Ухвала суду № 65578540, 27.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № і826/2999/16 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

27 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІПІ Форвардінг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з 14.08.2015 року по 20.08.2015 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДІПІ Форвардінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтертранс ЛТД» за лютий 2015 року та ТОВ «Агрос - Гарант» за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 21.08.15 року №291/26-55-22-10/36858306.

Як вбачається з даних вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ДІПІ Форвардінг» п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ в сумі 285 595 грн., завищено рядок 24 «Від'ємне значення, що зараховується до наступного періоду» за березень 2015 року на суму 98 054 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивачем було подано заперечення на нього до податкового органу. Листом від 02.10.2015 року №22720/10/26-55-22-10 податковим органом спростовано висновки акту перевірки щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Інтертранс ЛТД», по взаємовідносинам з ТОВ «Агрос - Гарант» висновки акту залишені без змін.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом винесено податкові повідомлення - рішення від 07.10.2015 року : №59926552210, яким позивачу нараховано суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 234 426 грн., з яких 187 541 грн. за основним платежем та 46 885 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №60026552210, яким позивачу зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду ряд. 24 за березень 2015 року на суму 98 054 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення - рішення залишені без змін.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

05.03.2015 року між ТОВ «ДІПІ Форвардінг» (покупець) та ТОВ «Агрос - Гарант» (постачальник) укладено договір поставки товару №21.

За умовами даного договору постачальник зобов'язується передавати покупцю товар - паливно-мастильні матеріали (пальне та іншу продукцію), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору

Поставка товару, за згодою сторін, здійснюється транспортними засобами постачальника або самовивізом (п. 3.4 договору).

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору ТОВ «Агрос-Гарант» було виписано видаткові накладні та податкову накладну №57 від 31.03.2015 року , копії яких було надано позивачем до перевірки, на загальну суму 1 713 573 грн., в тому числі ПДВ 285 595 грн. 50 коп.; розрахунки проводились в безготівковій формі згідно платіжних доручень, які також були досліджені при перевірці і до оформлення яких у податкового органу не було зауважень.

Суми ПДВ по зазначеній податковій накладній включені позивачем до складу податкового кредиту березень 2015 року, а також відображені у Додатку №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації з ПДВ за березень 2015 року.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі Закон України № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ст. 1 Закону України № 996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно зі ст. 9 Закону України № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарська операція пов'язана з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Тобто, господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операції. Висновки відповідача ґрунтуються лише на підставі збірної податкової інформації щодо контрагента позивача, а не аналізу суті та наслідків господарської операції, яка мала місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірного договору за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Матеріалами справи підтверджується та встановлено в акті перевірки формування позивачем податкового кредиту спірного періоду на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що за своєю формою та змістом відповідають ст. 201 ПК України, ст. 9 Закону України № 996-XIV та містять всі обов'язкові реквізити.

Крім того, наявна невідповідність в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо придбаного та реалізованого товару ТОВ «Агрос-Гарант», відсутність складського приміщення та трудових ресурсів для здійснення діяльності саме по собі не може бути підставою для позбавлення платника податку - контрагента права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

Матеріали справи не містять акту перевірки чи акту щодо відсутності за місцезнаходженням ТОВ «Агрос-Гарант», отже, висновок про відсутність складського приміщення не підтверджено належними доказами.

Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Вищевказана позиція з цього питання узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, який в ухвалі від 17.08.2016 року у справі № К/800/13114/16 зазначив, що у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Позивачем долучено до матеріалів справи договори оренди транспортних засобів, які діяли, в тому числі, і в березні 2015 року. Із вказаних договорів та додатків до них вбачається, що в перевіряємому періоді позивач орендував у ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» автотранспорт; в договорах зазначено, що орендне майно використовується орендарем для виконання заявок орендодавця по виконанню послуг по транспортному обслуговуванню.

Пунктами 4.3.3 вказаних договорів встановлено, що орендатор зобов'язаний нести витрати на утримання орендованого товару.

Крім того, матеріали справи містять договір №13-0964-07 від 23.04.2013 року про оренду ТОВ «ДІПІ Форвардінг» автотранспорту та приміщення у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». Відповідно до п. 1.4 договору орендований автотранспорт використовується орендарем для перевезення працівників комбінату за встановленими маршрутами, перевезення працівників комбінату відповідно до заявок цехів і відділів, перевезення дітей працівників комбінату в дитячий оздоровчий комплекс «Дзержинець» у літній період, перевезення творчих колективів для участі в концертах, спартакіадах і змаганнях тощо.

Відповідно до додатку №1 до договору приміщення, що надається в оренду, має площу 1006,5 кв.м. та знаходиться в м. Дніпродзержинськ.

Із наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №М-000004378 від 31.03.2015 року пунктом розвантаження дизельного палива є м. Дніпродзержинськ.

До матеріалів справи долучено список робітників ТОВ «ДІПІ Фовардінг», які працювали на товаристві у березні 2015 року, з якого вбачається, що працівниками є водії автотранспортних засобів, механіки з випуску, слюсарі з ремонту автомобілів.

Із витягу з ЄДРПОУ вбачається, що одним з видів діяльності позивача за КВЕД є вантажний автомобільний транспорт.

Із витягу з ЄДРПОУ щодо ТОВ «Агрос-Гарант» вбачається, що одними з видів діяльності за КВЕД є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля.

Отже, з матеріалів справи вбачається придбання позивачем палива у березні 2015 року з метою подальшого використання у господарській діяльності, а саме для здійснення транспортного обслуговування орендованим транспортом, чим підтверджується подальший рух товарно - матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ «Агрос - Гарант».

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 28 березня 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Чаку Є.В.