Постанова № 65578882, 15.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 486/600/16-а

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Волкова О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача Косцової І.П. суддів Турецької І.О. Градовського Ю.М.розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради у наданні пільг членам родини учасника бойових дій, визнати протиправними дії відповідача щодо невірного визначення часу внесення до Єдиного державного автоматизованого реєстру інформації відносно нього та членів його сім'ї про наявність пільг на оплату житлово-комунальних послуг, зобов'язати відповідача внести до Єдиного державного автоматизованого реєстру інформацію щодо отримання позивачем статусу учасника бойових дій з 23.05.2014 року та повідомити комунальні підприємства про наявність пільг у нього та у членів його родини на оплату житлово-комунальних послуг, а також провести відповідний розрахунок з 01.06.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з набранням чинності Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме, з 23.05.2014 року, йому та членам його родини повинні нараховуватися пільги по оплаті житла та комунальних послуг в розмірі 75 % знижки, у зв'язку з чим 30.10.2014 року його мати подала до Управління відповідну заяву, однак відповідач нарахував такі пільги лише з 06.05.2015 року, тобто з дня його особистого звернення до Управління та лише відносно нього, що на думку позивача, порушує його права.

Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11 листопада 2016 року позов задоволено. Суд визнав протиправною відмову Управління у наданні пільг членам сім'ї ОСОБА_5, зобов'язав відповідача включити до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, інформацію відносно членів сім'ї позивача, як членів сім'ї учасника бойових дій, на підставі заяви матері ОСОБА_5 від 30.10.2014 року та довідки від 28.10.2014 року №1994.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначило, що суд першої інстанції не дав належної правової оцінки доводам Управління щодо відсутності законних підстав для задоволення позову, не вірно витлумачив положення діючого законодавства щодо надання пільг учасникам бойових дій та членам їх сімей, внаслідок чого ухвалив незаконне рішення.

В свою чергу, апелянт зазначив, що статус учасника бойових дій позивач отримав 10 квітня 2015 року, проте з заявою про призначення пільг по сплаті житлово-комунальних послуг він звернувся лише 06 травня 2015 року і саме з цієї дати йому нараховані пільги. Щодо членів родини позивача апелянт зазначив, що останні не підпадають під перелік осіб, визначених ч. 5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, які мають право на отримання вказаних пільг.

Сторони у справі в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були сповіщені про дату, час та місце судового засідання, при цьому позивач про причини неявки суд не сповістив, а відповідач надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, тому відповідно до ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, 06.05.2015 року ОСОБА_5 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області з заявою про взяття його на облік як учасника бойових дій (а.с.59).

За результатами розгляду заяви позивача Управлінням з 06.05.2015 року ОСОБА_5 призначено пільги у розмірі 75% знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та комунальними послугами, які відшкодовуються з державного бюджету.

Втім позивач стверджує, що право на пільги в цьому ж розмірі, крім нього, мають і члени його родини - мати ОСОБА_6 та сестри - ОСОБА_7, ОСОБА_8, які проживають разом з ним, і ці пільги мають бути їм призначені з моменту набрання чинності Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а саме, з 23.05.2014 року, а не з дати його звернення, як вважає відповідач.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач та члени його родини мають право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з моменту звернення матері позивача із відповідною заявою, зокрема, з 30.10. 2014 року.

Однак колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає помилковим, з огляду на наступне.

22.05.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 06.05.2014 року №1233-VII, згідно якого частина перша ст. 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнена пунктом 19 наступного змісту:

- учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, а також брали участь в антитерористичній операції.

Процедура надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, та категорії таких осіб визначена Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженим постановою КМ України №413 від 20.08.2014 року (далі - Порядок №413).

Згідно положень абз.2 п.6 цього Порядку (в редакції, яка діяла на момент звернення позивача з заявою про надання пільг) комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утворені в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та у місячний строк з дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій.

Абзацем 2 п.9 Порядку №413 передбачено, що посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак особам, зазначеним в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, яким надано статус учасника бойових дій, видаються органами Міноборони, МВС, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що особа набуває статусу учасника бойових дій з моменту прийняття відповідною комісією рішення про надання статусу учасника бойових дій та видачі цій особі посвідчення.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, з 23 травня 2014 року ОСОБА_5 приймав участь у проведенні антитерористичної операції на сході України, що підтверджується довідкою військової частини польова пошта В4174 від 25.12.2015 року № 4563, а 10.04.2015 року йому видано свідоцтво учасника бойових дій серії НОМЕР_1 (а.с.4,6).

Отже, оскільки ОСОБА_5 отримав статус учасника бойових дій з моменту прийняття відповідного рішення уповноваженим органом, тобто, з 10.04.2015 року, саме з цієї дати на нього поширюються положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

В свою чергу, відповідно до п. 4,5 ч.1. ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги: 75-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю); 75-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.

Частиною другою цієї статті передбачено, що пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4 - 6 цієї статті, надаються учасникам бойових дій та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.

Як зазначалося вище, даний спір зводиться до того, чи відносяться мати та неповнолітні сестри до членів сім'ї позивача та наявності у них права на отримання пільг, встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а також періоду, з якого ці пільги мають бути призначені.

Даючи оцінку рішенню відповідача про відмову у призначенні пільг членам сім'ї позивача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.51 Бюджетного кодексу України при наданні пільг та здійсненні видатків з бюджету щодо їх виплати до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені повнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства I та II групи або інвалідами I групи; особа, яка проживає разом з інвалідом війни I групи та доглядає за ним, за умови що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Аналізуючи дану норму, колегія суддів приходить до висновку, що мати та сестри позивача не відносяться до кола осіб, на яких поширюються пільги, встановлені статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а відтак відповідач правомірно відмовив у наданні пільг зазначеним особам.

При цьому посилання позивача на положення Сімейного кодексу України щодо визначення поняття "сім'ї" судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки цей термін в названому нормативно-правовому акті вжито у розумінні сімейних правовідносин, взаємних прав та обов'язків подружжя та їх дітей і не може розповсюджуватися на правовідносини у сфері бюджетних видатків та призначення і виплати Державою пільг.

Також не може бути взято до уваги посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року №5-рп/99, оскільки в цьому рішенні суд конституційної юрисдикції дав офіційне тлумачення терміну "член сім'ї" у контексті положень Законів України "Про соціальній і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про міліцію" та "Про пожежну безпеку", в той час як позивач оспорює право на пільги членів сім'ї згідно положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

До того ж, в будь-якому випадку, у зазначеному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що наведені правові норми дають підстави для диференціації членів сімей взагалі, членів сімей, які перебувають на утриманні або проживають з суб'єктами права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами, на дві групи.

До першої з них слід віднести чоловіка або дружину військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони та їх прямих родичів по низхідній і висхідній лініях - дітей і батьків. Право на отримання 50-відсоткової знижки на оплату жилої площі та комунальних послуг для дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, який загинув, помер, пропав безвісти або став інвалідом під час проходження військової служби, працівника міліції чи особового складу державної пожежної охорони, виникає за наявності лише однієї умови - належності до сім'ї суб'єкта права на зазначені пільги.

Таке ж право для дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, який несе службу на загальних підставах, набувається за тієї ж умови, але тільки у випадках, коли вони перебувають на повному утриманні військовослужбовця або одержують від нього допомогу, яка є для таких членів сім'ї постійним і основним джерелом засобів до існування.

Аналіз зазначеного рішення Конституційного Суду України дає судовій колегії підстави для висновку, що право на пільги батьки особи, що віднесена до категорії осіб, на яких розповсюджується положення Закону, яким ці пільги надано, набувають лише в тому випадку, якщо вони перебувають на повному утриманні цієї особи.

Що стосується братів та сестер такої особи-пільговика, то Конституційний Суд України зазначив, що обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з суб'єктом права на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Питання про визнання членом сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони інших осіб (крім подружжя, дітей, батьків) вирішуються відповідними органами і організаціями, а у спірних випадках - судами загальної юрисдикції, які з'ясовують характер відносин з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони при розгляді кожної конкретної справи.

Отже, оскільки мати позивача - ОСОБА_6 не є непрацездатною особою та не перебуває на повному утриманні свого сина ОСОБА_5, а його неповнолітні сестри не ведуть з ним спільного господарства, вони не можуть бути визнаними членами сім'ї позивача у розумінні положень Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а відтак, не мають права на пільги відповідно до цього Закону.

Що стосується періоду, з якого має бути призначена пільга позивачеві, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.7 постанови КМ України від 16.02.1994 р. N 94 "Про порядок надання пільг, передбачених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" громадянам, які набули статусу ветерана війни або особи, яка має особливі заслуги перед Батьківщиною, та особи, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", після прийняття цього Закону, пільги надаються з дня звернення.

Оскільки, як зазначалося вище, позивач з відповідною заявою звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області лише у травні 2015 року, судова колегія приходить до висновку, що відповідач обґрунтовано призначив ОСОБА_5, як учаснику бойових дій, пільги у вигляді знижки за користування житлом та комунальним послугами з 06 травня 2015 року.

Враховуючи, що при прийнятті рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення спору, не вірно застосував норми матеріального права, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області - задовольнити.

Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 11.11.2016 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради Миколаївської області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Суддя-доповідач: І.П. Косцова

Судді: Ю.М. Градовський

І.О. Турецька