Ухвала суду № 65579145, 14.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2017 р. м. Київ К/800/32050/16

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіЦвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),суддів Вербицької О.В., Маринчак Н.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 року

у справі № 813/2131/16

за позовом Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Галицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулась до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року у справі № 813/2131/16 позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Державного бюджету України кошти в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 12 коп.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 року у справі № 813/2131/16 скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року та прийнято нову постанову. В задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення цього суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по надходженнях від викидів забруднюючих речовин (основний платіж) та по адміністративних штрафах та штрафних санкціях.

Заборгованість згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість станом на 14.06.2016 складає 17 000, 12 грн.

Вказана сума податкового боргу відповідача виникла згідно з декларацією від 20.04.2016 року на суму 23, 61 грн. по надходженнях від викидів забруднюючих речовин, з яких непогашеною залишилась заборгованість у розмірі 0, 12 грн. та згідно з рішенням про застосування фінансових санкцій від 30.03.2015 року № 22/2100/НОМЕР_1 на суму 17 000, 00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходи в з того, що позивачем в межах повноважень здійснено заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанцій прийшов до висновку, що позов податковим органом заявлено передчасно.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, зважаючи на таке.

Відповідно до пп. 16.1.3, пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно із п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно із п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Згідно із п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

У силу вимог п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, а також стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що податкову вимогу від 16.06.2015 року № 2208-23 направлено податковим органом 18.06.2015 року на адресу відповідача, яку останній отримав 20.06.2015 року.

Адміністративний позов подано Галицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до суду 30.06.2016 року, тобто з додержанням строку звернення до суду.

Обставин щодо погашення заборгованості за декларацією та скасування рішення позивача, за яким стягується податковий борг, не встановлено.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції, що податковий орган звернувся до суду передчасно, є помилковими.

Відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Отже, прийняте апеляційним судом нове рішення у справі про відмову у задоволенні позову підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі відповідно до ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2016 року у справі № 813/2131/16 скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.08.16 року у справі № 813/2131/16 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді О.В.Вербицька

Н.Є.Маринчак