Ухвала суду № 65579183, 22.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

К/800/5970/17

22 березня 2017 року м. Київ

Суддя Вищого адміністративного суду України Донець О.Є., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі №819/1485/16.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в порядку, передбаченому статтею 213 Кодексу адміністративного судочинства України, було залишено без руху для виправлення недоліків.

У встановлений судом строк скаржником було усунуто недоліки касаційної скарги.

Після дослідження змісту оскаржуваних судових рішень суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якій просив визнати протиправною бездіяльність Міністерства освіти і науки України та стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь аспіранта ТНЕУ ОСОБА_1 суму в розмірі вартості навчання в аспірантурі.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті -пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Враховуючи положення законодавства, під актом державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки, Міністерство освіти і науки України в даному спорі виступає як сторона у цивільно-правових відносинах із позивачем, а не як суб'єкт владних повноважень, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про те, що даний спір має цивільно-правовий характер, а тому не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.Є. Донець