 15.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/45113/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Рецебуринського Ю.Й.,

Штульман І.В.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Донецького апеляційного господарського суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державна судова адміністрація України про стягнення коштів,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Голови Донецького апеляційного господарського суду Малашкевича С.А. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ОСОБА_4 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй заробітну плату за період з 1 жовтня 2014 року по 25 листопада 2014 року, компенсацію за 21 календарний день невикористаних щорічних відпусток за 2013-2014 роки та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, позов задоволено, а саме: зобов'язано Донецький апеляційний господарський суд нарахувати та виплатити позивачу заборгованість по заробітній платі з 1 жовтня 2014 року по 25 листопада 2014 року, компенсацію за 4 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17 квітня 2013 року по 16 квітня 2014 року і 17 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 17 квітня 2014 року по 25 листопада 2014 року, а також нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати.

В обґрунтування касаційної скарги, відповідач посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про їх скасування та постановлення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У свою чергу, позивач надіслала письмові заперечення на касаційну скаргу, просить її доводи залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач працювала у Донецькому апеляційному господарському суді на посаді секретаря судового засідання з 17 квітня 2013 року по 25 листопада 2014 року, звільнена з роботи на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням відповідно до наказу №136-К від 25 листопада 2014 року.

На час звільнення ОСОБА_4 відповідачем не нарахована та не виплачена заробітна плата за період з 1 жовтня 2014 року по 25 листопада 2014 року, не нараховано та не виплачено компенсацію за 21 календарний день невикористаних щорічних основних відпусток за період роботи 2013-2014 роки, що не оспорюється відповідачем.

Наказом Донецького апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року № 136-К «Про звільнення ОСОБА_4.» було зобов'язано фінансово-економічний відділ суду виплатити позивачці грошову компенсацію за 21 календарний день невикористаних щорічних відпусток: 4 календарних днів за період роботи з 17 квітня 2013 року по 16 квітня 2014 року та 17 календарних днів за період роботи з 17 квітня 2014 року по 25 листопада 2014 року.

Указом Президента України № 868/2014 від 12 листопада 2014 року «Про внесення змін до мережі господарських суддів України» місцезнаходження Донецького апеляційного господарського суду змінено на місто Харків.

Оскільки позивач працювала у Донецькому апеляційному господарському суді до переміщення його на контрольовану територію, виконувала свої функціональні обов'язки, то заборгованість із заробітної плати за час роботи позивача з 1 жовтня 2014 року по 25 листопада 2014 року слід виплатити з огляду на вимоги частини 1 статті 47, статті 116 КЗпП, постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 (далі - Тимчасовий порядок).

У зв'язку з встановленим порушеним правом позивача щодо повного розрахунку відповідно до позовних вимог, Донецький апеляційний господарський суд зобов'язано сплатити ОСОБА_4 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Також зазначено, що відсутність фінансування не є підставою для звільнення від виконання зобов'язань перед боржником.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів з урахуванням наступного.

Наказом Донецького апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року № 136-К секретаря судового засідання Сабаду Г.О. звільнено із займаної посади за власним бажанням.

Наказом Донецького апеляційного господарського суду від 25 листопада 2014 року № 136-К було зобов'язано фінансово-економічний відділ суду виплатити позивачці грошову компенсацію за 21 календарний день невикористаних щорічних відпусток: 4 календарних днів за період роботи з 17 квітня 2013 року по 16 квітня 2014 року та 17 календарних днів за період роботи з 17 квітня 2014 року по 25 листопада 2014 року, тобто нараховано та не виплачено компенсацію за 21 календарний день невикористаних щорічних основних відпусток за період роботи 2013-2014 роки, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявному спорі про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вірно встановлено судами позивач була звільнена наказом від 25 листопада 2014 року № 136-К з роботи саме за власним бажанням, а не через відмову від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмову від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці (пункт 6 частина 1 статті 36 КЗпП України).

Також встановлено, що у зв'язку із проведенням активної фази антитерористичної операції та відсутністю у зв'язку із цим належних умов здійснення правосуддя Донецьким апеляційним господарським судом було призупинено з 8 липня 2014 року.

Відповідно до частини 3 статті 113 КЗпП України за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Колегія суддів погоджується з висновками судів, що в даному випадку, обставини, з якими було пов'язано припинення здійснення правосуддя Донецьким апеляційним господарським судом, слід розцінювати саме як такі, що передбачені частиною 3 статті 113 КЗпП України, а отже, за цей час позивач має право розраховувати на збереження за нею середнього заробітку.

Враховуючи те, що доводи касаційної скарги правильності висновків судів не спростовують, останні під час розгляду справи вірно застосували норми матеріального права та не порушили норми процесуального права, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для скасування ухвалених ними рішень відсутні.

Керуючись статтями 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Голови Донецького апеляційного господарського суду Малашкевича С.А. залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: В.В.Швець

Ю.Й.Рецебуринський

І.В.Штульман